Кримінальне право

1.Крим.Право:поняття і предмет правового регулювання

Кримінальне право — це так зване позитивне, або чинне, право. Воно точно фіксує в законі ознаки злочинів і покарань за них. Формальна або чітка визначеність кримінального права є гарантією законності й однаковості застосування його норм.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. У кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини проти власності. В адміністративному праві регламентується порядок системи управління в державі, а в кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини, що спотворюють авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування.

2.Крим.Кодекс Укр.:його загальна хар-ка

Кримінальний кодекс України — систематизований законодавчий акт, який має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Кримінальний кодекс України прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року та набрав чинності з 1 вересня 2001 року.

Концептуальними положенням Кримінального кодексу є:

1) кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань;

2) закріплення принципу про те, що КК України — це єдиний законодавчий акт, який включає в себе закони про кримінальну відповідальність;

3) наявність фактичного складу злочину в діях особи, що встановлений (описаний) в кримінальному законі;

4) закріплення особистої і винної відповідальності;

5) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організованою злочинністю;

6) урізноманітнення кримінально-правового впливу, що сприяє справедливості кари залежно від тяжкості вчиненого злочину й особи засудженого.

7) істотне зниження санкцій порівняно з Кримінальним кодексом України 1960 року;

9) відмова від покарання у вигляді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі;

10) заохочення позитивної посткримінальної

11) пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими злочинцями.

3.Злочин:поняття та ознаки

Злочин — це вчинок людини. Йому притаманні всі ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що характеризують поведінку людини. Це фізичні властивості (рух або утримання: від нього); психологічні властивості (наявність свідомості, волі, певної мотивації поведінки, її цілеспрямованість або спонтанність) тощо.

КК України дає саме таке його визначення. Стаття 11 встановлює: “Злочином є передбачене цим Кодексом сус-пільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину”.

У зазначеній статті закріплені три ознаки злочину: а) суспільна небезпечність діяння, б) винність і в) передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність. Перші дві ознаки — суспільна небезпечність і винність — є матеріальними, що розкривають соціально-психологічну природу злочину; третя — формальна, що відбиває юридичну природу злочину, тобто його протиправність.

Протиправність — це формальна ознака злочину. Вона означає обов'язок передбачення його в кримінальному законі. Кримінальна протиправність складає правову оцінку суспільної небезпечності злочину, що закріплена в конкретній нормі закону. Кримінальний закон дає вичерпний перелік злочинів. Будь-яке діяння, що становить небезпеку для суспільства, але за нього не передбачена кримінальна відповідальність, не може розглядатися як злочин.

Одним з елементів протиправності є караність злочину. Караність злочину випливає із суспільної небезпечності та протиправності діяння. Діяння є кримінально караним тому, що воно суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом як злочин.