2.Соціальні статуси особистості і соціальні ролі

- це її позиція в соціальній системі, - це типова поведінка людини,

пов’язана належністю до певної пов’язана з її соціальним статусом,

соціальної групи чи спільноти. яка не викликає негативної реакції

Статус включає: соціального середовища;

• професію; - одна роль вимагає емоційної

• освіту; стриманості, інша – розкутості;

• кваліфікацію; - дія за жорстоко встановленими

• посаду; правилами або довільна дія.

• матеріальне становище;

• релігійність;

• вік;

• сімейне становище.

Соціологія виокремлює такі типи особистості :

Ідеальний нормативний реально існуючий

• ідеал певного - сукупність якостей - переважаючий тип

суспільства. особистості, необхідних особистості на певному

для розвитку суспільства. етапі розвитку суспільства,

що відрізняється від ідеалів.

2.Сутність процесу соціалізації.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації :

- це процес інтеграції індивіда в суспільство, шляхом

засвоєння ним елементів культури,соціальних норм і

цінностей, на основі яких формується соціально

значущі риси особистості.

Завдяки соціалізації людини залучається до суспільства, засвоюючи

звичаї норми

традиції взірці способи

поведінки мислення

Соціалізація здійснюється протягом цього життя людини.

Етапи соціалізації:

1. Соціалізації дитини.

2. Соціалізації підлітка.

3. Тривала соціалізація (з 17 р. до 25 р.)

4. Соціалізація дорослих.

Завдяки соціалізації людина залучається до соціального життя,одержує і змінює свій соціальний статус і ролі.

Суспільство постійно розвивається,змінюється його структура,мета і завдання.

Водночас протягом життя багаторазово змінюється людина,її вік,погляди,уподобання,звички,правила поведінки,статуси і ролі.

Завдяки соціалізації люди реалізують свої потреби,можливості й хист,налагоджують відносини з іншими членами суспільства,їх групами соціальними інститутами і організаціями,з суспільством загалом.

3.Модуль як специфічна соціально-демографічна спільнота.

Предмет соціології молоді.

Проблема молоді,її освіти,виховання,соціального ставлення,участі у соціальному житті перебувають в центрі уваги багатьох наук . Серед них чільне місце займає соціологія.

Соціологія молоді-це галузь соціології,яка досліджує соціально -

демографічну спільність суспільства,що перебуває

в процесі переходу від дитинства до дорослого

життя(від 14 до 35 років).

Предмет соціології молоді:

• аналіз стану і динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

• вивчення процесів формування політичних,моральних,естетичних інтересів і позицій;

• вивчення чинників,які впливають на формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

• визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

• вивчення механізму формування свідомості молоді,чинників,які впливають на свідомість і поведінку людини;

• дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

• вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління,набуття соціальної зрілості та становлення молоді;

Об’єкт соціології молоді-молодь. Функції соціології молоді:

методологічна теоретико-пізнавальна прогностичний

-розробка наукових -полягає у вироблені -дослідження проблем молоді

засад для формування понятійного апарату прогнозування

молодіжної політики.

управлінське практична

-методи і форми діяльності

державних і громадських

установ щодо регулювання

молодіжних проблем.

Методи дослідження молодіжних проблем:

спостереження аналіз особистих описів

інтерв’ювання тестування аналіз біологічних

анкетування аналіз творів описів

у яких відображається

процес формування

і розвитку молодої людини

Відсутня єдина методика вивчення молоді, сучасна молодіжна концепція.

Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології:

• низький рівень життя, безробіття, значна економічна і соціальна залежність від батьків;

• шлюбно – сімейні проблеми (високий рівень розлучень, конфліктів);

• Низька народжуваність;

• Матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

• Поганий стан здоров’я і зростання рівня соціальних відхилень(злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

• Втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму;

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення системи професійної підготовки молоді з урахуванням потреб ринку праці, подолання відчуженості молоді.