2. Межі втручання в текст, основні принципи редакторської правки

Роблячи зауваження, редактор може казати позитивні властивості тексту, однак коли редактор править текст, то він повинен зосередитися тільки на недоліках.

Навіть тоді, коли редактор не може обійтися без правки тексту, він неодмінно повинен розглядати її лише як пропозицію авторові, яку автор може прийняти чи несприйняти.

Краще за все, якщо текст за зауваженнями редактора правитиме сам автор.

Основні умови редакторської правки:

1. Не починати правку, не ознайомившись із текстом в цілому.

2. Правити лише після того, коли поставлена й точно сформульована причина незадовільності тексту.

3. Правлячи, не виходити за рамки допущеного редакторського втручання до авторського оригіналу.

4. Вносити мінімум правок, намагаючись якомога менше віддалятися від авторського тексту, користуватися для правок авторськими мовними засобами.

5. Не зупинятися довго на важких місцях, а повертатися до них, коли правка усього тексту буде завершена.

6. Піддавати гострій критиці, ставити під сумнів власні пропозиції й поправки.

7. Намагатися вгадати наперед можливі заперечення автора, і підшукувати підстави для їх спростування.

8. Узгодити усі виправлення з автором, вислухавши усі його зауваження.

9. Враховувати різні підходи й ставлення авторів до редакторської правки.

10. Подумки продумати усю правку фрази, до того, як внести її на папір.

3. Характеристика учасників акту передачі повідомлень.

Відмінності між авторами і реципієнтами повідомлення:

• можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення.

• можуть по-різному сприймати актуальність.

• можуть по-різному створювати і приймати повідомлення у різний час, в різних місцях, ситуаціях.

• можуть використовувати для передачі повідомлення різні мови.

• можуть мати різні тезауруси.

• використовують різні механізми появи і сприйняття повідомлень.

• можуть мати різну волю щодо необхідності сприйняття повідомлення;

• використовують різні норми опрацювання повідомлення.

Тому повідомлення, яке передає автор реципієнтові у процесі може бути спотворене.

Групи авторів:

За типом повідомлень:

Автори

• образних повідомлень (літератори, письменники-митці),

• понятійних повідомлень (письменники-науковці),

• образно-понятійних повідомлень.

За ступенем самостійності підготовки повідомлень:

Автори,

• які не вміють готувати повідомлення (некваліфіковані),

• які вміють, але з певних причин не можуть готувати повідомлення (автори-громадські діячі),

• які вміють і готують повідомлення (самостійні автори).

За досвідом підготовки повідомлень та за майстерністю подання інформації:

- початківці

- досвідчені

За обсягом тезаурусів

За метою публікації повідомлення:

• ідеалісти

• прагматики

За бажанням отримати фінансову винагороду:

• альтруїсти

• комерсанти

Групи реципієнтів:

За можливістю сприйняття повідомлень різної синтаксичної складності поділяються на реципієнтів, що сприймають найлегші слова і речення і до дуже складних слів і речень.

За рівнем синтаксичної складності їх тезауруса. Завжди слід враховувати той запас слів (від простих до складних), який є у реципієнтів певної групи. Чим складніше є повідомлення, тим старші за віком реципієнти можуть його сприймати; часто є вищим і їх освітній середній рівень.

За довільністю сприймання: які добровільно сприймають повідомлення і не хочуть припиняти сприймання до завершення повідомлення; який вимушено сприймає повідомлення, бо зобов’язаний це зробити; які випадково сприймають повідомлення, але знають, що можуть припинити це сприймання у будь-яку мить.

За мотивами сприймання:

• Для особистого задоволення

• Для задоволення естетичних потреб

• Для задоволення пізнавальних потреб

• Для задоволення навчальних потреб

За рівнем знань в структурі повідомлення:

• Які сприймають найпростішу композицію і без апарату видання;

• Які сприймають композицію середнього рівня складності, невеликого обсягу з простим апаратом видання;

• Які сприймають повідомлення будь-якої композиційної складності.

• За професійним рівнем:

• Які не є фахівцями в певній галузі знань;

• Які є фахівцями

• Які є експертами в певній галузі знань

Групи ЗМІ:

за потужністю нормативної бази редагування. Такі, що використовують під час редагування мало-, середньо-, високопотужну базу редагування.

за ступенем редагованості повідомлень. ЗМІ, які забезпечують високий (багатоправний) рівень редагованості, середній чи низький рівень редагованості.

за наявністю специфічних норм редагування:

• Політичні

• Релігійні

• Ті, що вироблені і використовуються лише в конкретному ЗМІ.

За обширом тематики:

• вузькопрофільні

• середньо профільні

• широко профільні