Питання для самоконтролю
Дайте означення поняттям „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
Що таке соціалізація?
Що впливає на процес і результати розвитку людини?
З яких інстанцій складається внутрішній світ людини за З. Фрейдом?
З яких позицій описував особистість Е. Берн?
Що таке трансакція?
Опишіть динамічно-функціональну структуру особистості за К.К.Платоновим.
Опишіть структуру особистості за Р. Нємовим.
Що таке темперамент і характер особистості і чим вони відрізняються один від одного?
Опишіть види здібностей людини.
Чим характеризується спрямованість особистості?
Що таке воля і вольові якості людини?
Опишіть види емоцій.
3.Діяльність особистості. Регуляція поведінки людини
Метою викладання даної теми є надання майбутнім фахівцям знань та вмінь з основ управління індивідуальною та колективною діяльністю різних типів (навчальною, виробничою, в умовах гри тощо) для забезпечення її заданих параметрів із врахуванням існуючих обмежень, з можливістю зміни людських характеристик шляхом застосування методів психології управління.
Загальні положення про діяльність особистості
Однією з найголовніших здібностей людини є те, що вона здатна працювати, а будь-який вид праці є діяльністю. Внутрішню структуру діяльності складають три основних компоненти: потреби, мотиви та цілі.
Потреби (англ. needs) – форма зв'язку живих організмів із зовнішнім світом, джерело їх активності (поведінки, діяльності). Потреби як внутрішні сутнісні сили організму спонукають його до здійснення якісно визначених форм активності, необхідних для збереження і розвитку індивіда і роду. Потреба визначається як актуальний стан об‘єктивної необхідності.
Будь-яку потребу можна охарактеризувати наступними змінними: значущість, імовірність задоволення і динамізуючий ефект, який утворюється як добуток значущості на імовірність задоволення (3.1).
, (3.1)
де ДЕ – динамізуючий ефект;
З – значущість потреби,
Р – імовірність задоволення потреби.
Мотив (фр. motif – від лат. moveo – рухаю) – визначається як предмет потреби, це те, що штовхає людину до дії, це засіб задоволення актуальної потреби. Саме через мотив потреба отримує свою конкретизацію, стає зрозумілою суб’єкту. З появою мотиву поведінка людини стає спрямованою, тому, що мотив – це те, ради чого робиться дія. Мотив може реалізуватись у інтересах, прагненнях, переконаннях, установках. Мотив – це динамічне явище, що змінюється, підпадає під впливи внутрішніх змін людини чи зовнішніх обставин її життєдіяльності.
Слід зазначити, що діяльність може бути викликана цілим комплексом мотивів.
Ціль (або мета) – це усвідомлений образ бажаного результату, на досягнення якого спрямована діяльність людини. Метою може бути предмет, явище або певна дія.
Таким чином, діяльність – це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби, що була опосередкована у мотиву.
Основними видами діяльності є гра, навчання і праця.
Гра – це особливий вид діяльності, який не має на меті виробництво матеріального або духовного продукту. Частіше за все ігри мають розважальний характер, переслідують мету відпочинку і отримання задоволення. Ігри мають велике значення в житті людей. Для дорослих гра не є провідним видом діяльності, вона служить засобом спілкування і розрядки.
Метою навчання є засвоєння людиною знань, умінь і навичок.
Особливе місце в системі людської діяльності займає праця, завдяки чому створюються предмети матеріальної і духовної культури.
Психологія управління розрізняює операторську та організаторську діяльність, які мають свої особливості та галузі застосування. Операторська діяльність виконується на рівні вмінь і навичок, а організаторська діяльність вимагає високого рівня знань та застосування творчого підходу. Наприклад, людина, яка працює з комп’ютером може бути ефективним користувачем, що відповідає операторській діяльності, або системним програмістом, який на основі системних знань може впоратись у використанні комп‘ютера з нестандартними ситуаціями, що відповідає організаторський діяльності. Отже, будь-яку діяльність в залежності від ситуації можна виконувати на двох рівнях: операторському або організаторському.
Діяльність буває внутрішньою і зовнішньою. Внутрішні дії, які проводять подумки, допомагають у підготовці зовнішніх дій, вони дають можливість економити людські зусилля і уникнути помилок. Відмінність внутрішньої діяльності від зовнішньої полягає в тому, що внутрішні дії проводяться не з реальними предметами, а з їх образами, а замість реального продукту утворюється уявний, розумовий результат. Зовнішня діяльність проводиться з реальними об‘єктами та має реальний предметний результат.