9. Добровільна відмова від вчинення злочину

Добровільною відмовою вважається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. При закінченому злочині добровільної відмови бути не може. Якщо особа відмовилася добровільно від доведення злочину до кінця, то вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише за умови, якщо вчинене нею діяння містить склад іншого злочину .

Поняття добровільної відмови складається з таких ознак:

1) остаточне припинення особою готування до злочину;

2) відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

3) розуміння особою можливості довести злочин до кінця. Не слід плутати невдалу спробу вчинення злочину і відмову від повторення посягання.

При співучасті, коли діє не одна, а кілька осіб, добровільна відмова опосердкована поведінкою виконавця злочину. Інші співучасники злочину при добровільній відмові виконавця мають відповідати за готування до злочину або замах на злочин.

10. Кримінальне покарання. Поняття та види

Кримінальне покарання є необхідним засобом охорони держави, суспільства і безпеки особи від злочинів.

За порядком призначення покарання поділяються на три групи:

1) основні покарання;

2) додаткові покарання;

3) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (ст. 52).

До основних покарань відносять:

1) громадські роботи

2) виправні роботи

3) службові обмеження для військовослужбовців

відрахуванням у доход держави від 10 до 20 відсотків грошового забезпечення, одержаного засудженим;

4) арешт

5) обмеження волі

6) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62) від шести місяців до двох років;

7) позбавлення волі на певний строк

8) довічне позбавлення волі

До додаткових покарань відносять:

1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54) — безстрокове;

2) конфіскацію

Покараннями, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові є:

1) штраф

2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

11.Ознаки кримінальної відповідальності

-юридична відповідальність передбачає державний примус;

-обсяг державного примусу має чітко визначатися (нормативність);

-юридична відповідальність обумовлюється правопорушенням, наступає після нього та звернута на правопорушника;

-відповідальність має для правопорушника негативні наслідки у вигляді правообмежень;

-характер та обсяг правообмежень встановлені санкцією юридичної норми;

-відповідальність здійснюється в процесуальній формі, тобто застосування правообмежень здійснюється під час правозастосовчої діяльності компетентних державних органів.

12.Особливості крим.Відповідальності неповнолітніх

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особливий правовий статус. По-перше, кримінальній відповідальності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. По-друге, у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності не всі особи, що вчинили злочини, а лише ті, які вчинили найнебезпечніші злочини. Законодавець при цьому виходить з міркування, що неповнолітній вік накладає відбиток на особу правопорушника. Тому до молодих правопорушників не застосовується кримінальна відповідальність за поширені, але не надто небезпечні злочини.

Покарання, які застосовуються до неповнолітнього

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк— призначається на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин на строк до 15 років. При цьому позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до 15 років.

Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах, максимально для них пристосованих.