Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
modul_tsiv.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
545.28 Кб
Скачать

Модуль Цивільне право.

3 курс

1. Поняття та правова природа договору купівлі-продажу. Сфера застосування. Джерела

правового регулювання.

Поняття та правова природа договору купівлі-продажу

. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. А це означає, що характерною ознакою даного договору є те, що він опосередковує процес динаміки (переходу) майна (товару) від однієї сторони до іншої. Однак відповідно до чинного законодавства не усі учасники цивільних відносин можуть набувати майно (товар) на праві власності. Наприклад, майно державного чи комунального унітарного підприємства, що знаходиться відповідно у державній або комунальній власності, згідно зі ст. 73 та 78 ГК може знаходитись у цього підприємства виключно на праві господарського відання чи оперативного управління або відповідно до ст. 76 ГК майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. І тому, як правильно відзначається у літературі, більш точно було б визначити договір купівлі-продажу як цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність, господарське відання чи оперативне управління другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин (ст. 2 ЦК), який відчужує майно, що знаходиться у його власності (повному господарському віданні чи оперативному управлінні). Однак в окремих випадках до особи продавця законодавець може пред'являти й певні додаткові вимоги. Так, скажімо, у випадку роздрібної купівлі-продажу продавцем повинен бути не просто учасник цивільних відносин, а саме такий учасник, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів (ст. 698 ЦК). В окремих різновидах договорів купівлі-продажу сторона продавця може іменуватися по-іншому, наприклад, постачальник за договором поставки (ст. 712 ЦК), постачальник за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ст. 714 ЦК), виробник сільськогосподарської продукції за договором контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК) тощо. Однак у будь-якому випадку, незалежно від назви, вказана сторона є продавцем, тобто учасником цивільних відносин, який за даним договірним зобов'язанням повинен передати майно (товар) у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) іншій стороні (покупцеві). Окрім основного обов'язку за цим договором, на продавця покладається також і низка інших обов'язків, до яких, зокрема, належать: а) обов'язок передати покупцеві разом із товаром його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару (ст. 662 ЦК); б) обов'язок попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо за ст. 659 ЦК); в) зберігати до передання покупцеві продане майно (товар), не допускаючи його погіршення (ст. 667 ЦК) тощо. До основних обов'язків продавця слід також віднести і обов'язок перенести на покупця право власності (господарського відання чи оперативного управління) на відчужуване та передане майно (товар), який, на жаль, чітко законодавцем не визначений, однак може випливати із тлумачення змісту ст. 655 ЦК.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]