5. Функції та роль кредиту в ринковій економіці

Функції характеризують суспільне призначення кредиту, специфічний прояв суті кредиту, що відображає окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій.

Суть кредиту проявляється в його функціях:

1. Перерозподільча реалізує перерозподіл акумульованої вартості, що не задіяна в обороті, на умовах повернення. Роль кредиту завдяки цій функції визначається змогою зосередження капіталу у найбільш пріоритетних сферах економіки, можливістю здійснити переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку.

2. Емісійна (антипаційна) забезпечує емісію платіжних засобів, методами кредитної експансії чи рестрикції регулюються обсяги грошової маси. У цій функції кредит сприяє економії витрат обігу (реальні гроші заміняються кредитними операціями) та прискоренню обороту грошей, запровадженню прогресивних систем розрахунків.

3. Контрольна полягає в тому, що в процесі кредитування (на всіх етапах) забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Це дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти.

Роль кредиту характеризується конкретними проявами його функцій у даному соціально-економічному середовищі.

Роль кредиту в умовах функціонування повноцінних грошей, адміністративного регулювання була незначною. Регулювання грошової маси неповноцінних грошей, особливо в умовах інфляції, відбувається завдяки кредитним операціям, в яких реалізуються функції кредиту.

У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:

• відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями банків;

• розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;

• розширюється сфера застосування кредиту;

• вдосконалюються методи кредитування;

• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

7. Економічні межі кредиту

Поняття про межі кредиту є відносно новим і недостатньо вивченим. В загальному формулюванні межі кредиту окреслюються рухом вартості зі збереженням всіх функціональних принципів.

Межі кредиту можуть регулюватися в залежності від стану попиту та пропозиції на фінансовому ринку з метою його балансування, мають суто економічний зміст.

Під межею кредиту розуміється такий рівень розвитку кредитних відносин в економіці, за якого попит і пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної кількості нормально працюючих позичальників процентної ставки.

Економічна межа може розглядатися на мікро та макрорівнях, які в сукупності складають кількісну межу кредиту.

На мікрорівні економічні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників, і залежать від:

1. динаміки ринкової ставки позичкового проценту

2. характеру потреби позичальника в основному і оборотному капіталі

3. станом забезпеченості позичальника власним капіталом і ефективності його використання

4. ефективності, окупності проектів, на реалізацію яких призначаються кошти

Інструментами, що забезпечують мікромежі кредиту, є:

• регулювання банківського процента

• регулювання ліквідності банку

• механізм вексельного обігу

Розширенню мікроекономічних меж кредиту сприяє нарощуванням пропозиції позичок за рахунок збільшення банківського кредитування або розширення міжгосподарського кредиту. Порушення мікроекономічних меж може викликати платіжну кризу, незабезпечення реального попиту, або перевищення реального попиту у позичальника. В разі надмірного залучення коштів позичальник буде здатним створювати підвищені запаси, покривати нераціональні збитки, проводити інвестиції, що гальмує економіку.

Сукупність економічних меж кожного суб'єкта формує на грошовому ринку макроекономічну межу, яка визначає об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Макромежі визначаються такими загальноекономічними факторами, як:

• обсяги і темпи зростання ВВП;

• структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів;

• цілі і методи державної грошове - кредитної політики;

• розвиток ринкових відносин.

Дотримання макромеж визначається через опосередковані показники чи процеси:

• динаміка і рівень позичкового процента;

• рівень і динаміка інфляції;

• відношення кредитних вкладень в економіку та обсягу ВВП до обсягу всього капіталу, що є у розпорядженні економічних суб'єктів;

• співвідношення між темпами зростання банківського кредитування господарюючих суб'єктів та ВВП.

Найбільш показовим критерієм дотримання межі кредиту є динаміка та рівень позичкового процента.

Макроекономічні межі кредиту визначаються з одного боку наявністю вільних вартостей, з другого - об'єктивно встановлених та з оптимальною ефективністю використаних позичкових ресурсів.

Форми та види кредитів визначають якісні (внутрішні) межі в рамках економічних (зовнішніх, функціональних) макроекономічних меж.

Важливу роль у дотриманні меж кредиту відіграє виконання банками вимог щодо кредитоспроможності позичальників та ліквідності своїх активів.