МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут права та психології

Кафедра психології, педагогіки та соціального управління

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ПОВЕДІНКОЮ ЛЮДИНИ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Методична розробка для студентів

стаціонарної та заочної форми навчання

технічних спеціальностей

Затверджено

на засіданні кафедри

психології, педагогіки

та соціального управління

протокол №1 від 26.08.2011 р.

Львів 2011

Психологія управління поведінкою людини. Конспект лекцій: Методичні розробка для студентів стаціонарної та заочної форми навчання / Укл.: О.В.Сазонова. – Львів: Видавництво ДЦ МОУ, 2011. – 39 с.

Укладач Сазонова О.В., кандидат психологічних наук, доцент

Відповідальний за випуск Кизименко Л.Д., доктор біологічних наук, професор

Рецензенти Католик Г.В., кандидат психологічних наук, доцент

Романець З.О., кандидат психологічних наук, доцент

зміст

Вступ 5

1. Психологія як наука 6

1.1. Виникнення психології як науки 6

1.2. Психіка людини 6

1.3. Структура психіки людини 7

1.4. Методи психології 8

2. Особистість, її структура і фактори розвитку 9

1.5. Загальні положення про особистість 9

1.6. Структура особистості за З. Фрейдом 11

1.7. Структура особистості за Е. Берном 13

1.8. Структура особистості за К.К. Платоновим 16

1.9. Структура особистості за Р.С. Нємовим 17

3. Діяльність особистості. Регуляція поведінки людини 18

1.10. Загальні положення про діяльність особистості 18

1.11. Теорія мотивації А. Маслоу 20

1.12. Регуляція поведінки 21

1.13. Принципи впливу на поведінку за Р. Чалдіні 22

4. Психолого-педагогічні аспекти спілкування 24

1.14. Функції та структура спілкування 24

1.15. Засоби спілкування 25

1.16. Види і типи спілкування 26

1.17. Психологічні способи впливу в процесі спілкування 26

5. Емоції, почуття, переживання 27

1.18. Емоції та їх властивості 27

1.19. Функції емоцій 28

1.20. Класифікація емоцій 30

1.21. Форми емоцій 31

6. Міжособистісні стосунки в групах 34

1.22. Групи в психології 34

1.23. Особистість в групі 36

1.24. Лідерство 38

Рекомендована література 39

Вступ

В соціокультурному та економічному житті українського суспільства останнім часом відбуваються інтенсивні зміни, які вимагають якісних змін змісту праці, наприклад розширення поля професійної діяльності, оволодіння новими професіями, збільшення мобільності людини та гнучкості поведінки і т. ін. Внаслідок цих змін перед системою вищої освіти постають нові і складні завдання, пов’язані з психологізацією знань, оскільки фахівці різних сфер діяльності повинні розуміти структуру особистості та механізми спілкування, використовувати можливість розвитку та реалізації власного «Я», вміти управляти і регулювати емоційні стани і поведінку, знати групові процеси і феномени. Допомогти розв’язати ці задачі покликаний курс «Психологія управляння поведінкою людини».

Метою даного курсу є формування психологічного розуміння особистості, усвідомлення сутності механізмів психічних процесів, станів, властивостей як основи її розвитку в процесі виховання та навчання, засвоєння основних термінів і понять психології на рівні їх відтворення і тлумачення, набуття навичок та елементарних умінь застосовувати їх у практичному житті для підвищення ефективної діяльності майбутнього фахівця в соціально-виробничому середовищі.

В результаті вивчення курсу фахівець повинен знати:

• історію становлення і розвитку психології;

• етапи розвитку, структуру та характеристики особистості;

• основні закономірності діяльності;

• психологічні закономірності спілкування і взаємодії людей в малих і великих соціальних групах;

• методи регуляції психо-емоційними станами людини;

• методи впливу на особистість та налагоджування оптимальних взаємостосунків;

• групові процеси: груповий тиск, диференціацію ролей у групі, процес прийняття рішення.

В результаті вивчення курсу фахівець повинен вміти:

• використовувати методи психологічної діагностики особистості;

• застосовувати знання про психологічні закономірності у навчально-виховному та управлінському процесі;

• аналізувати мотиваційні та характерологічні аспекти особистості підлеглих та колег, володіти методами психо–емоційної корекції та регуляції;

• обирати оптимальні форми і методи психологічного впливу на особистість і соціальну групу;

• досліджувати і керувати міжособистісними стосунками у колективі.

Представлена методична розробка допоможить студентам стаціонарної та заочної форми навчання технічних спеціальностей у самостійному вивченні основних розділів дисципліни «Психологія управління поведінкою людини».

1.Психологія як наука

1. Виникнення психології як науки

Слово психологія буквально означає “наука про душу” (від гр. psyche – душа, logos – поняття, вчення). В науковому розумінні термін “психологія” з’явився вперше в XVI ст.

В історії психології можна умовно виділити чотири етапи.

I етап – психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дано більше двох тисяч років тому, а наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.

Наприклад, великий філософ Аристотель в трактаті «Про душу» виділив психологію як своєрідну галузь знань і вперше висунув ідею нероздільності душі і живого тіла.

У філософських вченнях старовини зачіпалися психологічні аспекти, які розв’язувалися або в плані ідеалізму, або в плані матеріалізму. Так, матеріалістичні філософи старовини Демокрит, Лукрецій, Епікур розуміли душу людини як різновид матерії, як тілесне утворення, що складається з кулястих, дрібних і найрухоміших атомів. Проте філософ-ідеаліст Платон розумів душу людини як щось божественне, відмінне від тіла.

II етап – психологія як наука про свідомість. Виникає в XVII столітті у зв’язку з розвитком природничих наук. Здатність людини думати, відчувати і бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною за самим собою і опис фактів.

III етап – психологія як наука про поведінку. Виникає в XX столітті: Задача психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінка, вчинки, реакції людини (мотиви, що викликають вчинки, не враховувалися).

IV етап – психологія як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми психіки як однієї конкретної людини, так і психічні явища, які спостерігаються в групах та колективах.

Історія психології як експериментальної науки починається у 1879 році в першій в світі експериментальній психологічній лабораторії, заснованій німецьким психологом Вільгельмом Вундтом (Wilhelm Wundt) в Лейпцігу. Незабаром, у 1885 році Володимир Бехтерев організував подібну лабораторію в Росії при клініці Казанського університету.

2. Психіка людини

Сучасна психологія вивчає закономірності, механізми та прояви людської психіки. Психіка людини – це внутрішній світ людини, суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення дійсності в мозку. Специфічні людські якості (свідомість, мова, праця та ін.), людська психіка формуються у людини тільки прижиттєво, в процесі засвоєння ним культури, створеної попередніми поколіннями.

Важливою, хоча й не єдиною формою відображення дійсності у людини є її свідомість як вища, інтегральна функція психіки.

Свідомість – це функція головного мозку людини, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ і процесів навколишнього світу.

Першою характеристикою свідомості є здатність акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви.

Друга характеристика свідомості – чітко закріплене в ній розрізнення суб’єкта і об’єкта, тобто розрізнення “Я” і “Не-Я” людини. Людина є єдиною з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, вивчати і досліджувати саму себе та своє оточення.

Третя характеристика свідомості – забезпечення цілеспрямованої діяльності людини, формування мети діяльності. При цьому зважуються мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг подій, вносяться корективи тощо.

Четверта характеристика свідомості – наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в почуттях, які можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків.

Обов’язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є мова.