7. Перелік о’бєктів, на матеріалах яких виконується курсова робота.

Для написання курсової роботи немає обмежень щодо вибору об’єкта, на основі якого вона буде написана. Об’єктом для розробки бізнес-плану можуть бути виробничі підприємства та підприємства в сфері надання послуг різних форм власності та організаційно-правових форм.

Студент разом зі своїм керівником обирають об’єкт, на матеріалах якого буде виконуватись курсова робота. Студенту заочної форми навчання бажано виконувати курсову роботу на матеріалі підприємства, де він безпосередньо працює.

8. Методичні рекомендації по розробці

БІЗНЕС-ПЛАНІВ.

Бізнес-план являє собою письмовий документ, в якому вик­­­ладена суть підприємницької ідеї, шляхи та засоби її реалізації та охарактеризовані ринкові, виробничі, ор­­­ганізаційні та фінансові аспекти обраного бізнесу, а також особливості його управління.

В бізнес-плані формулюються поточні та перспективні цілі і задачі, які підприємець ставить перед своєю фірмою, оцінюються сильні та слабкі сторони майбутнього бізнесу, дається аналіз ринку та його можливостей, викладаються особливості функціонування фірми в цих умовах, оцінюються ресур­­­си, в тому числі і фінансові, необхідні для досягнення цілей проекту.

8.1 Вимоги до стилю написання та оформлення бізнес-плану.

Бізнес-план повинен бути виконаний на високому поліграфічному рівні. Разом з тим він повинен бути максимально скромним в оформленні.

Бізнес-план повинен бути лаконічним і простим і в той же час адекватно розкривати суть проекту, його мету та завдання.

Обсяг бізнес-плану визначається специфікою та масштабами комерційного проекту, особливостями продукції, обсягом фінансування та вимогами інвесторів щодо змісту та деталізації інформації в бізнес-плані. Орієнтовний обсяг бізнес-плану складає від 40 до 100 сторінок.

Бізнес-план повинен бути функціональним, тобто містити лише ту інформацію яка стосується реалізації даного проекту.

Бізнес-план повинен бути легким у сприйнятті (речення повині бути короткими, ясними, чіткими), чітко структурованим щоб можна було легко знайти певну інформацію.

Бізнес-план не повинен містити загальновідомих теоретичних положень та визначень. Також не бажано писати “красиво” і дуже “науково” та зловживати технічними термінами. Детальна розрахункова та довідкова інформація розміщується в додатках до бізнес-плану.

При складанні бізнес-плану потрібно користуватися статистичною інформацією, підтверджуючи її посиланням на першоджерела чи відомих компетентних експертів.

Бізнес-план повинен відрізнятись виразністю та оригінальністю оформлення, для чого можна виділяти основні положення та висновки. Бажаним є використання фотографій, графіків, таблиць, діаграм.

Бізнес-план повинен бути складеним так, щоб забезпечити збереження і нерозголошення конфіденційної інформації (може мати спеціальні додатки, які надаються інвесторам окремо від самого бізнес-плану).

8.2 Структура бізнес-плану.

Кожен конкретний комерційний проект має свої особливості, які повинні бути враховані при розробці плану його реалізації. Тому одним з найважливіших завдань при розробці та оформленні бізнес-плану є розробка його структури. Структура бізнес-плану це перелік основних розділів та підрозділів документу. Правильно побудована структура бізнес-плану дозволяє послідовно та адекватно висвітлити необхідні питання реалізації проекту.

Структура бізнес-плану залежить від багатьох чинників, зокрема від сфери діяльності підприємства, розмірів проекту (бізнесу) і суми коштів, необхідних для його реалізації, характеристик майбутнього продукту та стадії його життєвого циклу, а також від аудиторії на яку він розрахований (банківські установи, приватні інвестори, закордонні інвестори, фонди підтримки підприємництва тощо).

На сьогоднішній день не існує єдиної стандартної загальновизнаної структури бізнес-плану. Для розробки бізнес-планів і проведення техніко-економічного обгрунтування проектів використовуються методики, вибір яких для ініціаторів проекту достатньо широкий. Існують різні типові закордонні методики, серед яких найбільш поширеною є методика ЮНИДО “Комфар”. Розроблені також і вітчизняні методики, зокрема методика фірми “Про-Инвест Консалтинг”, що дозволяє автоматизувати процес розробки бізнес-плану з використанням автоматизованої системи планування і аналізу ефективності інвестицій PROJECT EXPERT. Незважаючи на всю різноманітність методик всі вони дотримуються певних принципів побудови бізнес-плану, які в основному несуттєво відрізняються один від одного.

Структура бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій повинна включати наступне:

1. Титульний лист бізнес-плану.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Заява про конфіденційність бізнес-плану.

4. Резюме.

5. Опис підприємства, що реалізує проект.

6. Опис проекту.

7. Опис продукції (послуг).

8. Опис галузі.

9. Ринок проекту.

10. Маркетинг-план.

11. Виробничий план.

12. Організаційний план.

13. Фінансовий план.

14. Ефективність інвестицій.

15. Аналіз чутливості проекту.

16. Оцінка ризиків проекту.

17. Додатки до бізнес-плану.

Приведена структура бізнес-плану є лише зальною схемою і допускає зміни назв та порядку розташування розділів, а також більшу деталізацію окремих розділів з розбивкою їх на підрозділи.

8.3 Титульний лист бізнес-плану.

Титульний лист бізнес-плану не повинен містити надлишкових деталей, повинен бути лаконічним та привабливим.

Титульний лист повинен містити наступну інформацію:

• назва проекту плану;

• відомості про загальну вартість проекту;

• назва підприємства;

• адреса підприємства,

• офіційні атрибути підприємства;

• імена та адреси засновників підприємства;

• для кого підготовлений бізнес-план;

• дата його підготовки;

• інколи рекомендується включати до титульного листа застереження про те, що інформація, яка міститься в документі не підлягає розголошенню.

Дуже важливо дати проекту коротку назву, яка потім може з’явитися на зовнішній вивісці підприємства, в рекламних матеріалах, на упаковці тощо. Хороша назва повинна відповідати специфіці бізнесу і викликати позитивні емоції по відношенню як до бізнес-плану, так і до бізнесу в цілому.

8.4 Зміст бізнес-плану.

Звичайно, зміст бізнес-плану залежить насамперед від тієї аудиторії, на яку він розрахований. Вибір тієї чи іншої аудиторії визначається тими конкретними цілями, які ставить перед собою підприємець, розроблюючи бізнес-план. Перше правило, яке повинен мати на увазі розробник проекту, складаючи бізнес-план, - це чітко визначити мету його розробки і згідно неї вибрати того, кому він адресований.

Бізнес-план - це своєрідний рекламний документ, що доз­­­воляє судити не тільки про самий бізнес, але й про його власника. Тому важливим є як його зміст, так і зовнішній вигляд, а також дотримання вимог по його оформленню. За ти­­­тульним листом бізнес-плану приводиться таблиця змісту з вказівкою переліку розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного матеріалу.

Зміст є обов’язковим елементом будь-якого документу, і забезпечує зручність користування останнім. Зміст бізнес-плану є тією його частиною яку найчастіше читає інвестор. Тому основне завдання змісту полягає в тому, щоб дати чітке уявлення про інформаційну наповненість документу та забезпечити швидкість знаходження тієї чи іншої інформації, що міститься в бізнес-плані

8.5 Заява про конфіденційність бізнес-плану.

Заява (меморандум) про конфіденційність складається з метою попередження осіб, які знайомляться з бізнес-планом, про конфіденційність інформації, що міститься в ньому.

В заяві може міститися нагадування про те, що особа, яка знайомиться з бізнес-планом бере на себе відповідальність і гарантує нерозповсюдження інформації, що в ньому міститься без попередньої згоди автора.

Може бути вказано про заборону копіювання всього бізнес-плану чи окремих його частин для будь-яких цілей, або про заборону передачі третім особам.

Також в заяві може міститися вимога про повернення автору бізнес-плану, якщо він не викликав зацікавленості інвестувати кошти в його реалізацію.

8.6 Резюме.

Бізнес-план призначений для потенційних інвесторів, які як правило, дуже зайняті, та ще й через них щоденно проходить не один бізнес-план.

Вони хочуть з’ясувати:

• в чому суть вашого проекту і його потенційна ефективність;

• хто і як буде реалізовувати проект;

• скільки грошей ви просите і джерела фінансування;

• як будуть повернені кошти;

• яке забезпечення займу буде запропоноване.

З перших слів вони повинні переконатися в економічній ефективності і можливостях реалізації проекту.

Основна вимога до резюме – простота і лаконічність викладу, мінімум спеціальних термінів. Обсяг не повинен перевищувати 3-5 друкованих сторінок.

Резюме складається, як правило, вже після того, як за­­­кінчено розробку всього бізнес-плану, але розміщується саме на початку документу. Воно повинно бути викладеним так, щоб зацікавити потенційного пар­­­тнера чи інвестора. Саме ця частина є вирішальною, бо від неї залежить, чи приверне увагу бізнес-план і чи він буде розглядатися далі.

Це своєрідна візитка майбутньої справи тому необхідно чітко та переконливо викласти головні положення проекту, а саме:

• дати короткий опис концепції та суті вашого бізнесу, які пояснять його переваги на ринку;

• розкрити ваші можливості та стратегію їх реалізації;

• охарактеризувати цільовий ринок (основні споживачі, особ­­­ливості їх обслуговування, обсяги продаж, ваша майбутня до­­­ля ринку);

• відмітити ваші найбільш значні конкурентні переваги;

• навести основні економічні показники вашої майбутньої фір­­­ми (доход, прибутковість, період часу для досягнення беззбитковості, строки повернення інвестицій і т.п.);

• дати коротку характеристику знань та досвіду основних ке­­­рівників фірми;

• охарактеризувати ваші загальні фінансові потреби (скільки коштів ви вкладаєте у розвиток свого бізнесу і скільки вам необхідно позичити, як буде здійснено повернення інвестицій партнерам та кредиторам).

- обґрунтувати гарантії повернення коштів та забезпечення займу.

8.7 Опис підприємства, що реалізує проект.

Метою даного розділу є переконати інвесторів в ефективності роботи підприємства та його надійності і стійкому положенні на ринку, а для нових підприємств, що створені для реалізації даного проекту – в можливих конкурентних перевагах.

Розділ повинен містити наступну інформацію:

• повна назва підприємства;

• скорочена назва підприємства;

• місцезнаходження підприємства (юридична адреса; адреса головного офісу; адреса виробничих приміщень; телефони; факс);

• статус бізнесу (починається, розширюється, придбавається);

• причини і цілі створення підприємства;

• історія підприємства (опис основних етапів розвитку підприємства, відомості про реєстрацію (перереєстрацію), назва органу державної реєстрації; дата реєстрації; номер свідоцтва про реєстрацію);

• результати діяльності підприємства за останні 3 роки, обсяг продаж, прибуток та податки, рентабельність тощо.

• кредитна історія позичальника, заборгованість по кредитах у даний час;

• фінансовий стан підприємства (балансові дані на останню звітну дату, аналіз динаміки змін за останні три роки, сума активів, сума власних коштів);

• правовий статус (форма власності; частка недержавної власності);

• зареєстрований статутний фонд підприємства, сплачений статутний фонд;

• перелік засновників, їх роль у створенні та діяльності підприємства, форма внеску до статутного фонду (по кожному із засновників).

• апарат управління і персонал (схема організаційної структури компанії);

• основні види діяльності;

• обсяги виробництва в натуральних і грошових одиницях, частка в загальному обсязі по різних видах діяльності (продукції).

• обсяги продажу в натуральних і грошових одиницях, частка в загальному обсязі продажу по різних видах діяльності (продукції).

• компетентність позичальника (як довго позичальник займається існуючим бізнесом та бізнесом, задля розвитку якого складено цей бізнес-план);

• конкурентоспроможність та переваги підприємства (кількість підприємств, що випускають аналогічний продукт: в регіоні, в Україні).

8.8 Опис проекту.

В даному розділі необхідно розкрити концепцію бізнес-проекту та описати:

• ідею проекту (бізнесу);

• головну мету проекту;

• завдання проекту.

Ідея проекту повинна містити елементи новизни, бути реалістичною та спрямованою на виготовлення та реалізацію продукту (послуг), який задовольняє потреби споживачів.

Визначення цілей здійснюється за допомогою методу "дерева цілей" і виходячи з головної цілі та для її досягнення формуються цілі нижчого рівня, потім проміжні цілі та конкретні задачі.

При визначенні цілей використовують такі показники, як обсяг продажу, обсяг прибутку, продуктивність праці, частка ринку (в товарах та сегментах).

8.9 Опис продукції (послуг).

Будь-який підприємницький проект базується на тій продукції (послузі), що буде запропонована споживачу і принесе прибуток підприємцю. Основою підприємницької діяльності є знання того, що отримає споживач за свої гроші - споживчі характеристики продукції (послуги) і їх переваги перед конкурентами.

Даний розділ є одним з найважливіших в бізнес-плані, тому що містить опис того продукту (послуги), який буде запропонований споживачам, і заради виробництва якого задумується весь проект.

В даному розділі описується продукція або послуги, які ви збираєтесь запропонувати майбутнім покупцям. При розробці даного розділу необхідно дати відповіді на основні питання: які потреби повинна задовольняти продукція або послуги, що особливого в продук­­­тах або послугах, чому споживачі будуть відрізняти їх від товарів конкурентів і віддавати їм перевагу, якими патента­­­ми або авторськими свідоцтвами захищені особливості продук­­­ції або технології?

8.10 Ситуаційний аналіз галузі.

Метою даного розділу є переконати інвесторів (кредиторів) в перспективності галузі, в якій буде діяти підприємство.

Для цього необхідно описати сучасний стан та перспективи розвитку галузі. Необхідно коротко описати історію створення галузі; проаналізувати поточний стан справ у галузі (навести основні показники щодо обсягу продаж по галузі за попередні роки, кількість підприємств даної галузі, скільки нових підприємств було створено в галузі за останні роки, рівень впровадження інновацій, географічне положення галузевого ринку, перелік основних конкурентів та характер конкуренції в галузі, сильні та слабкі сторони конкурентів, “ключові фактори успіху” в даній галузі, стадія життєвого циклу галузі; охарактеризувати перспективи розвитку галузі.

8.11 Ринок проекту.

Основна мета розділу – переконати можливих інвесторів що проект (бізнес) має перспективний ринок збуту продукції (послуг), для чого необхідно дослідити споживачів, на яких орієнтована продукція та рівень конкуренції.

Дослідження споживачів. Споживач являє собою не тільки фактор маркетингового середовища, який впливає на маркетингову діяльність, а й об’єкт на який спрямована вся маркетингова діяльність. Зважаючи на це споживач потребує особливо уважного і всебічного вивчення.

Бізнес може існувати лише при умові наявності достатньої кількості споживачів. Досвід показує, що невдачі в більшості комерційних проектів були пов'язані саме з недоліками вивчення ринку і переоцінкою йо­­­го ємності. В процесі розробки даного розділу необхідно дати відповідь на такі основні питання: хто являється споживачем продукції, де знаходяться ці споживачі, яка кількість споживачів зможе придбати продукти, що пропонуються на ринок.

Процедура вивчення споживачів містить в собі декілька етапів.

1. Ідентифікація всіх по­­­тенційних споживачів та їх класифікація на більш чи менш однорідні групи (сегментація ринку). Для сегментації ринку використо­­­вуються різні критерії. Якщо продукт бізнесу розрахований на індивідуального споживача, то такими критеріями можуть бути: вік, стать, освіта, сімейний стан, рівень доходів, хобі і т.п. Якщо продукт призначений для іншого бізнесу, то такими кри­­­теріями можуть бути: обсяги закупок, мінімальна партія, періо­­­дичність закупок, обсяги продаж і т.п. Аналіз можливостей продукту, що пропонується на ринок (його сильних та слабких сторін) на кожному з цих сегментів дозволять вибрати най­­­кращий, найбільш прибутковий для сегмент.

2. Визначення загальної ємності цільового ринку та частки ринку, що належатиме підприємству. Ємність ринку — це загальна кількість товару, що спо­­­живається на цільовому ринку за певний період часу в натуральному чи вартісному вираженні. Для визначення ємності цільового ринку необхідно знати не тільки кількість споживачів продукції, але й можливі витрати середнього споживача на купівлю продукту на протязі року. Добуток цих двох показників і дає величину загальної ємності ринку. Визначення річного обсягу продаж, підприємства що здійснює комерційний проект проводиться виходячи з ємності цільового ринку та передбачуваної частки ринку, що займатиме дане підприємство. З метою перевірки розрахунків необхідно оцінити, на скільки отримані оцінки відповідають реальності, порівнюючи їх, наприклад, з річними обсягами продаж основних конкурентів.

Дослідження конкурентів. Конкуренція, як необхідний елемент ринкової економіки, мотивує дослідження діяльності конкурентів з метою підвищення конкурен­­­тоспроможності підприємства і ефективності його діяльності. Таке дослідження передбачає аналіз і оцінку окремих сторін діяльності конкурентів і є одним з напрямків маркетингових досліджень.

Дослідження діяльності конкурентів включає кілька етапів:

— виявлення потенційних конкурентів і збір інформації про їхню діяльність;

— оцінка потенційних конкурентів і визначення найбільш активних;

— виявлення стратегії активних конкурентів;

— визначення "ключових факторів успіху" діяльності конкурентів.

На першому етапі необхідно спочатку скласти перелік підприємств-конкурентів, які здійснюють реалізацію аналогічних товарів. Потім слід зібрати інформацію про діяльність потен­­­ційних конкурентів. Для дослідження діяльності конкурентів необхідна наступна інфор­­­мація: обсяг реалізації товарів; широта асортименту товарів; цінова політика; витрати на маркетинг; види і засо­­­би реклами, витрати на рекламу; організація збуту, рівень витрат збуту; доля реалізації товарів "ринкової новизни"; рівень обслугову­­­вання покупців; система управління на підприємствах-конкурентах; результати фінансової діяльності.

На другому етапі слід оцінити діяльність потенційних кон­­­курентів за обмеженим колом показників і виявити найбільш актив­­­них, діяльність яких повинна вивчатися глибше.

На третьому етапі необхідно виявити стратегію активних конку­­­рентів на ринку та їх можливий вплив на даний проект. Після виявлення стратегії активних конкурентів слід визначи­­­ти, яким факторам конкуренції віддається перевага (якість товарів, упаковка, реклама, ціна), яка практика конкурентів у рекламі і стимулюванні збуту, яка система товароруху, рівень сервісу та ін.

На наступному етапі оцінюється діяльність активних конку­­­рентів на основі аналізу таких показників: обсяг прибутку, рівень рента­­­бельності; обсяг реалізації товарів тощо. Завершується даний етап складанням таблиць з оцінкою діяльності конкурентів. Після проведеного аналізу діяльності активних конкурентів виявляють їх "ключові фактори успіху" та їх слабкі сторони. "Клю­­­човими факторами успіху" прийнято називати сильні сторони діяльності, переваги підприємства перед конкурентами.

Після цього необхідно скласти профіль сильних і слабких сторін конкурента. На основі складання профілю сильних і слабких сторін кожного активного конкурента підприємство має можливість виявити свої слабкі сторони і визна­­­чити подальшу стратегію діяльності підприємства на ринку.

8.12 Маркетинг-план.

Мета маркетинг-плану - пояснити інвесторам стратегію виходу підприємства, що реалізує комерційний проект, на ринок і показати, що бізнес в змозі успішно діяти на ринку на протязі реалізації проекту.

Стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:

• цільового ринку проекту;

• номенклатури та асортименту продукції;

• системи збуту продукції;

• політики ціноутворення;

• способів організації рекламної кампанії;

• політики підтримки продукції.

Маркетинг-план, як правило починається з визначення загальної маркетингової стратегії проекту. При цьому необхідно пояснити, чому саме був вибраний той чи інший тип маркетингового підходу і на яких перевагах будуватиметься стратегія завоювання цільового ринку.

Реалізація загальної стратегії маркетингу здійснюється шляхом:

— формування товарної політики фірми;

— формування цінової політики;

— формування збутової політики;

— формування політики просування.

Усі ці елементи маркетингової стратегії тісно взаємопов’язані і можуть бути поєднані різними способами.

Товарна політика передбачає формування товарного асортименту. Товарний асортимент включає всі асортиментні групи, які пропонуються на ринок. Товарний асортимент характеризується шириною та глибиною. Ширина — це кількість асортиментних груп, що пропонуються, глибина — кількість позицій в кожній асортиментній групі. Широкий асортимент дозволяє диверсифікувати продукцію, орієнтуватися на вимоги споживачів, але водночас потребує вкладення додаткових ресурсів фірми. Глибокий асортимент дозволяє задовольняти потреби різних споживчих сегментів у якомусь одному товарі, а також перешкоджає появі конкурентів та розширює діапазон цін.

Цінова політика полягає у встановленні ціни на продукт (послуги), і є одним із важли­­­вих, відповідальних та складних рішень. Ціна одночасно впливає на такі важливі параметри бізнесу як обся­­­ги продажу, одержаний прибуток, динаміку попиту. Визначаючи ціну на продукцію необхідно враховувати три ос­­­новні фактори: собівартість продукту, наявність унікальних властивостей продукту, ціни продуктів-конкурентів. Кінцева ціна встановлюється з урахуванням впливу основних зовнішніх факторів. При цьому можуть бути використані різні стра­­­тегії ціноутворення: стратегія закріплення на ринку, стратегія "збирання вершків", стратегія цінових ліній, стратегія "географічної ціни", стратегія знижок цін, та ін.

Збутова політика передбачає вибір способів та каналів збуту продукції. Кожний канал характери­­­зує відповідний йому рівень збуту та витрат. В маркетинг-плані необ­­­хідно охарактеризувати способи та канали збуту (прямий маркетинг, торгові представники, діючі торгові організації), які передба­­­чається використовувати для продажу продукції.

Формуючи канали розподілу продукції фірма мусить знайти відповіді на ряд питань: який канал розподілу забезпечить найкраще охоплення цільового ринку, який канал розподілу буде в найкращий спосіб задовольняти потреби споживачів цільового ринку, який канал розподілу дасть фірмі найбільший прибуток.

Політика просування товару на ринок – це комплекс заходів, які використовує фірма для інформування, переконування чи нагадування споживачам про свої товари (послуги). Формування ефективного просування товару на ринок потребує вирішення ряд заходів:

• визначення завдань просування товару на ринок;

• виявлення цільової аудиторії та бажаної зворотної реакції;

• вибір звернення;

• вибір засобів впливу (реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж);

• вибір засобів поширення інформації.

В якості складового елементу стратегії маркетингу виступає рекламна кампанія. В рамках її розробки визначаються конкретні цілі і задачі рекламної діяльності, приймаються рішення про засоби розповсюдження рекламної інформації, складається бюджет витрат на рекламу.

В заключній частині маркетинг-плану необхідно викласти ос­­­новні аспекти політики підтримки вашого продукту, тобто, як буде вирішуватися проблема його сервісу та гарантійного обслуговуван­­­ня. Тут дається опис процедури гарантійного обслуговування: чи буде вона здійснюватися спеціалізованими фірмами, агенствами, ділерами чи продукт підлягає поверненню на вашу фірму; чи буде сервісне обслуговування частиною вашого бізнесу або ввійде до операційних витрат.

8.13 Виробничий план.

Даний розділ бізнес-плану розробляється тільки для проектів (підприємств), які передбачають виготовлення продукції.

Головне завдання виробничого плану — довести потенційним інвесторам, кредиторам, партнерам що підприємство в змозі реально виготовляти необхідну кількість товарів певної якості в певні строки. Виробничий план дає змогу оцінити кваліфікацію і компетентність керівництва і обгрунтованість планів підприємства.

У виробничому плані необхідно описати виробничий процес виготовлення продукції, виробничі потужності (технологічне устаткування і машини), матеріально-технічне забезпечення, інфраструктуру виробничого об’єкту (приміщення), контроль якості продукції, заходи по захисту навколишнього середовища, витрати на виробництво продукції.

В процесі розробки виробничого плану треба пам’ятати, що зайві технічні подробиці можуть ускладнити розуміння основного змісту бізнес-плану. Тому не слід зловживати технічними термінами, а допоміжну інформацію варто розміщувати в додатках бізнес-плану.

8.13 Організаційний план.

Привабливість проекту (підприємства), віра в його успіх багато в чому залежить від ділових навичок і професіоналізму персоналу та команди менеджерів. Досвідчені керівники і кваліфіковані виконавці є запорукою успіху будь-якого починання. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові питання, займає особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.

Головними завданнями організаційного плану є: довести правильність вибору організаційної форми бізнесу (проекту), охарактеризувати ключовий управлінський персонал, та довести що він та інший персонал здатні практично реалізувати бізнес-план.

Організаційний план, як правило, складається з наступних підрозділів:

• організаційно-правова форма бізнесу;

• потреби (проекту) бізнесу у персоналі;

• ключовий управлінський персонал і оплата його праці;

• консалтингові потреби бізнесу (проекту);

• організаційна схема управління;

• кадрова політика і стратегія.

8.14 Фінансовий план.

Фінансо­­­вий план є ключовим розділом бізнес-плану. Він представляє особливий інтерес як для керівників проекту (підприємства), так і для інвестора, оскільки його метою є узагальнення результатів всіх попередніх розділів бізнес-пла­­­ну, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі; обгрунтування загальних потреб проекту (бізнесу) в інвестиціях; обгрунтування доцільності реалізації даного підприємницького проекту з економічної точки зору.

Фінансовий план повинен чітко і ясно показати звідки і коли підприємство буде отримувати гроші, на що ці гроші будуть витрачені, як співвідносяться поточні потреби в грошах із рухом грошових коштів, яким буде фінансовий стан проекту (фірми) на кінець плано­­­вого періоду.

Як правило, фінансовий план розробляється на 3-5 років з помісячною розбивкою в перший рік проекту, поквартально - в 2-3 роки проекту.

Фінансовий план містить такі основні підрозділи:

• план доходів і видатків (план прибутків та збитків);

• план грошових надходжень та виплат (план руху грошових коштів);

• плановий баланс.

Для обґрунтування показників цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховані. Чітко і стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану.

8.15 Ефективність інвестицій.

Метою даного розділу бізнес-плану є розрахунок та представлення основних показників, що характеризують ефективність інвестицій в реалізацію даного проекту. Основними показниками, що характеризують ефективність інвестицій є чиста теперішня вартість проекту (NPV), внутрішня норма доходності (IRR), термін окупності інвестицій (PBP), індекс доходності (PI), коефіцієнт обслуговування боргу.

8.16 Аналіз чутливості проекту.

Метою аналізу чутливості є визначення ступеню впливу змінних факторів на фінансовий результат проекту. В якості інтегральних показників, що характеризують фінансовий результат проекту, використовуються слідуючи показники ефективності інвестицій:

• чиста теперішня вартість (NPV);

• внутрішня норма доходності (IRR);

• термін окупності (PBP);

• індекс доходності (PI).

В процесі аналізу чутливості змінюється в певному діапазоні значення одного з вибраних факторів при фіксованих значеннях інших і визначається залежність інтегральних показників ефективності від цих змін.

В якості змінних факторів приймаються наступні:

• показники інфляції;

• фізичний обсяг продаж;

• ціна і тенденції її зміни;

• змінні витрати і тенденції їх зміни;

• постійні витрати і тенденції їх зміни;

• обсяг необхідних інвестицій та ін.

Результати аналізу чутливості доцільно представити у вигляді графіку залежності інтегральних показників ефективності проекту від змінних факторів.

8.17 Оцінка ризиків проекту.

Фактор ризику обов’язково присутній в будь-якій під­­­приємницькій діяльності. Щоб заручитися підтримкою інвесто­­­рів необхідно не тільки показати потенційні вигоди вкладен­­­ня коштів у ваш проект, але і вказати на труднощі, з якими може зіткнутися даний проект, та які погрожують його існуванню. Все це визначає перелік питань, які мають бути висвітлені у розділі "Оцінка ризиків": типи можливих ризиків та проблеми, які можуть виникнути при реалізації проекту; способи реагування на небезпеку та погрози у випадку їх виникнення; заходи по нейтралізації чи мінімізації можливих негативних наслідків.

Ризик - це відношення інвестора до можливої невдачі, до передбаченої небезпеки, до потенційної загрози виникнення збитків внаслідок вкладення коштів у певний вид діяльності. Найчастіше в бізнес плані розглядаються ризики, пов’язані з несприятливими тенденціями у розвитку галузі, можливим зниженням цін конкурентів, циклічністю обсягів продаж, перевищенням виробничих витрат над запланованими, труднощами отримання сировини, матеріалів, комплектуючих, труднощами одержання кредитів і т. ін.

Реагування на можливі негативні наслідки ризикової діяльності передбачає розробку організаційних та операцій­­­них процедур профілактичного характеру. Вони вказують, що необхідно робити у випадку виникнення небажаної ситуації і яких наслідків слід чекати в результаті.

Проблема управління ризиками зводиться не тільки до то­­­го, щоб вчасно відреагувати на вже існуючі погрози вашому бізнесу, але й мінімізувати їх негативні наслідки.

Безпосередньо в бізнес-плані необхідно привести най­­­більш ймовірні для вашого бізнесу типи ризиків, вказати, як ви будете реагувати на них, які типи страхових полісів і на які суми плануєте придбати.

Додаток

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бізнес і бізнес-планування»

на тему: «__________________________________»

Науковий керівник: ________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, посада викладача) Допущено до захисту «____»______________201_ р. Захищено з оцінкою: ________________________ «____»______________201_ р. Комісія: _________________________ (підпис) _________________________ (підпис) _________________________ (підпис)

Виконав: Студент 5-го курсу Гр. _____________ _______________________ (прізвище, ім’я, по батькові студента) № залік.кн. _____________

Черкаси 200_