
Вінницький медичний коледж ім. Д.К. Заболотного
Лекція на тему:
Країни
Східної Європи
Вінниця
Країни Східної Європи
План
Загальна характеристика.
Росія.
ЕГП та ПГП.
Населення та національний склад.
Сучасний етап економіки країни.
Промисловість, с/г, транспорт.
Зовнішньоекономічні зв’язки.
Білорусь.
ЕГП,
Характеристика господарства.
Населення, демографічні проблеми.
Загальна характеристика.
Історія — поняття Східної Європи почало вживатися після початку Холодної Війни у 1948 році. Всі європейські країни що перебували під впливом СРСР, вважались східноєвропейськими. Термін Східна Європа мав як політичний, так і географічний характер. Такі країни підходили під ці критерії: СРСР, Албанія, Болгарія, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія та НДР. Югославія ніколи не була частиною Радянського Блоку, але теж вважалась східноєвропейською країною. Символічним кордоном між західною та східною Європою була Берлінська стіна.
Сучасність — після закінчення Холодної Війни у 1989 р. поняття Східна Європа з кожним роком перетворюється в більш географічний термін. З приєднанням багатьох східноєвропейських країн до Європейського Союзу, відносно до них, стало поширюватися поняття Центральної Європи. Чітких кордонів між західним, центральним та східними регіонами Європи не існує. Україну у світі вважають саме східноєвропейською країною.
Населення (включаючи Балкани) — переважна більшість мешканців східної Європи є слов'янами за лінгвістично-етнічними походженням. Основні не слов'янські народи східної Європи включають албанців, греків, литовців, латишів, естонців, угорців, румунів та молдаван. Разом вони становлять 57,632,507. Майже 39 %(22,305,552) від них складають румуни. В свою чергу кількість слов'ян становить 133,994,386 без Російської Федерації, приблизно 248,000,000 враховуючи європейське населення Російської Федерації.
Слов'янські країни східної Європи
Росія - 114,000,000 в Європейській частині (приблизно)
Україна - 46,481,000
Польща - 38,128,000
Чехія - 10,265,231
Білорусь - 9,755,000
Болгарія - 7,726,000
Сербія - 7,479,437
Словаччина - 5,401,000
Хорватія - 5,025,000
Боснія і Герцеґовина - 4,498,976
Республіка Македонія - 2 045 262
Словенія - 2,004,394
Чорногорія - 630,548
Неслов'янські країни східної Європи
Румунія - 22,305,552
Греція - 11,244,118
Угорщина - 10,076,581
Албанія - 3,581,656
Молдова - 3,395,600
Литва - 2,392,000
Латвія - 2,307,000
Естонія - 1,330,000
2. Росія.
ЕГП та ПГП.
Географічне положення. Характер кордонів Росії в межах СНД має нові риси політико- та економіко-географічного положення (порівняно з ЕГП колишнього СРСР): на заході Росія зберегла сухопутні кордони з Норвегією Фінляндією і здобула нові — з Естонією, Латвією, Білоруссю та Україною; Польщею і Литвою вона межує тільки в межах Калінінградської області, як відокремлена від території Росії Литвою та Білоруссю. На півдні Росія межу і Грузією та Азербайджаном, а далі на схід — з Казахстаном, що відокремив від неї країни Центральної Азії. Східні кордони не зазнали змін: вона межує Китаєм, Монголією, КНДР, через протоки Лаперуза, Кунаширську та Японське море з Японією.
Росія омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого та Тихого океанів, тому 2/3 її кордонів — морські. Але вона втратила основні порти на Чорному та Балтійському морях, які відповідно відійшли до України, Литви, Латвії та Естонії.
За площею (17,075,4 млн. км кв.) Росія займає перше місце у світі. В Європі розташована 1/4 її території, а в Азії — 3/4.
За державним ладом Росія — президентсько-парламентська федеративна республіка.
Природно-ресурсний потенціал. Росія добре забезпечена паливними природними ресурсами: великі поклади кам'яного вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно-Якутський басейни), нафти й газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська провінції). Є значні поклади бурого вугілля, торфу, горючих сланців, урану.
Родовища залізних руд залягають на Уралі, у Сибіру, у центрі європейської частини (Курська магнітна аномалія, на Кольському півострові). Поклади марганцевих руд є на Уралі, у Сибіру, що сприяє формуванню тут металургійних баз. У Росії є значні поклади мідних, поліметалевих, олов'яних, алюмінієвих (бокситів), дорогоцінних і рідкісних металів (Урал, Західний Сибір).
Росія займає перше або одне з перших місць у світі за розвіданими запасами більшості корисних копалин, у тому числі нафти, газу, руд чорних та ряду кольорових металів.
З нерудних корисних копалин поширені родовища калійної та кам'яної солей (Поволжя, Алтай, Східний Сибір), фосфоритів і апатитів (Кольський півострів, Європейський Центр, Сибір). Крім того, є значні родовища сірки, азбесту, алмазів, будівельних матеріалів (див. рис. 62).
З попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу, клімату, розміщення природних зон Росії. Дайте характеристику гідроресурсів.
Населення та національний склад.
Для Росії характерний перший тип відтворення населення. Починаючи з 1960 р., народжуваність помітно зменшувалася, а з 1991 р. країна перейшла на депопуляційний рівень, що обумовлюється сукупністю соціально-демографічних чинників.
Розміщення населення по території Росії характеризується різкими контрастами. Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення - трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Новоросійськ на півдні і Красноярськ на сході. На півночі від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.
В європейській частині (включаючи Урал) проживає 78% загальної кількості населення, порівняно густо заселені південь Сибіру та Далекого Сходу. Це так звана головна смуга розселення, де на 1/3 території країни проживає 93% всього населення. Величезні простори тундри і тайги заселені рідко, тут дуже незначна мережа поселень.
У містах проживає 74% населення. Великі міські агломерації зосереджують понад 1/3 міського населення, серед них особливо виділяються Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньо-Новгородська, Єкатеринбурзька, Челябінська. Соціально-економічний, науковий, культурний потенціал Москви та Санкт-Петербурга є одним з найбільших не тільки країни, а й Європи і світу. Найбільш урбанізовані райони — Центр, Північний Захід, Урал, південь Далекого Сходу, найменш — північ Сибіру та Далекого Сходу. У національному складі населення переважають росіяни (82,6%), татари (4,2%) та українці (2,5%).
Росія - багатонаціональна держава. У 1989 році найбільшими за чисельністю етнічними групами були: росіяни - 119,9 млн. осіб; татари - 5,5 млн.; українці - 4,4 млн.; чуваші - 1,8 млн.; башкири - 1,4 млн.; білоруси - 1,2 млн.; мордвини - 1,1 млн.; чеченці - 900 тис.; німці - 840 тис.; удмурти - 715 тис.; марійці - 640 тис.; казахи - 640 тис.; аварці - 544 тис.; євреї - 537 тис.; вірмени - 532 тис.; комі - 530 тис.; буряти - 417 тис.; осетини - 402 тис.; кабардинці - 386 тис.; якути - 380 тис. осіб.
Промисловість, с/г, транспорт.
Загальна характеристика господарства. Росія має значний економічний потенціал. Проте країна посідала за обсягом ВНП на душу населення — 70 місце у1995 р. За останнім показником Росія поступається багатьом країнам, що розвиваються. Кризові явища охопили всі галузі господарства. Причини цього криються, як і в інших республіках колишнього СРСР, в екстенсивному розвитку в попередні десятиліття, а також у застосуванні застарілих енерго-, матеріало- та трудомістких технологій. Це призвело до випуску дорогої та неконкурентноспроможної продукції. Крім того, розрив економічних зв'язків посилює кризові явища.
Промисловість. ПЕК Росії орієнтований на використання власних запасів нафти (за її видобутком країна поступається тільки Саудівській Аравії та США), газу (перші місця у світі, як за запасами — 35%, так і за видобутком) та дешевого вугілля.
В енергетиці переважають ТЕС, 19% електроенергії виробляють ГЕС, 15% — АЕС, майже 5% — нетрадиційні виробники електроенергії (Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові, сонячні, біоенергетичні установки).
На власній сировинній базі розвивається чорна металургія. В Росії сформувалися металургійні бази: Уральська (на власній руді та привізному вугіллі з Кузбасу та Казахстану), Центральна (залізній руді КМА та вугіллі Печорського басейну) і Сибірська, що розвивається на власних ресурсах. Кольорова металургія розміщена на Уралі (мідна та алюмінієва), Кольському півострові (нікелево-кобальтова, алюмінієва), Північному Кавказі (свинцево-цинкова), у Східному Сибіру та на Далекому Сході (свинцево-цинкова, нікелево-кобальтова, олов'яна, титаномагнієва, алюмінієва) і має світове значення. 80% вироблених алюмінію, міді, нікелю, цинку, свинцю та олова експортується.
Хімічна промисловість Росії спеціалізується як на виробництві продукції основної хімії (мінеральні добрива, кислоти, лаки, фарби), так і на виробництві полімерних матеріалів (синтетичний каучук, пластмаси, хімічні та штучні волокна, гумовотехнічні вироби). Основні райони її розвитку збігаються із розміщенням металургії — Центральна Росія, Поволжя, Урал, Західний Сибір. Нафтохімічна промисловість концентрується у Поволжі, Центрі, Південному Заході Сибіру.
Провідною галуззю промисловості є багатогалузеве машинобудування. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, транспортне (виробництво локомотивів, вагонів) зосереджене в Центральній Росії, на Уралі та Північному Кавказі. Центрами суднобудування є Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ, Владивосток (морські судна) та Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ (річкові судна). Автомобілебудування в основному розміщене в Поволжі: вантажні автомобілі виробляють у Набережних Човнах, Нижньому Новгороді та Ульяновську, легкові — у Тольяті, Нижньому Новгороді. Сільськогосподарське машинобудування орієнтується на споживача (зернові, льоно- та картоплезбиральні комбайни), а тракторне — на споживача та металургійні бази.
Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво ЕОМ, робототехніки, тощо концентруються в районах із розвинутим науковим потенціалом (Центральна Росія, Урал, південь Західного Сибіру). Там же розміщуються центри розвинутої авіаційної та ракетно-космічної промисловості.
У країні, близько 45% площі якої займають ліси, добре розвинута лісова промисловість. Вона представлена всіма стадіями переробки деревини: заготівля, деревообробка, лісохімія, целюлозно-паперова промисловість (північ і Центр європейської частини, Сибір, Далекий Схід).
Легка промисловість, зокрема текстильна, є однією з найстаріших галузей господарства. Підприємства галузі зосереджені, в основному, у Центральній Росії, а другий район формується в Сибіру. Обидва використовують майже повністю привізну сировину. Харчова промисловість належить до переробних галузей АПК Росії. Основні райони концентрації галузі цілком збігаються з ареалами найбільш інтенсивного розвитку сільського господарства
Сільське господарство. Провідною галуззю землеробства Росії є вирощування зернових культур. Під пшеницею, житом, ячменем, вівсом, кукурудзою та іншими культурами зайнято 2/3 посівних площ. Головні зернові райони — Подоння, Прикубанська низовина і рівнини Північного Кавказу, Поволжя, Південний Урал, південь Західного Сибіру. Рис вирощують на поливних землях на Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Приморському краї.
Основні види технічних культур — цукрові буряки, соняшник, льон і соя. Головні райони вирощування цукрових буряків — Центральночорноземний та Північнокавказький; у тих же районах і на Поволжі зосереджені найбільші посіви соняшнику, а в Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському районах — посіви льону. У Приморському краї вирощують сою. Картоплю вирощують, в основному, у Центральному, Волго-В'ятському та Уральському районах. Повсюдно розвивається овочівництво, особливо поблизу великих міст. Значні площі зайняті під баштанними культурами у Поволжі та на Північному Кавказі.
Тваринництво — провідна галузь сільського господарства. За розведенням великої рогатої худоби виділяються Поволжя, Центр, Західний Сибір, Урал, Північний Кавказ. У районах вирощування картоплі розвинуте свинарство, на Північному Кавказі, у Поволжі й Східному Сибіру — вівчарство. Північ Росії — головний район розведення північних оленів.
Проте продукції сільського господарства не вистачає, тому Росія змушена імпортувати значну кількість зерна, м'яса, овочів, фруктів, цукру, олії.
Транспорт. У транспортній системі Росії за перевезеннями вантажів та пасажирів провідну роль відіграє залізничний транспорт. Особливо густа мережа залізниць в європейській частині країни. У перевезеннях на незначні відстані неабияку роль відіграє автомобільний транспорт.
У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт (особливо значення має Волго-Камський басейн), морський транспорт забезпечує внутрішні перевезення (Північний морський шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Найважливіші морські порти — Санкт-Петербург, Новоросійськ, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Владивосток.
Швидко зростає роль трубопровідного транспорту.
Зовнішньоекономічні зв’язки.
Зовнішні економічні зв'язки. Для розвинутих країн Росія виступає як постачальник сировини, а для країн, що розвиваються, — як постачальник промислових товарів і як великий експортер зброї.
Росія - важливий експортер на світовий ринок нафти, газу, кам'яного вугілля, апатитів, лісу, дощок, алюмінію, устаткування для текстильної, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості, легкових автомобілів, металорізальних верстатів, парових котлів, доменного та сталеплавильного устаткування, екскаваторів, устаткування для хімічної промисловості, годинників. Проте в останні роки імпорт переважає над експортом.
Значну роль у зовнішньоекономічних зв'язках Росії відіграють колишні республіки СРСР, особливо Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан тощо. Крім них, головними торгівельними партнерами країни є Німеччина, Фінляндія, Франція, Італія, Японія, Китай, Польща, Болгарія, Угорщина, Чехія, Монголія, Індія, Алжир, Єгипет та ін.