5. Методи редагування (контролю) повідомлень
Методи редагування – послідовність процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх.
Формалізовані методи – це такі, для реалізації яких можна задати послідовність процедур редагування.
Неформалізовані (творчі) методи – це такі, для реалізації яких важко або неможливо задати чітку послідовність процедур редагування.
За технологічними особливостями методи контролю поділяють на:
Параметричні – компонент повідомлення порівнюють з певним параметром і вирішують є помилка чи ні.
Спискові – для контролю повідомлення цим методом редактор повинен мати всі списки (словники).
Шаблонні – на компонент повідомлення накладають шаблон, який є в нормативній базі і виявляють чи тотожний він йому чи ні. Існують шаблони, прийняті державою у вигляді стандартів і рекомендовані науковою чи довідковою літературою.
Структурні – полягають у тому, що структуру повідомлення порівнюють із масивом структур, що є в нормативній базі і виявляють чи тотожна вона якійсь структурі нормативної бази.
Аналітичні методи полягають у тому, що над математичними і логічними комп’ютерними повідомленнями виконують обчислення і порівнюють їх з даними в довідниках або в цьому повідомленні.
Логічні методи контролю розглядають усі можливі комбінації істинності суджень, записують у вигляді ланцюжка суджень і роблять розрахунки записів.
Когнітивні – ґрунтуються на вирішальній ролі знання. Вони передбачають контроль значення компонентів повідомлення (слів, речень, тощо). Можна поділити на такі:
за уявою – полягає в тому, що редактор уявляє описану в повідомленні ситуацію і оцінює ступінь її ймовірності. Якщо ймовірність низька, значить повідомлення помилкове;
за тезаурусом – полягає в тому, що ознаку, приписану в повідомленні якомусь об’єктові редактор зіставляє з такою ознакою у своєму тезаурусі або послуговується довідниками;
методом екстрагування – значення компонента екстрагують (виймають із контексту, порівнюють з іншими достовірними джерелами). Якщо є відхилення – повідомлення помилкове.
Положеннєві – полягають у тому, що компоненти повідомлення контролюють на відповідність положенням, зафіксованим у нормативній базі.
Компаративні (порівняльні) – полягають у тому, що з різних місць повідомлення вибирають компонент, що описує один і той самий об’єкт, і порівнюємо, чи є ці описи тотожними.
Методи редагування поділяються також на загальні, спеціальні і галузеві. Спеціальні базуються на спеціальних нормах редагування. Загальні (такі, що використовуються не залежно від виду і жанру літератури); галузеві (використовуються лише в окремих видах літератури).
Під час редагування редактор одночасно контролює різні види норм, але якщо в повідомленні є багато помилок різних видів, то слід вирішити, що виконувати в першу чергу.
Послідовність внесення редакторських правок:
Забезпечити найменшу кількість виправлень.
Усунути можливість повторного виправлення фрагментів текстів.
Усунути можливість виправлення тих фрагментів тексту, які в подальшому використанні можуть бути видалені взагалі.
Методи редагування потрібно застосовувати в такому порядку:
Інформаційні (дати реципієнтові тільки нову, цінну для нього інформацію і стільки, скільки він зможе прийняти).
Соціальні (зафіксовані у законах, статутах, кодексах, угодах).
Композиційні (виявити чи відповідає логіка повідомлення складності композиції).
Логічні (контроль істинності тверджень, висновків, класифікацій).
Лінгвістичні (ті, що зафіксовані у правописі).
Психолінгвістичні (полягає у відповідності психолінгвістичним характеристикам повідомлення і психічним можливостям реципієнта).
Видавничі (стосуються форми подання різних компонентів повідомлення у видавничих стандартах, - зноски, заголовки, тощо).
Поліграфічні (встановлюють як слід складати і верстати текст і нетекстові повідомлення).
Також є етичні, естетичні, юридичні та інші норми редагування.
Класифікація методів виправлень повідомлень.
Переставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення помилки компонент повідомлення переміщають в іншу позицію. Часто цей метод використовують, щоб позбутися помилок у композиції повідомлення. Такий метод виправлення дає змогу в повному обсязі зберегти всі складові частини авторського тексту, а, отже, обсяг повідомлення не змінюється. Таким чином, авторський оригінал залишається майже не зміненим, як цього й вимагають норми авторського права. Проте і такий найпростіший метод виправлення, особливо на макрорівнях, редактор обов’язково повинен узгоджувати з автором, інакше можна порушити хронологічну послідовність подій, логічних зв’язків тощо.
Видаленням називають такий метод формалізованого виправлення, при якому з повідомлення усувають компонент, що містить помилку. Завдяки видаленням зменшується обсяг авторського оригіналу й відбувається компресування інформації в повідомленні. Виправлення методом видалення є досить простим, проте може вимагати досить складного попереднього аналізу. Загалом же, це виправлення не трудомістке. Поряд із тим, інколи можна ненавмисно видалити компонент тексту, в якому, крім відхилення, є ще й цінна інформація. Таким чином, видалення вносять в авторський оригінал зміни, що суперечить нормам авторського права. Тому їх обов’язково слід погоджувати з автором.
Заміною називають такий метод формалізованого виправлення, коли в повідомленні на місце видаленого компонента, що містив помилку, вставляють інший, без помилки. Метод заміни використовують тоді, коли відхилення неможливо позбутися ні методом переставлення, ні методом виправлення. Порівняно з іншими методами заміна складніша, оскільки вимагає одночасно і видалення, і вставлення тексту. Внаслідок заміни обсяг повідомлення змінюється несуттєво.
Вставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення помилки в позицію, де вона є, додають потрібний компонент. Вставлення збільшує обсяг авторського оригіналу, що, у принципі, належить до негативних характеристик цього методу. Проте, з іншого боку, вставлення можуть зробити повідомлення зрозумілішим.
Спеціальні формалізовані методи використовують здебільшого для виправлення компонентів нетекстової частини оригіналу. До числа спеціальних методів належать:
виправлення таблиць (наприклад, треба переставити назви стовпців таблиці на місце назв рядків, а назви рядків – на місце назв стовпців);
виправлення ілюстрацій (наприклад, треба змінити насиченість якогось кольору);
виправлення проекту видання (наприклад, необхідно втягнути абзац на задану величину вліво).
Спеціальні методи, як правило, несуттєво змінюють повідомлення, але при цьому вимагають від редактора детальних знань щодо технології такого виправлення.
Скороченням називають такий неформалізований метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов’язково, щоб компоненти, які видаляють, містили помилки.
Скорочення найефективніше виконувати у такий спосіб:
визначити рівень, на якому слід провести скорочення;
вибрати шкалу для експертних оцінок;
біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення;
видалити з повідомлення компоненти, оцінка яких свідчить про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.
Опрацюванням називають такий неформалізований метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25-30%.
Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок. Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.
Переробленням називають такий неформалізований метод виправлення помилок, який вимагає переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому в цілому ступінь редагованості повідомлення не перевищує 30-50%.
Цей метод, як правило, застосовують до тих повідомлень, автори яких подають цінну для реципієнтів інформацію, проте мають низький кваліфікаційний рівень. Завдяки використанню цього методу вдається суттєво піднести науковий та мистецький рівень повідомлень.
Неформалізовані (творчі) виправлення, наслідком яких є ступінь редагованості повідомлення понад 50%, не можна вважати редагуванням. Їх слід розглядати як літературний запис авторського повідомлення іншою людиною.