Основні риси сучасної науково-технічної революції (нтр):

1. Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука не тільки перетворилася в одну з провідних сфер людської діяльності, а й стала одним з інтеграційних чинників виникнення міжгалузевих систем господарства, як національних, так і світових. Подібний прорив став можливим завдяки сучасним системам освіти та великим затратам на наукові дослідження. Особливо великі досягнення в сфері освіти і наукових досліджень мають США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, малі промислово розвинуті країни Європи. Стало цілком очевидним, що для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку - це капіталовкладення в майбутнє.

2. Всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру впливає на психологію і ментальність жителів передових країн. Масштаби цього процесу вражаючі. Так, якщо спеціалісти можуть пишатися масовим застосуванням роботів, які? використовуються для виготовлення кузовів автомобілів (мал. 17) або панелей телевізорів найвідоміших марок, то звичайна людина може оцінити здобутки НТР, маючи можливість негайно зателефонувати з найближчого телефону-автомата в будь-який кінець світу, за хвилину розрахуватися в магазині за цілий кошик товарів за допомогою електронної кредитної картки або без зволікань перерахувати гроші партнеру в інший кінець світу.

3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. НТР розвивається і вглиб - освоюються мікросвіт атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси; і вшир - в нових технічних конструкціях поєднуються традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління - з мережами ЕОМ електронного в'язку та кібернетичними пристроями.

3. Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу.

Промисловість – це основна й провідна галузь, що забезпечує потреби господарства в паливі, енергії, сировині, матеріалах, здійснює постійне технічне переозброєння всіх сфер і галузей економіки, а також задовольняє різні потреби населення.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, яка характеризується: єдністю економічного призначення вироблюваної продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Енергетика.

Енергетика, або паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), — це складна міжгалузева система, яка видобуває паливо та виробляє електроенергію, а також транспортує, розподіляє її.

Енергетика — основа сучасного господарства. Рівень споживання електроенергії є важливим показником економічного потенціалу та рівня розвитку країни. Світове виробництво та споживання енергоресурсів (нафти, газу, вугілля, урану, рушійної сили води, енергії Сонця, вітру) поступово зростають.

Найбільші енергоспоживачі: США — 26 % світового енергоспоживання, Китай - 10%, Росія - 1%, Японія,ФРH - 4%, Україна, Велика Британія, Італія, Франція — по 2%.За останні два століття світова енергетика пройшла у своєму розвитку два головних етапні нині наблизилася до третього.

• Перший етап, вугільний етап, тривав упродовж XIX і першої половини XX ст., коли переважало вугільне паливо.

• Другий етап, нафтогазовий етап, розпочався в другій половині XX ст. і продовжується нині, що зумовлено багатьма перевагами нафти й газу як ефективніших енергоносіїв порівняно з твердим паливом.

• Третій етап — це поступовий перехід від використання переважно вичерпних мінеральних ресурсів до енергетичного палива, що грунтується на відновлюваних і невичерпних ресурсах, або до альтернативних джерел енергії (енергії Сонця, геотермальної енергії Землі, енергії морів і океанів, вітру, біоенергії, енергії термоядерних реакцій). Це пояснюється погіршенням гірничо-геологічних умов видобування палива і загостренням проблеми енергозабезпеченнй людства на початку XXI ст.

Електроенергетика— галузь, яка визначає НТП.

Основну частину електроенергії виробляють великі електростанції:

• Теплові (ТЕС) — 65 %,

• Гідравлічні (ГЕС) — 15 %

• Атомні (АЕС) — 15%.

У їх розміщенні простежуються певні тенденції: зміщення в райони, що найбільш забезпечені енергоресурсами; у країнах, які імпортують енергоносії, — тяжіння до приморських районів з орієнтацією на нафтопереробні заводи або вугільні термінали; зниження рівня територіальної концентрації в економічних районах.

Найбільші потужності АЕС зосереджено:

• США,

• Франції,

• Японії,

• Росії,

• Німеччині,

• Канаді,

• Бельгії,

• Великій Британії,

• Україні,

• Швеції.

Країни – найбільші виробники електроенергії

Назва	Заг. Обсяг, млрд. кВт год	На душу населення , кВт/год
США	3979	13263
Китай	2500	1923
Японія	974,4	7612
Росія	952,4	6707
Індія	630,6	573
Канада	573	17906
Німеччина	566,	6913
Франція	540,6	9010
Бразилія	380,9	2026
Велика Британія	363,2	6053