Тема 8. Кредит в ринковій економіці

3.3. Стадії та закономірності руху кредиту

Економічною основою руху кредиту є виділення окремих стадій (етапів) в сфері розширеного відтворення, починаючи від виникнення кредитних відносин до повернення позиченої вартості до свого власника (кредитора).

Етапами відтворювального руху кредиту є:

1. формування вільної вартості у кредитора

2. розміщення у позички

3. одержання додаткових коштів позичальником

4. їх використання

5. вивільнення коштів з обороту позичальника

6. повернення позичальником вартості кредитору та сплата проценту.

Швидкість руху коштів на різних стадіях та наявність усіх стадій залежить від мети кредитування.

Зміна маси кредитних ресурсів та кредитних вкладень впливає на пропозицію грошей і через неї - на загальну кон'юнктуру ринку і розвиток економіки. Основними закономірностями руху вартості коштів на мікрорівні є:

• зворотність руху вартостей;

• тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, що визначається тривалістю кругообігу його капіталу;

• збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її до кредитора в повному обсязі;

• залежність маси наданої позички від наявності обсягів вільних коштів.

На макрорівні закономірності руху кредиту проявляються наступним чином:

• кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці обсягів ВНП;

• загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються;

• зворотність і платність кредиту забезпечує переміщення вільної вартості з сектора домашніх господарств у сектор фірм;

• платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам спонукають спрямування коштів з низькорентабельних галузей і секторів економіки в високорентабельні, що відбувається під економічним примусом і визначає його важливу роль у забезпеченні економічного росту.

3.4. Позичковий процент

Позичковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами, їх ціною.

Джерелом сплати проценту є прибуток, що його отримує позичальник; його кількісним показником – норма процента або процентна ставка, яка визначається відношенням суми річного доходу на позичений капітал до суми позичкового капіталу.

На розмір процентної ставки впливають такі чинники:

1. макроекономічні: попит та пропозиція на кредитні ресурси, рівень інфляції, рівень облікової ставки центрального банку;

2. мікроекономічні: розмір кредиту, термін користування кредитом, рівень ризику.

Отже, динаміка норми позичкового проценту визначається ринковим механізмом і залежить від державного грошово-кредитного регулювання економікою.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу.

Від кредитних операцій кредитор одержує маржу – різницю між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси.

Збереження позичкового капіталу є проблемою в період інфляції, що зменшує реальну вартість коштів. Розрізняють:

а) номінальну процентну ставку - її рівень склався на ринку

б) реальну - скорегована на рівень інфляції.

Для збереження позитивної реальної ставки (не тільки покриває інфляцію, а й дає можливість заробити) використовують: “плаваючі” процентні ставки, надають короткострокові кредити, збільшення розміру плати за кредит.

Позичковий процент сприяє ефективному використанню кредитних ресурсів, залученню грошових ресурсів в обіг.