Тематика психогімнастичних та пантомімічних вправ

Загальні теми. 1. Передати пантомімою конфлікт, згоду, неро­зуміння та ін. Способи зображування інтерпретуються та обго­ворюються в групі. 2. Вручити подарунки, які принесуть радість даній людині. 3. "Мотивований біг" ("біжу в магазин", "біжу від грози" та ін.). 4. Привернути до себе увагу групи. 5. Людина та її тінь (виконується в парі). 6. Настрій. 7. Показати учасникам АСПН психологічний портрет значущих людей у житті. 8. Йти назустріч вітрові. 9. Йти до бажаної мети. 10. Йти так, щоб кого-небудь не розбудити. 11. Йти на групові заняття, йти із занять. 12. Біг: назад — так, щоб не впасти; вперед — так, щоб не наскочити на інших. 13. Біг: біг, що змінюється ходою, з мотивом, який частіше за все має соціометричне значення — йти з симпатичною чи несимпатичною тобі людиною; йти з веселою людиною і з тим, хто нагадує кого-небудь із життя; з тим, хто завдає прикрості й т.д. 14. Зустріч з людиною, яку давно не бачили. 15. Хто я — яким мене бачать інші — яким я хотів би бути. ("Зіпсований телефон"). 16. Рукостискання по колу. 17. Дограти почату партнером дію. 18. Передати почуття по колу: що передали, що повернулося. 19. Людина — дзеркало. 20. Рух зі зміною темпу (ритму). 21. Скульптор — глина. 22. Виправдати позу. 23. Із заплющеними очима сісти на сті­лець. 24. Перетягування каната. 25. Змусити партнера звільни­ти стілець, вийти з телефонної будки. 26. Скульптура — ідеальне ставлення до людини. 27. Впізнати члена групи: по волоссю, по руках і т.п.

Типові людські конфлікти. 28. Вибрати одну з двох можли­востей. 29. Відмовитися від чогось важливого.

Ставлення до групи. 30. Показати своє ставлення до інших у групі. 31. Показати іншим, чому вони нам симпатичні чи несимпатичні.

Фантазії та казки. 32. "Безлюдний острів": уяви, що всі опинилися на безлюдному острові. Що ти робив би? 33. Якою твариною ти хотів би бути? 34. Бал-маскарад. 35. Вибрана каз­ка. 36. Що ти робив би, якби був добрим чи злим чарівником?

3.4.1. Вербально-невербальна методика “Проектування майбутнього”

Прогностична діяльність відносно майбутньої особистості тісно пов’язана з проблемами і цінностями, що створюють сенс життя. Зникнення і руйнування загальнонародного сенсу (образу, ідеалу) ­ - «світлого майбутнього» веде до глибокої незадоволеності екзестинційної потреби, до невпевненості в собі, в своєму майбутньому. Зникнення спільного ідеалу-орієнтиру підсилює необхідність пошуку індивідуально-неповторного життєвого шляху і ціннісних орієнтацій. Тому виникає потреба у використанні нового, розробленого спільно з Н. Б. Долгополовим [1], методу психологічного проектування майбутнього з дітьми та дорослими. Суть даного методу полягає в переведенні внутрішнього плану життєвого шляху у зовнішні взаємини між конкретними учасниками малої групи, що є матеріалізованими об’єктами ідеальних образів суб’єкта (проектанта) та подальший розвиток цих взаємин.

Для побудови свого життєвого шляху «тут, зараз і вперед» суб’єкту проектування необхідно зробити особистісний вибір об’єктів свого оточення, тобто вступити з іншими учасниками в психологічний контакт, розвиваючи свої комунікативні якості, спів ставляючи оцінки оточуючих з оцінкою власного «Я».

Для розгортання такого інтенсивного спілкування в групі необхідно дотримання певних групових норм:

• надання переваги дійовій активності, над інтелектуальною;

• спонтанність;

• емоційна підтримка і емпатія;

• готовність особистості проектанта до психологічного контакту.

Етапи проектування майбутнього:

1. Проективне малювання на тему «Світ, в якому я живу» і «Я в майбутньому».

2. Організація простору взаємодії, умовне проведення меж між теперішнім та майбутнім, які відокремлюють минуле.

3. Використання методу «живої соціометрії» для вибору проектанта шляхом представлення своїх проектів життєвих шляхів у групі.

4. Проектування здійснюється за двома напрямками: професійного становлення та особистісного (створення сім’ї, народження дітей, місце проживання тощо).

5. Переведення внутрішніх образів, фігур, що зображені на малюнках, у зовнішній план взаємодії та знаходження їм відповідних об’єктів.

6. Спільний рух проектанта в поляризованому просторі групи з використанням асоціацій: «Зроблений крок ­– прожитий рік».

7. Зворотній зв’язок, емоційне від реагування пережитих станів та аналіз психологічних механізмів, які проявлялися в процесі проектування.

У процесі такої психодраматичної роботи одним з учнів третього класу Ялтинської ЗОШ № 7 було виявлено бажання в подальшому житті не стати кимось (вчителем, директором), а перевтілитись у черв’ячка. Виконуючи роль провідника у майбутнє, психолог змушений констатувати, що вектор динаміки перевтілення спрямований вниз, а не вгору, до сили «Я», як у більшості дітей даного вікового періоду, які виявили бажання бути директором чи завучем школи.

На запитання психолога: «Чому хочеш перевтілитися у черв’ячка?», Сергійко відповідає: «Хочу провідати татка».

П.(психолог): А де він?

С.: Його заховали у землю, а мені так хочеться його побачити…

Поставивши сцену зустрічі Сергійка з батьком (роль якого виконав вчитель цієї школи), ми частково зняли психологічну напругу і настрій у хлопця покращився.

Результативність проектування майбутнього особистості:

1. Необхідність вступати в психологічний контакт з іншими людьми та виходити з нього розвиває комунікативні здібності, сприяє освоєнню нових соціальних ролей.

2. В умовах проектування майбутнього проектанту необхідно постійно робити особистісний вибір: як жити і скільки років, що розвиває силу «Я».Побудова графічного образу майбутнього з подальшим втіленням його в реальних діях знімає страх майбутнього (психотерапевтичний ефект).

3. Проектування майбутнього спонукає до пошуку нових сенсів і життєвих сценаріїв, що може попереджувати суїцид.

4. Розвиток здібності ціле покладання сприяє знаходженню нових сенсів життя.

5. Подолання конфліктів у сім’ї та на роботі.

6. Проектування майбутнього створює умови для професійного зростання психолога. Педагога, оскільки сприяє знаходженню причин розриву контактів з оточуючими людьми.

7. Формування здібності творчого динамічного відношення до життя, підняття емоційного життєвого тонусу.