Ракетно-космічна галузь
На момент розпаду СРСР ракетно-космічна галузь України була визнаним світовим лідером у створенні бойової ракетної техніки, ракет-носіїв (РН) і космічних апаратів (КА). Після здобуття Україною незалежності становище галузі радикально змінилося. Зникли великі оборонні замовлення, почалося прискорене руйнування коопераційних зв'язків між підприємствами й організаціями України та Росії.
Основна проблема при виборі нової стратегії розвитку галузі полягала в пошуку прийнятного компромісу між обсягами використання наявного науково-технічного й промислового потенціалу, обсягами конверсії надлишкових потужностей і економічними можливостями держави.
Була прийнята стратегія розвитку ракетно-космічної галузі України, яка враховувала залежність України від Росії й Казахстану у створенні ракетно-космічної техніки, можливість використання сформованої раніше кооперації організацій і підприємств у цій сфері, сумісність технологій, експериментальних і промислових баз, а також реальну можливість виходу разом з цими країнами на світовий комерційний ринок космічних послуг.
Сьогодні в підпорядкування Національного космічного агентства України (НКАУ) входить понад 40 промислових підприємств, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро різних форм власності. За 15 років роботи НКАУ та підприємств космічної галузі було забезпечено понад 100 пусків ракет-носіїв і виведено в космос понад 180 космічних апаратів на замовлення 10 країн світу.
У галузі працює близько 30 докторів і понад 200 кандидатів наук [42]. Однак проблема збереження кадрового потенціалу галузі стала критичною. Низький рівень зарплати в галузі не забезпечує закріплення кадрів. Із прийнятих на роботу молодих фахівців залишаються працювати тільки 20-30%. Після 3-4 років роботи інші йдуть до комерційних структур. Провідні організації галузі в межах своїх можливостей спрямовують зусилля на закріплення й омолодження кадрів. Наприклад, у ДКБ «Південне» діє програма стимулювання молодих фахівців, яка передбачає виплату надбавок до встановлених окладів, доплату за дипломи з відзнакою й персональні надбавки. З цією метою у 2007 році було витрачено понад 2250 тис. грн. [22]. Здійснюється також часткове погашення витрат за проживання в гуртожитках, пільгове придбання житла за рахунок безпроцентних позик. Однак цих зусиль недостатньо. Потрібна Державна молодіжна програма, що передбачатиме стимулювання високопродуктивної праці молоді в галузі.
Як видно з рисунку 11.3, спостерігається тенденція до збільшення надходжень з державного бюджету України на фінансування галузі, Виключенням є 2007 p., у якому бюджетні витрати у розмірі 304,1 млн. грн. були меншими порівняні з 2006 роком [42].
Рис. 11.3. Динаміка бюджетних витрат на ракетно-космічну галузь [10]
Загальна позитивна тенденція надходження бюджетних коштів не відповідає потребам галузі. За оцінками фахівців для створення та впровадження високих технологій у галузі необхідно близько 700-900 млн. грн. щорічно, а в структурі бюджетних надходжень лише 5-7% спрямовується на розвиток науки. До того ж, структура бюджетних витрат ракетно-космічної галузі України протягом останніх років зазнала негативних змін. Витрати на Загальнодержавну космічну програму України у загальному обсязі витрат зменшилися протягом 2003-2007 років з 67,5% до 19,4% [22], що повністю виключило можливість витрат на розробку нових технологій, розвиток системи сейсмічних спостережень, експлуатацію супутникових систем зв'язку й телерадіомовлення та державні науково-технічні програми.
У 2007 році бюджетне фінансування провідної організації галузі - ДКБ «Південне» - склало лише 17% (у той час як залучені кредитні ресурси склали 31%, а від замовників - компаній і структур інших країн – було одержано 48%).
Розглянемо розміри щорічних бюджетів інших "космічних" країн світу на рисунку 11.4.
Рис. 11.4. Бюджетні витрати країн світового співтовариства на ракетно-космічну галузь [10]
Як можна побачити з діаграми, за показником бюджету, який спрямовується на розвиток космічних технологій, світовим лідером є США – щорічний обсяг коштів, який використовується для розвитку галузі, складає близько 16 млрд. дол. На другому місці - Європейське космічне агентство – 4 млрд. дол., Росія та Китай відповідно використовують по 2 млрд. дол., Японія – 1,5 млрд. дол. Загальний бюджет коштів України, який спрямовується на розвиток космічних технологій, складає лише 0,15% від бюджету США.
Сьогодні світова космічна галузь - це могутня «глобальна галузь», чисельність працівників якої налічує понад 1 млн., а загальний щорічний обсяг продажів перевищує 100 млрд. доларів [22].
Протягом останніх років Європейське космічне агентство (ЄКА) вжило низку заходів, спрямованих на зміцнення його позицій у космічній сфері. Воно розробило програму, яка передбачає подвоєння фінансування космічних розробок, а також розширення ЄКА й поглиблення міжнародного співробітництва з іншими країнами.
Одним із основних напрямів розширення міжнародної діяльності ЄКА може стати істотне поглиблення співробітництва з Федеральним космічним агентством (ФКА) Росії. ЄКА не може конкурувати з такою структурою, як NASA. Інша річ - разом з Росією, яка має багатий досвід космічних досліджень.
Європейський Союз, з огляду на важливість розвитку наукової і технологічної бази об'єднаної Європи, затвердив 7-му Рамкову програму досліджень, яка передбачає більш широке залучення інших країн до спільних робіт. ЄКА також створило план дослідження космосу до 2033 року.
Що ж до України, то сьогодні п'ять космічних ракетних комплексів української розробки й виготовлення - «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт-2», «Зеніт-3SL» і «Дніпро» - забезпечують запуски космічних апаратів з космодромів різних країн. Космічна діяльність в Україні здійснюється відповідно до законів України «Про космічну діяльність» та «Про державну підтримку космічної діяльності», а також Указу Президента України «Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки країни», постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів.
Виконання Першої Державної космічної програми України в 1993-1997 роки, Другої Загальнодержавної (Національної) космічної програми в 1998-2002 роках і Третьої Загальнодержавної (Національної) космічної програми в 2003-2007 роках сприяло збереженню й розвитку космічної галузі, забезпечило участь України в міжнародних космічних програмах.
Космічній галузі України притаманна значна диспропорція між рівнем наявних космічних технологій та ефективністю їх використання. Рівень розвитку світової космонавтики й космічний потенціал України вимагають розробити якісно нову модель функціонування космічної галузі, що відповідатиме сучасним умовам і національним інтересам.
Структура ракетно-космічної галузі України не відповідає сучасним вимогам. Фінансування космічних програм до цього часу здійснювалося переважно за залишковим принципом, що означало неминучість використання інформації від іноземних космічних апаратів, участь у міжнародних дослідженнях лише через виготовлення складових частин приладів, підтримку лише невеликих наукових проектів. Такий підхід у майбутньому призведе до поступового згортання космічної діяльності, припинення нових розробок ракет-носїїв і космічних апаратів.
Одним із ключових проблемних питань, від вирішення якого залежить подальший успіх розвитку космічної галузі, є реформування її організацій і підприємств.
Прикладом може бути Концепція програми реформування (реструктуризації) і розвитку Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», розроблена на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 28.08.2007 року № 36110/1/1-07. Метою Концепції є «створення машинобудівного об'єднання світового рівня із замкнутим циклом випуску дрібносерійної та одиничної високотехнологічної інноваційної продукції аерокосмічного призначення, яке має організаційно-правову форму державного об'єднання (концерн або корпорація) зі статусом Національного, до складу якого входять також підприємства (у тому числі асоційовані) різних форм власності з випуску продукції цивільного призначення...» [100]. При цьому для підвищення інвестиційної привабливості й ефективності реалізації нових проектів створення концерну (корпорації) має супроводжуватися організацією асоційованого технопарку.
Концерн (корпорацію) планується створити протягом п'яти років (2008-2012 роки).
З огляду на стан проектування, розробок і впровадження повітряно-космічних систем у різних країнах з виходом на льотні іспити в 2005-2010 pp. (2010 року визначений NASA останнім роком експлуатації багаторазових кораблів «Шаттл», Україна має можливість стати одним із лідерів у цьому напрямі. В Україні ще збережені ракетні технології, є напрацювання надійних конструкцій, що виготовляються серійно (www.yuzhnoe.com), і зовсім не задіяний у ракетно-космічній галузі величезний потенціал українського авіабудування (www.antonov.com).
Тенденція до створення повітряно-космічних систем у даний час має світовий характер. Вона ґрунтується на конкретних завданнях автоматичної висадки в космос, повернення на Землю й орбітального обслуговування нових поколінь супутників, що мають масу від декількох десятків грамів до двох-трьох сотень кілограмів (ці завдання вирішуються паралельно з розвитком пілотованої космонавтики). Такі супутники виводяться в одиничних кількостях на навколоземну орбіту протягом останнього десятиліття. Особливість їхнього запуску полягає в необхідності виведення малої маси на потрібну орбіту, для чого не завжди доцільно використовувати сучасні ракети-носії і навіть космічні буксири.
Виходячи з технічних можливостей України в ракетному виробництві, а також розуміючи, що ринок запусків космічних апаратів ракетами-носіями з загальною виведеною корисною масою більшою 300 кг контролюється США і Європейським космічним агентством, слід прогнозувати, що маса корисного навантаження, виведеного Україною на орбіту самостійно, повинна бути не більша 300 кг. Це відповідає також тенденції до зниження маси сучасних супутників. Варто враховувати, що виведення супутника не є кінцевою метою експлуатації повітряно-космічної системи (ПКС) - потрібно забезпечити експлуатацію супутника на орбіті, а також повернути супутник на Землю після закінчення терміну експлуатації з метою його повторного використання і зменшення забруднення орбіти «космічним сміттям» (носій найбільш рентабельний, коли він завантажений в обох напрямах польоту).
Повітряно-космічна система в Україні може і повинна створюватися на основі існуючих технологій із застосуванням раніше вироблених технічних рішень у сфері конструювання і виготовлення окремих технічних засобів балістичних ракет. В Україні може бути використаний досвід виготовлення ампулізованих рідинних рухових ракетних установок (РРД) і їх складових, серійне виготовлення яких налагоджено в ДП «ВО ПМЗ ім. A.M. Макарова».
Мають бути використані наявні технології виробництва вуглець-вуглецевих конструкцій, нанесення покриттів тощо. Може бути застосований наявний досвід проектування, випробовування і виготовлення ракет і літаків, досвід авіаційної промисловості, у тому числі в моторобудуванні.