- •[1] Поняття і ознаки держави.
- •[2] Функції держави.
- •[3] Механізм (апарат) держави.
- •[4] Формування державного правління. Форма державного устрою. Державний режим
- •[5] Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави
- •[6] Поняття, ознаки та функції права.
- •[7] Джерела (форми) права.
- •[8] Поняття та структура правовідносин.
- •[9] Норма права, її види та структура.
- •[10] Конституція: поняття й види. Закони й підзаконні акти.
- •[11] Поняття, склад та види правопорушень.
- •[12] Загальна характеристика Конституції України
- •[13] Громадянство України.
- •[14] Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •[15] Виборче право та виборча система України..
- •[16] Верховна Рада України, законодавчий процес
- •[17] Правовий статус народного депутата України. Правовий статус Президента України.
- •[18] Кабінет міністрів України: склад, порядок формування, повноваження. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів
- •[19] Місцеві державні адміністрації.
- •[20] Поняття та система місцевого самоврядування
- •[21] Конституційний суд України. Суди загальної юриспруденції.
- •[22] Правоохоронні органи: поняття та структури. Система правозахисних органів.
- •[23] Суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин. Цивільна правоздатність і дієздатність громадян.
- •[24] Форма власності.
- •[25] Правочини. Поняття цивільного договору та його влади.
- •[26] Спадкування за законом та заповітом.
- •[27] Поняття шлюбу. Умови і порядок укладання шлюбу.
- •[28] Підстави і порядок розірвання шлюбу. Визнання шлюбу недійсним.
- •[29] Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •[30] Поняття, сторони і зміст трудового договору. Прийняття на роботу.
- •[31] Підстави і порядок припинення трудового договору.
- •[32] Поняття і види робочого часу і часу відпочинку.
- •[33] Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання і зняття.
- •[34] Поняття податку та його види
- •[35] Поняття підприємницької діяльності та порядок державної реєстрації її суб’єктів.
- •[36] Загальна характеристика земельного законодавства.
- •[37] Форми власності на землю.
- •[38] Екологічні права та обов’язки громадянина.
- •[39] Державна служба в Україні.
- •[40] Поняття адміністративного проступку. Види адміністративних стягнень.
- •[41] Поняття і ознаки злочину. Склад злочину.
- •[42] Види кримінальних покарань. Обставини, що включають настання кримінальної відповідальності.
- •20.Види кримінальних покарань. Обставини, що включають настання кримінальної відповідальності.
[7] Джерела (форми) права.
Джерела права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Види основних джерел (форм) права:
а) нормативно-правовий акт;
б) нормативно-правовий договір;
в) правовий звичай;
г) правовий прецедент.
Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.
У сучасних державах нормативно-правовий акт установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.
У сучасній Україні нормативно-правові акти колишнього СРСР, які не суперечать Конституції й законам України, застосовуються на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР".
Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір - містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).
Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства ст. 9 Конституції УкраїниУ Внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.
Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.
Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави. Санкціонування державою звичаю обумовлює придбання їм таких ознак як загальобов'язковість, охорона державою від порушень. Ці ознаки правових звичаїв властиві й нормам права безпосередньо встановлених державою
Правові звичаї як джерело права з'явилися давно. Про це свідчать, наприклад, закони XІІ. таблиць (Древній Рим V в. до, н.е.). Закони Драконта (Афіни VII в. до н.е.) і інші юридичні пам'ятники. Один зі шляхів виникнення права- поява так званого звичаєвого права, що складає із правових звичаїв.
У сучасних державах, включаючи Україну, сфера суспільних відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.
Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.
Види правових прецедентів:
а) судовий;
б) адміністративний.
Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.
У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.
В Україні судовий прецедент не є джерелом права. Публикуемые в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.