
- •1 Основи моделювання та прогнозування
- •1.1 Загальні поняття та основні визначення
- •1.2 Наукові основи процесу поширення забруднювальних речовин у воді водного об’єкта
- •1.3 Показники просторового поширення
- •Питання для самоконтролю
- •2 Моделювання процесів поширення
- •2.1 Процес перемішування стічних вод
- •2.2 Процес розбавлення стічних вод
- •2.3 Процес розбавлення стічних вод
- •2.4 Період повного обміну стічних вод
- •Питання для самоконтролю
- •3 Моделювання факторів впливу на
- •3.1 Фактори, що впливають на процеси
- •3.2 Коефіцієнт турбулентної дифузії водойм
- •3.3 Коефіцієнт турбулентної дифузії водотоків
- •3.4 Уточнений коефіцієнт турбулентної дифузії
- •Питання для самоконтролю
- •4 Моделювання концентрації забрудню-ючих речовин у водному середовищі
- •4.1 Процес концентрації забруднюючих речовин
- •4.2 Екологічне навантаження на водне
- •4.3 Баланс забруднюючих речовин
- •4.4 Біохімічна трансформація забруднюючих речовин у водному середовищі
- •4.5 Осадження зважених забруднюючих речовин у водному середовищі
- •5 Моделювання екологічного стану і
- •5.1 Екологічне нормування стану водного басейна
- •5.2 Допустимий склад стічних вод
- •5.3 Оцінка екологічного стану поверхневого водного об’єкта
- •5.4 Оцінка та ранжування небезпеки забруднення вод поверхневого водного об’єкта
РОЗДІЛ 3 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ
ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
1 Основи моделювання та прогнозування
ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД
1.1 Загальні поняття та основні визначення
Визначимося в основних термінах.
Витрати води – об’єм води, який проходить за одиницю часу через створ.
Гідросфера - це сукупність усіх вод Землі (материкових, океанічних, атмосферних).
Джерело забруднення – об’єкт, який вносить у водне середовище забруднюючі речовини (домішки).
Домішка (полютант) – речовина, яка спричиняє порушення природної якості вод або норм якості.
Забруднення гідросфери – це внесення у водне середовище або утворення у ньому фізичних агентів, хімічних речовин чи організмів, які несприятливо впливають на середовище життя або спричиняють шкоду матеріальним цінностям.
Зона активного забруднення - частина водного середовища, в якій при надходженні домішок порушуються природні біохімічні або біологічні процеси, а концентрація цих домішок перевищує нормативні санітарні чи інші показники.
Зона впливу – це частина водного середовища, в яку потрапляють стічні води із зони активного забруднення або ж безпосередньо із скиду стічних вод, але в якій внаслідок невисокої концентрації домішки або ж короткочасності забруднення зберігається природний характер біологічних і біохімічних процесів. Проте, незважаючи на те, що в середньому концентрація домішки в цій зоні не перевищує ГДК (санітарну норму), в ній можуть спостерігатися окремі локальні об’єми порівняно сильно забрудненої води.
Небезпека забруднення водного середовища – це ступінь імовірності перевищення природного чи санітарно допустимого рівня вмісту речовин у воді.
Небезпека екологічна – це реальна загроза виникнення несприятливих для людини (або живих організмів) наслідків у результаті впливу антропогенних факторів на водне середовище.
Мінералізація води – вміст у воді мінеральних речовин у розчиненому вигляді.
Рівень забруднення – числове значення показника вмісту домішки у воді (концентрація).
Стік – об’єм води, який проходить через створ за деякий визначений проміжок часу.
Стічні води – води, які були у виробничому, сільсько-господарському або побутовому використанні, а також води, які пройшли через яке-небудь забруднене середовище чи територію (зливні).
Створ – переріз русла водойми у місці дослідження.
Якість води – ступінь відповідності її характеристик потребам людини і технологічним вимогам.
У загальному випадку водойми живляться за рахунок припливу води водотоків-приток, що впадають у них. Так, у випадку водосховища – за рахунок рік, на яких вони створені. Вода приток перемішується з водою водойми.
Оскільки мінералізація цих вод може відрізнятися, то при змішуванні води притоки з водою водойми відбувається водообмін, тобто встановлення нового рівня мінералізації води у зоні перемішування.
Розглянемо процес водообміну у непроточній водоймі поверхневого водного об’єкта.
Основний вплив на рівень мінералізації води у зоні перемішування здійснюється за рахунок кратності Кв водообміну (ступеня проточності).
Кратність Кв водообміну у водоймі розраховується за формулою
Кв = Qв /Qс , (1.1)
де Qв – об’єм води водосховища;
Qс - об’єм річного стоку (припливу) води у водосховищі.
У природних умовах водообмін може відбуватися як за умов Qв >Qс , так і за умов Qс > Qв . Отже, чим більша кратність Кв водообміну (Кв >1 при Qв>Qс), тим менші зміни будуть у режимі мінералізації водного об’єкта відносно води рік, що його живлять.
Між середньою мінералізацією води у водоймі Uв і мінералізацією води у річці притоки Uр, яка її живить, при будь-якому водообміні K існує залежність
Uв / Uр = 0,99 – 0,26 / K . (1.2)
Це дозволяє розрахувати очікувану мінералізацію води водосховища для заданих значень Uв і K.
Мінералізація води є основним показником якості води водного об’єкта.
Якість води у різних водних об’єктах (річках, водой-мах, водосховищах, морях і т. д.) залежить від типу водного об’єкта, його гідрологічного режиму, а також виду і об’єму надходження стічних вод та домішок із суміжних сфер. Зміна якості води обумовлена як коливаннями водного режиму, так і біологічними внутрішніми процесами цієї водойми.
У природних умовах мінералізація вод притоки, як правило, відрізняється від мінералізації води у водному об’єкті. При цьому вона може бути як меншою, так і більшою порівняно з водою водойми.
Проте у випадку скидання техногенних стічних вод рівень концентрації забруднюючих речовин у стоках набагато перевищує забрудненість ними водного об’єкта.