3.5. Основні принципи кредиту

Основними принципами кредиту є :

• цільове призначення позички - економічні суб’єкти повинні чітко визначити, з якою метою будуть використані позичені кошти. Проведення такого аналізу дозволяє визначити можливість забезпечення кожною із сторін своїх інтересів;

• строковість позички випливає з її цільового призначення та наявності вільних коштів у кредитора; слугує умовою формування кредитних відносин. Вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини

• забезпеченість полягає в прийнятті кредитором при наданні позики додаткових заходів щодо гарантування повернення позики у визначені строки. Гарантією сплати боргу може бути застава майна, фінансові зобов'язання, зобов’язання третьої особи. Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позики на випадок зниження ринкової ціни застави. Застава дозволяє кредиторові уникнути кредитного ризику, але це не завжди спрацьовує, і кредитору доцільно більше покладатися на високу ефективність проекту, що кредитується, та кредитоспроможність і надійність позичальника;

• платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник сплачує додаткові кошти у формі проценту для покриття витрат від вилучення кредитором позичених коштів з обороту та втрати переваг, властивих ліквідним активам, появою при цьому кредитного ризику.

• поверненість позиченої вартості – позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Девальвація, інфляція можуть знецінити національну грошову одиницю та основну суму позички, тому при поверненні боргу кредитор зазнає збитків. Щоб запобігти цьому, суб’єкти кредиту повинні передбачити спеціальні заходи: скорочення терміну позички, підвищення проценту за кредит тощо.

Джерелом прибутку для кредитора є процентна ставка, яка одночасно впливає і на величину прибутку позичальника. При визначенні її величини інтереси кредитора та позичальника перехрещуються і дуже важливо, щоб розмір задовольняв сторони.

Методи кредитування характеризуються:

• порядком надання та погашення позички;

• порядком нарахування та сплати процента за користування позички та її погашенням;

• порядком контролю за виконанням умов кредитної угоди.

Методи кредитування реалізуються через форму позичкового рахунку та кредитний договір.

4.Критерії класифікації, загальна характеристика форм та видів кредиту

Розвиток та вдосконалення економічних відносин у суспільстві конкретизують сутність кредиту та його форми.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою та в певній мірі з сутністю кредитних відносин. Часто їх визначають залежно від об’єкту кредитних відносин. Розрізняють:

- Товарна форма - являє собою невивільнені кошти з обороту кредитора. В такій формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари з відстрочкою платежу (комерційний кредит, дебіторська заборгованість, продаж товарів і послуг населенню в кредит тощо). Товарний кредит, як правило, повертається в грошовій формі.

- У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позичкового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

Види кредиту — це більш детальна його характеристика згідно організаційно-економічних ознак і передбачає його систематизацію за суб'єктами кредитних відносин:

1 Міжгосподарський – характеризує рух позичкової вартості між окремими господарюючими суб'єктами у вигляді:

• комерційного кредиту, що оформлюється векселем і опосереднює продаж товарів покупцю з відстрочкою платежів. Закінчується така кредитна операція погашенням векселя позичальником;

• фінансового - авансування оплати частини вартості товару (що буде куплена після його виготовлення) або позичанням грошей.

2. Банківський, який є найбільш розповсюдженим. Надається банками, як правило, у грошовій формі. При цьому банки можуть виступати не тільки кредиторами, а й позичальниками. Його особливість полягає в тому, що:

• банк оперує не тільки власними, але і залученими коштами;

• використовує тільки вільні кошти, зокрема і ті, що є на рахунках власників;

• банк позичає гроші як капітал, і платність банківської форми кредиту є невід'ємним її атрибутом.

3. Державний – виникає у випадку надання державою позик з бюджету або навпаки, залучення нею позикового капіталу до бюджету в разі виникнення дефіциту. Сьогодні держава виступає переважно як позичальник традиційно через розміщення своїх зобов'язань (державних облігацій – ОВДП).

4. Міжнародний – надаються у тимчасове користування позикові капітали одних країн іншим на засадах поверненості, строковості, платності. Суб’єктами виступають банки, уряди різних держав та міжнародні валютно-кредитні організації.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит. Види банківського кредиту класифікують за такими ознаками: