Концептуальні положення

• Розвиток людини здійснюється стрибкоподібне, декількома щаблями. Перший з них - народження фізичного тіла. У віці семи років народжується перше духовне тіло, завдяки чому починається самостійне внутрішнє емоційно-образне життя. У віці 14 років "народжується друге духовне тіло, що створює умови для самостійного емоційного життя і мислення, а у 21 рік відбувається народження людського "Я". Кожний із названих циклів життя висуває у процесі виховання і навчання свої завдання, цілком специфічні вимоги. • Природовідповідність: розвиток дитини відбувається за заздалегідь заданою, генетично детермінованою програмою, передує навчанню і визначає його; спонтанність вільного роз¬витку природних задатків; "ідучи за дитиною", створення максимально сприятливих умов для виявлення її природних здібностей. Вчителі мають враховувати: розвиток людини, відбувається у ритмі семи років. Визнання індивідуальності дитини, таємничого у кожному. • Вільне виховання і навчання, без примусу, насильства, духовного і тілесного. Відмова від влади над дітьми, • Свобода як засіб виховання. Свобода навчання, виховання та творчості. • Виховання і навчання пристосовуються до дитини, а не вона до них. • Дитина у процесі навчання сама проходить, осягає всі етапи розвитку людства. Тому не треба забирати "дитинство", інтелектуалізувати розвиток завчасно. • Навчання невіддільне від виховання: будь-яке навчання є одночасно і вихованням певних якостей особистості. • Екологія і культ здоров'я. • Культ творчої особистості, розвиток індивідуальності засобами мистецтва. • Імітація як засіб навчання. • Поєднання європейської і східної культур: вчення Христа та уявлення про особистість як сукупність фізичного тіла та ефірного, астрального. • Єдність розвитку розуму, серця і руки. • Опора на авторитет педагога, школа одного вчителя впродовж 8-9 років (щоб уникнути стресів). • Школа для всіх. • Єдине життя педагогів і учнів. • Обережність, увага, дбайливість, ненасилля та допомога, але насамперед любов до дитини. • Розвиток образного сприйняття світу. • Збереження об'єктивності знань і прагнення зробити їх частиною реального життя. • Важливість не результату, а процесу. • Велика увага естетичному розвиткові і трудовому вихованню.

Мета і завданий технології

В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше антропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої - тіло, душа і дух. Р. Штейнер писав про чотири могутніх галузі цивілізації - пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені - людському "Я". Це "Я" виступає у трьох головних функціях людської душі - волі, почуттях та мисленні, які перебувають у стані безперервного руху.

Головна мета цієї педагогіки - розвивати новий спосіб пізнання. Адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина - істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу. Р. Штейнер надавав особливого значення розвиткові "духу" та "душі", а також розкриттю здібностей душі дитини, сприянню її духу в житті.

Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми.

Головне завдання вчителя вальдорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності.