7. Національне законодавство як джерело мпп: поняття, види та загальна характеристика.

Внутрішнє (національне) законодавство складається з сукупності НПА, які регулюють міжнародні відносини за участю іноземного елементу.

Внутрішнє законодавство держави з МПП поділяється на:

1. загальне законодавство – НПА в яких лише окремі розділи чи статті призначені для регулювання правовідносин за участю іноземного елементу (КУ, ЗК, СК, КЗпП, КТМ, ЗУ «Про власність»);

2. спеціальне законодавство – норми, які регулюють повністю міжнародно-правові відносини (ЗУ «Про МПП», ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Якщо проаналізувати національне законодавство різних країн, то воно ділиться на 3 групи:

1. країни в яких національне законодавство в сфері МПП кодифіковане (Польща, Австрія, Туреччина, Швейцарія є Закон «Про МПП» або прийняті ін. законодавчі акти в сфері МПП – Італія, Німеччина, Чехія, Сербія, Чорногорія, Великобританія);

2. країни в яких МПП кодифіковане частково (Російська Федерація – як правило правове регулювання міжнародно-приватних норм міститься в Кодексах);

3. країни в яких МПП не кодифіковане (США, Франція).

Першим кодифікованим актом в сфері МПП був Кодекс Бустаманте прийнятий у США 1928р.

Основним джерелом внутрішнього права України в сфері МПП є ЗУ «Про МПП», який складається з 14 розділів.

Також до НПА в сфері МПП відносяться ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», «Про правовий режим іноземного інвестування в Україні» та ін.

Українська доктрина джерелом першорядного значення вважає внутрішнє законодавство країни (Г.К.Матвєєв “Міжнародне приватне право). Друге місце посідає м/н договір, оскільки через процедуру імплементації він може бути тісно пов'язаний з внутрішнім правом, стати його складовою частиною.

Кодифікація, тобто систематизація, зве­дення норм права у певній галузі в єдину узгоджену систему (кодекс, закон або розділ певного законодавчого акта), ста­вить в основу закон, відводячи йому приорітетну роль серед інших джерел права, таких, як міжнародний договір, зви­чай, доктрина, судова й арбітражна практика.

8. Характеристика Закону України «Про міжнародне приватне право».

В Україні існує єдиний кодифікаційний акт у галузі міжнародного приватного права — це Закон України «Про міжнародне приватне право», що був прийнятий 23 червня 2005 р. і набув чинності з 1 ве-ресня 2005 р. Прийняття цього Закону дало змогу розв’язати низку проблем правового характеру, особливо в частині впорядкування колізійного регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом, адже до його прийняття норми, що регулюють ці відносини, було «розкидано» по великій кількості законів і підзаконних нормативних актів, а деякі групи суспільних відносин у цій царині взагалі не було врегульовано. Крім того, відсутність в українському законодавстві протягом певного часу єдиного кодифікаційного документа, що регламентував би основні питання у сфері МПП, збільшувала проблему виникнення колізій правових норм на рівні національного законодавства та призводила до дублювання цих норм у різних законодавчих актах, породжуючи «зіткнення» між ними. Така ситуація негативно впливала на ефективність правозастосовної діяльності у сфері міжнародного приватного права.

Закон «Про міжнародне приватне право» складається зі вступу, чотирнадцяти розділів (включаючи прикінцеві положення), що охоплюють в узагальненому вигляді такі питання:

1) загальні поняття (визначення термінів, кваліфікації, встановлення змісту норм іноземного права, зворотного відсилання, особистого статуту суб’єктів МПП та ін.);

2) визначення права, що застосовується в тій чи іншій сфері відносин (цивільних, сімейних, трудових тощо), ускладнених іноземним елементом;

3) питання міжнародного цивільного процесу (компетенція судів, процесуальні права іноземних фізичних та юридичних осіб, визнання і виконання рішень іноземних судів та інші). У цілому зміст цього нормативно-правового акта свідчить про те, що зазначений Закон на даний час являє собою основне джерело колізійного регулювання відносин МПП в Україні.

Цей закон містить 82 ст. Розділи закону:

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Розділ III. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ПРАВОЧИНІВ, ДОВІРЕНОСТІ, ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Розділ IV. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ V. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ РЕЧОВОГО ПРАВА

Розділ VI. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Розділ VII. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО НЕДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Розділ VIII. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Розділ IX. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ СІМЕЙНОГО ПРАВА

Розділ Х. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО СПАДКУВАННЯ

Розділ XI. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ

Розділ XII. ПІДСУДНІСТЬ ТА ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ ДОРУЧЕНЬ

Розділ XIII. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ

Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Прийняття ЗУ «Про міжнародне приватне право» стало значною подією з точки зору розвитку вітчизняної системи права і вдосконалення механізмів її взаємодії з іншими системами права. Цей Закон було розроблено з урахуванням досвіду колізійного регулювання в Україні та інших країнах світу, а також сучасних тенденцій розвитку науки та практики міжнародного приватного права.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про міжнародне приватне право встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Сфера застосування Закону.

Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4) виконання судових доручень;

5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Міжнародні договори України

1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. Право, що підлягає застосуванню до риватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями олізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що изнаються в Україні. . Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами. Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті.

Правила цього Закону про визначення права, що підлягає застосуванню судом, поширюються на інші органи, які мають повноваження вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Обсяг застосування права іноземної держави

Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Рішення іноземних судів, які можуть бути визнані та виконані в Україні

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Порядок визнання і виконання рішень іноземних судів Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.