Інформаційно-комунікаційні технології

Одним із тих ринків, що найбільш динамічно роз­виваються в усьому світі, є ринок інформаційних технологій. Інформаційні технології (IT), інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) – су­купність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів. За оцінками експертів, ринок IT ще далекий від насичення: в Україні налічується близько трьох тисяч ком­паній з ІТ-бізнесу.

Реальний рівень розвитку IT в Україні досить низький – за рівнем розвитку інформаційних технологій у світі наша держава посіла 75 місце. Такі дані оприлюднила міжнародна громадська організація Всесвітній економічний форум у своїй шостій щорічній доповіді (у попередньому рейтингу Україна займала 76 позицію за розвитком ІТ-технологій) [41].

Інноваційний розвиток даної галузі в світі припускає до 2025 року зростання обсягу послуг зв'язку більш ніж у 5 разів (у 2015 році порівняне з 2010 роком - у 2,6 раза, у 2025 році порівняно з 2015 роком - у 2,4 раза). Обсяг ринку інформаційних технологій до 2025 року зросте більш ніж у 3 рази [70]. Будуть досягнуті такі цільові орієнтири: збереження темпів зростання ринку інформаційно-комунікаційних технологій, що перевищить середньорічні показники зростання економіки в 2,5-3 рази; перетворення ІКТ на одну з провідних галузей економіки з часткою у ВВП більше 5%.

При аналізі IT-технологій варто згадати про досвід так званих «силіконових долин».

Силіконовимн долинами прийнято називати центри розвитку високих технологій та інновацій. Уперше термін «Силіконова долина» використав журналіст Дон Хофлер у 1971 р для регіону поблизу міста Пало Альто в США. До середини XX ст. цей район на півночі Каліфорнії знали в основному завдяки сільському господарству. Сьогодні ж він перетворився на один із найбільших світових центрів розвитку ІТ-техпологій. «Силіконова долина» стала домівкою для понад 140 компаній у галузі електроніки, програмних засобів, біотехнологій та іншого висо­котехнологічного виробництва.

А почалося все із Стенфордського університету, заснованого 1891 року поблизу Пало Альто. У 20-х роках минулого сторіччя адміністрація Стенфорда вирішила підвищити престиж свого навчального закладу і запросила на роботу відомих викладачів з університетів Східного узбережжя. Серед них був професор електротехніки Фредерік Герман з Массачусецького технологічного університету.

Його турбувала відсутність можливості для випускників Стенфорду працевлаштуватися в долині. Через це багато хто з них виїжджав на Східне узбережжя в пошуках роботи, особливо в галузі радіотехніки. Щоб вирішити цю проблему, він почав підтримувати студентів, які хотіли заснувати компанію поблизу університету.

Ідея створення промислового парку виникла аж у 50-х роках. У ті часи університет мав велику територію, але йому не вистачало грошей для фінансування стрімкого розвитку в післявоєнні роки. Продаж цієї землі був заборонений, але нічого не було сказано про неможливість її оренди. Виявилось, що довгострокова оренда є не менш привабливою для промисловості, ніж право власності. На цих територіях і заснували Стенфордський промисловий парк. Землю здавали в оренду не всім, а лише високотехнологічним компаніям, результати роботи яких могли стати корисними для університету.

Через величезний вплив Стенфордського університету на розвиток усього регіону, цілком логічно було назвати долину, в якій він був розташований, «Стенфордською». Але долина стала «Силіконовою». 1955 року Вільям Шоклі заснував компанію Shocklry Transistor. У компанії виникла внутрішня суперечка щодо вибору між двома напівпровідниковими матеріалами: силіконом і германієм. Шоклі схилявся до германію, а інші інженери компанії наполягали на силіконі як на найкращому напівпровідниковому матеріалі. Через це їм довелося у 1957 році покинути компанію, і вже за рік вони заснували власну – Fairchild Semiconductor. Вона стала першою компанією, що запровадила в масове виробництво мікропроцесори з використанням силіконового чипа, і нині є однією з найбільших компанії в електронній промисловості Каліфорнії. Крім того, вона стала основою для створення таких компаній як Intel, Signetics (сьогодні Philips Semiconductors), National Semiconductors і AMD. Саме завдяки їм «Силіконова долина» отримала свою назву.

«Силіконова долина», або «Стенфордський дослідницький і промисловий парк», займає площу понад 280 га і налічує 162 будівлі і 23 000 працівників. Окрім Стенфордського університету, який безпосередньо пов'язаний із діяльністю парку, біля нього також розташовані Каліфорнійський університет (Берклі), Університет Сан-Франциско, а також декілька великих лабораторій. У 2000-2001 роки загальний бюджет на спонсорські дослідження в Стенфорді становив 660 мільйонів доларів, які виділяв федеральний бюджет, корпорації, фонди і приватні особи.

Через успішність парку різко збільшився наплив людей до міста Пало Альто – сюди перебралося багато високоосвічених і забезпечених людей. У 87% населення міста є доступ до Інтернету, 65% жителів здобули як мінімум 4-річну освіту в коледжі.

Третє за величиною місто Росії – Новосибірськ – претендує на звання ще однієї світової столиці ІТ-технологій. За зразком Силіконової долини біля Новосибірська побудували Академмістечко, у якому створено всі умови для розвитку хайтек-проектів. Із державного бюджету Росії на це виділено 100 мільйонів доларів. Внаслідок цього Сибір перестає бути ізольованим районом і тепер займає міцну позицію у світовій глобалізованій економіці.

Звичайно, «Силіконовій долині», яка створюється в Новосибірську, поки що дуже далеко до заокеанських масштабів. За минулий рік оборот приватного бізнесу тут не перевищив 150 мільйонів доларів, але ця цифра означає 15-кратний приріст порівняно з періодом десятирічної давнини. Кількість нових проектів збільшується на 15% у рік.

В Академмістечку поблизу Новосибірська уже працюють підрозділи компаній Intel і IBM. Хто міг уявити таке 50 років тому, коли Микита Хрущов почав реалізацію цього проекту – будівництво в Сибіру міста, повністю заселеного вченими?

Індустрія аутсорсингу програмного забезпечення дає Росії 1,8 млрд. доларів щороку.

Академмістечко дуже вигідне для американських компаній. Адже тямущому програмістові середнього рівня у Сан-Хосе доведеться платити не менше 100 тисяч доларів на рік, водночас у Росії за ті ж гроші можна найняти цілу команду висококласних професіоналів. І вкладення в організацію створеного бізнесу мінімальні. Наприклад, на представництво компанії Intel в Академмістечку працюють дві сотні інженерів-програмістів, отримуючи зарплату в п'ять разів меншу, ніж у американських колег.

Німецька компанія Novolabs, що займається випуском програмного забезпечення, навіть перевела свій основний офіс з Німеччини до Новосибірська. За підрахунками Йорга Реше, директора компанії Novolabs, 50 із 70 співробітників якої росіяни, витрати на зарплату в Росії приблизно на третину менші, ніж у Німеччині.

Аудиторська компанія Arthur Andersen також відкрила в Новосибірську свій філіал. Нині майже 500 місцевих програмістів працюють на західні фірми, відправляючи виконану роботу електронною поштою.

Проте загальна тенденція «відтоку мізків», яка цілком торкнулася колишнього Радянського Союзу, не оминула і Новосибірськ. Тому сьогодні багато місцевих фахівців працюють у «Силіконовій долині номер один», тобто в Каліфорнії. Інші роз'їхалися по різних країнах світу. Ті, які залишилися, вважають за краще працювати, хоч і не виїжджаючи, але на зарубіжних працедавців, тим більше, що індустрія інформаційних технологій дуже цьому сприяє.

Водночас у Європі, де активно розвиваються свої «Силіконові долини», фахівці ІТ-технологій не поспішають залишати насиджені місця і перебиратися в Каліфорнію, у них на батьківщині умови роботи навіть кращі, ніж заокеанські. Візьмемо, наприклад, селище Ісманінг, що на півночі від Мюнхена. Ще в середні віки його називали «капустяним селом». У наші дні сільське господарство тут почало згортатися. Наприкінці 80-х років минулого століття біля Мюнхена побудували новий міжнародний аеропорт. Ісманінг разом із кількома сусідніми селищами опинився якраз на шляху з міста до аеропорту. І великі компанії кинулися освоювати новий, зручно розташований район. Тут один за одним почали відкриватися їх офіси – як правило, підрозділи дослідницьких відділів або навіть цілі відділи повністю. Влада пішла назустріч потенційним платникам податків. Як результат, компанії, що облаштувалися в Ісманінгу, сплачують податок на прибуток приблизно на чверть менший, ніж їм довелося б заплатити у Мюнхені. Тепер тут розташовані європейські штаб-квартири Соmpaq і Fujitsu, Хеrох і Lotus, а також багатьох інших міжнародних компаній.

Лише за кілька кілометрів від Ісманінгу – ще одне схоже село, Унтерферінг. Тут облюбували собі місце страхові компанії, а також ціла низка теле- і радіоканалів – як регіональних, баварських, так і загальнонаціональних. Сьогодні чисельність населення Унтерферінгу – 8 тисяч осіб. Але тут створено 16 тисяч робочих місць.

В Україні питання розвитку власних «Силіконових долин» піднімалося неодноразово, але й досі проекти не втілено в життя.

Нині ми посідаємо четверте місце у світі за кількістю сертифікованих програмістів, проте не використовуємо їх можливості повною мірою. За оцінками експертів, майже 90% продукції, яка випускається в Україні, не має відповідного науково-технологічного забезпечення.

Отже, необхідним є розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури з метою підвищення конкурентоспроможності економіки в довгостроковій перспективі в таких напрямах: 1) удосконалення та реалізація законодавчої і нормативної бази, що підтримує розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ); 2) стимулювання поширення ІКТ у соціально-економічній сфері і державному управлінні; 3) забезпечення доступності послуг для населення на території країни; 4) створення безпечних умов функціонування інформаційно-комунікаційної інфраструктури, включаючи мережі передачі даних; 5) створення єдиної системи інформаційно-комунікаційного забезпечення запитів державного управління, оборони країни, національної безпеки і правопорядку; 6) стимулювання конкуренції на ринку ІКТ-послуг; 7) розширення спектра наданих послуг на основі впровадження сучасних технологій.

Розділ 12. ШЛЯХИ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ПРОМИСЛОВОСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

На сучасному етапі розвитку світової  економіки економічне зростання характеризується провідною роллю науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. У глобальній економічній конкуренції виграють країни, які забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень та науково-технічного прогресу. Як уже говорилось у попередньому розділі, Дніпропетровська область є важливим «органом» у великому організмі України, структура промисловості якого в значній мірі впливає на величину валового внутрішнього продукту всієї держави, тому, на нашу думку, інвестиції повинні спрямовуватись в інновації машинобудівного комплексу області, що дасть змогу змістити акценти у структурі промисловості регіону із сировинних до кінцево-продуктових галузей, створювати конкурентоспроможну продукцію світового значення, підвищити рівень життя населення нашої області та країни загалом.

Разом з тим, спеціалістами всіх рівнів управління визнається, що в Україні на сьогодні не існує законодавчо та методично оформленого ефективного механізму управління інноваційною діяльністю в національній економіці, хоча перші спроби вже робляться.

В Україні існують об'єктивні передумови формування інноваційної економіки. Швидкий вихід України з нинішньої кризи цілком можливий через реалізацію її переваг, які повинні бути доповнені активною державною політикою підтримки промислового виробництва на регіональному рівні.

Проблема створення економічного механізму, що дозволяє генерувати, відтворювати та використовувати науково-технічні інновації для підвищення темпів економічного розвитку й якості життя, в нашій країні набуває надзвичайно актуального значення. Вирішення цього питання реально можливе лише за умови формування адекватного уявлення про основні характеристики інноваційних процесів, їхні рушійні сили та закономірності. Результатом реалізації нової інноваційної економіки повинно стати досягнення високого рівня соціальної спрямованості науково-технічного прогресу, підвищення рівня життя населення завдяки зростанню ефективності суспільного виробництва, якісно інший рівень ресурсозбереження й екологізація економіки [13, 14].

Прорахунки в стратегії й тактиці проведених економічних реформ призвели до погіршення макро- і мікроекономічної ситуації. Гостра фінансова недостатність на промислових підприємствах Дніпропетровської області та підприємствах України загалом призвела не тільки до погіршення та значного зменшення відновлення основного капіталу, а й до скорочення науково-технічних розробок, спрямованих на відновлення асортименту продукції, створення та впровадження нових ресурсо- й енергозберігаючих технологій.

У результаті низки негативних явищ в економіці країни змінилась структура промисловості Дніпропетровської області. Порівняно з 80-90 роками минулого століття, невпинно зменшується частка машинобудівної промисловості в структурі промисловості Дніпропетровської області та збільшується частка ГМК, продукція якого має попит на світовому ринку.

На основі аналізу стану виробничих фондів промислових підприємств машинобудівного напряму нашої області можна говорити про те, що занепад у цій галузі пов'язаний, перш за все, із використанням морально та матеріально застарілого обладнання та технології виробництва, що лишилась у спадок із часів Радянського Союзу. Об’єктивно, що на наявному устаткуванні неможливо виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Головною метою стратегічного розвитку промисловості є посилення конкурентних позицій на ринку. Промислові підприємства світу підвищують свою конкурентоспроможність за рахунок інновацій та інвестицій, які приводять до зростання прибутку, а отже, і до отримання конкурентних переваг. На світовому ринку інновацій спостерігається динамічний розвиток. Основною його особливістю є зростаюче насичення науково-інноваційним продуктом. За даними Світового економічного форуму, в 2006-2007 роках у рейтингу глобальної конкурентоспроможності перші три місця посіли Швейцарія, Фінляндія та Швеція, а Україна зайняла лише 78 місце, хоча в 2005-2006 роках їй належало 68 місце [97]. Головним чинником такої зміни стало нераціональне використання економічного потенціалу та фінансових ресурсів країни.

У 2009-2010 роки Україна опустилася в рейтингу конкурентоспроможності, що розраховується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) з 72-го місця, яке посіла у 2008 році, на 82 місце, за прогнозом форуму, Україна в короткостроковій перспективі повинна була зіткнутися з серйозними проблемами з огляду на різке падіння попиту на експортну продукцію, девальвацію національної валюти і руйнування фінансової системи. Фактично так воно і сталося, ми спостерігали падіння експорту ГМП, ВВП до 30% і девальвацію гривні практично у 2 рази.

Економіка країни потребує реформування у таких напрямах, як інституційне середовище (за цим показником країна займає 120 місце з 133), зміцнення фінансових ринків (106 місце з 133), підвищення ефективності товарних ринків (109 місце з 133) [97].

Щодо інших країн у рейтингу, то три перші місця в ньому зайняли Швейцарія, Сполучені Штати і Сінгапур. За ними в першій десятці – Швеція, Данія, Фінляндія, Німеччина, Японія, Канада і Нідерланди.

У рейтингу 2009 року – 133 країни світу з приблизно 200 існуючих. Для оцінки економіки кожної з них використовувалися відкриті статистичні дані, а також результати спеціального дослідження більше 13 тисяч працюючих в цих країнах менеджерів різних компаній.

У промисловості Дніпропетровської області та України загалом спостерігається тенденція до стрімкого зменшення інвестицій у високі технології (машинобудування) при нестабільному інвестуванні середнього сектору (легка, харчова, хімічна промисловість та ін.). Реально більшість машинобудівних заводів області практично не виробляє продукцію, під яку вони були спроектовані. До них слід віднести такі провідні підприємства області як: комбайновий, станколіт, пресів, ДМЗ та інші.

Тому у нинішній кризовій ситуації необхідно докласти максимум зусиль із боку держави задля зупинення негативних тенденцій інноваційного розвитку підприємств шляхом розробки комплексних стратегій розвитку з використанням ефективних форм інвестування промисловості.

Розвинуті країни максимально використовують свій науковий потенціал, тому що сьогодні до зростання капіталу приводить не тільки сам капітал і праця (як це вважалось раніше), але й знання, інтелект.

Е. Денісон визначив, що підвищення продуктивності праці за рахунок інновацій складає 28%, капіталу – 19% [98]. Якщо інновації та інвестиції взаємопов’язані, то їх загальний внесок в приріст доходу складає близько 50%.

Українська економіка має тенденцію до зниження інноваційної активності, що призводить до негативних наслідків інноваційного розвитку країни і швидкої втрати конкурентоспроможності з кожним роком. Для порівняння, у США, Японії, Німеччині та Франції частка інноваційних підприємств становить 70-80% від їх загальної кількості, в нашій же країні за даними Держкомстату інноваційна діяльність ведеться лише кожним десятим підприємством, у промисловості цей показник іще менший.

Якщо проаналізувати ринок високих технологій, то 40% його контролює США, а Україна – менше 1%. Тим часом у результаті порівняння кадрового потенціалу отримуємо такі показники: у США працює 25% усіх учених та інженерів-розробників світу, у Росії та Україні – близько 15% [97].

У загальній структурі інновацій України зросла частка витрат на маркетинг і рекламу (з 4,7 до 6,5%) при падінні частки витрат на придбання обладнання та інших основних засобів та капітальних витрат, пов’язаних з упровадженням інновацій (з 61,0 до 54,8%) [48]. Такі характеристики структури інноваційних витрат свідчать про формування стійких ознак стагнації інноваційної сфери та прогресуюче відставання інноваційної складової розвитку України від розвинутих країн.

Для підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівного комплексу Дніпропетровської області потрібне вдосконалення інноваційної державної політики та стратегії розвитку, впровадження стимулюючої амортизаційної політики, поширення й удосконалення таких методів фінансування інноваційних проектів як проектне фінансування (банківські кредити), проектне фінансування з повним регресом на позичальника, лізинг (оренда), венчурний капітал.

Внесок промислового комплексу в економіку, досягнення Україною рівня технологічно розвинутих країн, наближення якості життя  до європейських стандартів визначає провідну роль і місце промисловості в забезпеченні важливих стратегічних інтересів держави. Реальний економічний стан промисловості Дніпропетровської області в контексті інноваційного розвитку змушує говорити про нестабільність і стагнацію цього процесу.

На фоні зростання реального ВВП спостерігалося уповільнення промислового виробництва, що свідчить про відсутність стабільного процесу використовування науково-технічного потенціалу галузей промисловості. Уповільнення зростання відбувається, в основному, через зменшення інвестиційної і зовнішньої складової економічного розвитку, що призводить до зниження виробництва наукоємних галузей виробництва [69].

На скорочення виробництва впливає послідовне зниження рівня цін і попиту на світових ринках українського експорту товару українських підприємств. Але все-таки промисловість займає значну частину у виробництві ВВП.

Головна причина нестабільного розвитку наукоємного виробництва нашої області та України загалом - це відсутність стабільної стратегії розвитку країни, яка призводить до нестабільності і ситуативності економічних процесів. Слід зазначити, що інноваційні чинники економічного зростання до цього часу не знайшли свого місця в програмних документах і реальних діях державної влади.

Такий стан справ в інноваційній діяльності впливає на динаміку промислового виробництва та його структуру.

Порівняно з розвинутими країнами галузева структура промисловості Дніпропетровської області та української промисловості загалом дуже обтяжлива виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. У той же час питома вага продукції машинобудування, яка є основою інноваційного розвитку промисловості, нижче, ніж у розвинутих країнах, у 2-3 рази.

Зазвичай технологічний рівень промислового виробництва характеризується станом, динамікою і ефективністю використання основних засобів, зокрема високотехнологічного та інноваційного устаткування, а також рівнем і тенденціями інвестування в основний капітал. Позитивна динаміка основних засобів виступає важливим чинником підвищення технологічного рівня виробництва.

Негативні загальнодержавні тенденції в політичній та економічній сферах позбавляють промисловість Дніпропетровської області ґрунту для розробки наукоємної та інноваційної продукції, що призводить до зниження технологічного рівня виробництва та втрати конкурентних переваг на світовому ринку.

Отже, темпи оновлення основних засобів у галузях промисловості є такими, що не відповідають її внеску в загальну економічну динаміку. Це свідчить про тенденцію до втрати промисловістю набутого в попередні роки технологічного рівня.

Також спостерігається зниження інвестиційної активності в інноваційних виробництвах, що призведе до втрати Україною наявного технологічного рівня. Та виникає парадоксальна ситуація: інноваційна діяльність направлена в основному на оновлення і поліпшення наявних виробничих фондів, що не змінює технологічну структуру економіки. 

Виділяють декілька напрямів реалізації інноваційної політики. Перший напрям інноваційного розвитку реалізують шляхом «перенесення» зарубіжних науково-технічних і виробничо-технологічних досягнень в національну економіку через придбання ліцензій і використання патентів на виробництво сучасного устаткування та конкурентоздатних промислових товарів. Наступним напрямом реалізації промислово-інноваційної політики є впровадження державою спеціального режиму інноваційної діяльності, так званого «нарощування» національних високотехнічних виробництв. Йдеться про підтримку діяльності технопарків та інших інноваційних структур шляхом надання пільг і фінансування програм за рахунок засобів бюджету - потенційно конкурентних виробництв, пов'язаних з «чистими технологіями» і високотехнологічними продуктами.

Для Дніпропетровської області найприйнятнішою була б стратегія  «нарощування» національних високотехнічних виробництв і забезпечення державної підтримки галузей, які орієнтуються на ринки машинобудівної продукції.

Ще одним напрямом інноваційного розвитку промисловості є кластеризація. Під кластером інноваційної активності розуміється сукупність базисних нововведень, сконцентрованих на певному відрізку часу і в певному економічному просторі. Кластеризація здійснюється шляхом формування технопарків, спеціалізація яких не повністю злагоджена з визначеними Міністерством економіки України перспективними виробництвами, здатними привести до якісних змін у структурі економіки.

Також слід звернути увагу на процеси зародження найважливіших центрів створення майбутніх кластерів, а саме: кооперації крупних промислових підприємств з відповідними науково-дослідницькими центрами. В цих організаційних  структурах дослідження в основному спрямовані на рішення галузевих проблем (проведення модернізації устаткування, розробку нових видів устаткування і т. ін.) [71].

На даний момент знижуються обсяги експорту високотехнологічної продукції на світовий ринок. У 2008 році величина експорту високотехнологічної продукції на світовий ринок склала лише 0,05% світового ринку і 4,8% від всього експорту України, хоча потенціал вітчизняного експорту   високотехнологічної продукції значно більший і оцінюється приблизно в 0,3 - 0,5% світового експорту. Однією з важливих причин недостатнього використання інноваційного потенціалу є відсутність адекватних організаційно-економічних структур, які б стимулювали його реалізацію.

Стале зростання машинобудівної промисловості Дніпропетровської області може бути досягнуто тільки на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок. Лише в цьому випадку реалізуються плани високої якості зростання, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції.

Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки – найхарактерніша прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах. Розвиток інноваційного типу зростання супроводжується різким збільшенням масштабів активності підприємницької діяльності, пов’язаної із організаційно-господарським новаторством і розширенням адміністративно-економічної свободи господарюючих суб’єктів [69].

Інновації, особливо у такій галузі промисловості як машинобудування – суттєвий елемент підвищення ефективності економіки. Промислова інновація починається з ідеї і проходить фази дослідження, розробки та створення нових зразків продукції, технологій чи послуг та їх комерціалізацію.

На світовому ринку наукомісткої продукції чітко простежується тенденція посилення конкуренції. У зв’язку з цим дедалі більша частка витрат підприємств переноситься зі сфери промислового виробництва у сферу досліджень і розробок нових технологій та виробів.

У системі зовнішньополітичних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво з ЄС. Європейський вибір нашої держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин. Перспектива інтеграції в Європейський Союз стимулюватиме компанії, що базуються як в ЄС, так і за його межами, до серйозного розгляду можливостей інвестування в Україні. Прямі іноземні інвестиції можуть стати одним із чинників, що допоможуть відновити потужності машинобудівної галузі Дніпропетровської області й економіку України загалом і модернізувати застарілі засоби виробництва й технологій на підприємствах. Для Дніпропетровської області, де великою є частка підприємств, які виробляли продукцію для ВПК, є сенс відновити розірвані технологічні зв’язки з Росією, створити спільні підприємства. Це можливо, бо зараз Росія має фінансові можливості (тільки за рахунок підвищення цін на нафту близько 350 млрд. доларів), а також великі ринки збуту військової продукції як для своєї армії, так і для закордонних поставок.

У галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займають провідні позиції. Лише три країни на початок 2008 року мали вкладення капіталу в українську економіку в сумі понад 14000 млн. дол. США: Кіпр – 5941,8 млн. дол. або 20,1% всіх іноземних інвестицій України, Німеччина - 5917,9 млн. дол. (20,1%), Нідерланди - 2511,2 млн. дол. (8,5%). При цьому, наприклад, інвестиції провідного партнера Кіпру порівняно з початком 2007 року навіть зменшилися до 3011,7 млн. дол. Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України на 01.01.2006 становив 16375,2 млн. дол. США, (на 01.01.2005 року – 8353,9 млн. дол.) Головними країнами-інвесторами, на які припадає 73,6% загального обсягу іноземних інвестицій, є Німеччина – 5505,5 млн. дол. (43,6% загального обсягу інвестицій), Кіпр – 1562,0 млн. дол. (7,1%), Австрія – 1423,6 млн. дол. (8,7%), Нідерланди – 721,8 млн. дол. (4,4%) [79].

Таким чином, значення капіталовкладень в галузь машинобудування Дніпропетровської області та України загалом стає дуже важливим для української економіки.

Розвиток і посилення ефективності господарювання машинобудівних підприємств Дніпропетровської області значною (якщо не вирішальною) мірою залежать від загальнодержавного інвестиційного потенціалу, який формується за рахунок різних фінансових джерел, у тому числі іноземних інвестицій. За кризового стану більшості вітчизняних підприємств та організацій, через брак власних інвестиційних ресурсів та інтенсивну інтернаціоналізацію (інтеграцію) виробничо-господарських систем об'єктивно необхідним стає все ширше залучення іноземних інвестицій. Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Основними типами прямих іноземних інвестицій зазвичай бувають: створення спільних підприємств (організацій); започаткування діяльності дочірніх підприємств (філій); укладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами; придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних фірм-емітентів.

Спільні підприємства створюються та управляються спільно іноземними інвесторами й місцевими партнерами. У ролі останніх виступають найчастіше приватні фірми, але такими можуть інколи бути й державні підприємства.

Відповідно до досвіду залучення інвестицій, для значного покращання становища внутрішніх засобів у країні недостатньо, і тому основні надії вона покладає на закордонних капіталовкладників. Проте іноземний інвестор погоджується вкладати кошти тільки на визначених умовах, які вітчизняні емітенти не в змозі повністю забезпечити [69].

Іноземні інвестиції використовуються для фінансової підтримки вітчизняних підприємств та інших суб'єктів господарювання, запровадження нових технологій, нарощування експортного потенціалу, структурної перебудови економіки.

Технологічна відсталість певних видів економічної діяльності України зумовлює низьку продуктивність праці, високу ресурсо- та енергоємність продукції. Отже, поряд зі створенням власних, необхідне залучення сучасних високих технологій, розроблених в інших країнах, їх швидке освоєння. У зв'язку з цим дуже важливо створити сприятливі умови для розгортання інноваційних процесів. У розвинутих країнах саме галузі, що використовують високі технології, створюють велику частку доданої вартості. Виробництво й експорт наукомісткої продукції дають змогу розвивати економіку швидкими темпами. Про це свідчить досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру, Іспанії та інших.

Вирішити проблему активізації інноваційної діяльності у промисловості перш за все можна формуванням у сфері промислового капіталу великих науково-інноваційних структур із «м’якими» адміністративно-децентралізованими системами управління інноваційною діяльністю.

Успіх впровадження інновацій на підприємстві залежить від новітніх наукових досягнень, а в цілому, в Україні – від розвитку її наукового потенціалу і визначення національних стратегічних пріоритетів в інноваційній діяльності, з використанням досвіду промислово розвинутих країн світу.

При цьому варто враховувати те, що вибір багатьох підприємств для виконання різних інноваційних проектів накладає свій відбиток на прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень для вибору структури, яка зможе створити високоефективний інноваційний механізм розробки і впровадження складних інноваційних проектів, враховуючи:

– прогнозну стратегію виконання інноваційного бізнес-плану;

– проектування нових виробів (послуг);

– реалізацію оновлення інноваційного операційного процесу;

– пілотне виробництво невеликих партій продукції;

– використання інформаційно-телекомунікаційної системи для управління стимулюванням збуту продукції.

Прийняття управлінських рішень, необхідних для впровадження нововведень (інновацій) на підприємстві для ефективного його функціонування вимагає розширення його стратегічних інвестиційних проектів і раціонального використання інвестицій у тому чи іншому інноваційному проекті з необхідним економічним обґрунтуванням кожного управлінського рішення з урахуванням подолання інноваційним підприємством економічних ризиків.

Механізм формування та реалізації прийняття управлінських рішень для проведення науково-дослідних розробок і впровадження комплексного інноваційного техніко-економічного проекту підприємства пов’язаний з пошуками виконавців розробки і впровадження комплексного інноваційного техніко-економічного проекту оновлення підприємства.

Варто застосувати вже випробуваний у багатьох країнах метод злиття «нових» і «старих» технологій. Він створить сприятливі можливості для об'єднання якості і гнучкості, закладених у потенціалі нових технологій, із вже досягнутими перевагами традиційних, що дає змогу знаходити інноваційні рішення, які найкраще відповідають потребам і умовам Дніпропетровської області. Фактично такі технологічні рішення вже існують, ними раніше скористалася низка країн, які обрали шлях якісного розвитку. Насамперед це стосується високорозвинутих країн Заходу.

Зазначена інноваційна політика дає можливість «перескочити» через численні етапи у процесі розвитку, проходження яких в іншому випадку вимагало б багато часу для підготовки виробництва і нагромадження капіталу. Нині вже виявлено нові технології, що можуть бути адаптовані і використані з метою зростання ефективності функціонування традиційних галузей, забезпечення стабільного розвитку базових галузей, структурної перебудови і децентралізації економіки [23].

На нашу думку, покращення структури промисловості Дніпропетровської області можна досягти шляхом інвестування в інновації машинобудівного сектору для використання основної частини продукції металургії області в її межах для потреб машинобудування експортного напряму та для загальнонаціональних потреб. Інвестиції в машинобудування дадуть змогу використовувати продукцію металургійного комплексу в створенні високо-технологічної продукції, конкурентоздатної на світовому ринку, і дасть можливість створювати більший обсяг доданої вартості, аніж при експортуванні продукції металургії.

Інструментами податкової підтримки інвестування в інноваційні процеси в машинобудуванні Дніпропетровської області можуть бути податкова відстрочка або ж введення спеціального режиму оподаткування підприємств на базі їх ранжування (шляхом введення коефіцієнтів інноваційної діяльності на підприємствах).