16. Особистий закон фізичної особи.

Стаття 16. Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав,її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування.

4. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

ОСОБИСТИЙ ЗАКОН ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — колізійний принцип у міжнародному приватному праві, згідно з яким визначається правопорядок, компетентний регулювати правовідносини, пов'язані з питаннями особистого статусу особи фізичної: її дієздатність, виникнення та припинення правоздатності, визнання безвісно відсутнюю або оголошення померлою, ім'я фіз. особи, питання опіки та піклування. Коліз. питання, що вирішуються шляхом прикріплення до особистого закону, слід відрізняти від матеріальних питань правоздатності, яка надається іноземцям за т. з. національним режимом. За О. з. ф. о. визначаються не права та обов'язки особи, а компетентний закон, який повинен застосовуватися до тієї чи ін. групи питань, пов'язаних з фіз. особами, що беруть участь у приватних (цивільних, сімейних, трудових) правовідносинах, ускладнених іноз. елементом. О. з. ф. о. традиційно визначається за допомогою двох типів коліз. прив'язок: до закону громадянства (lex patria) та до закону місця проживання (lex domicilii) фіз. особи. Встановлення у зак-ві того чи ін. критерію залежить від заг. політики д-ви щодо визначення прав та обов'язків власних гр-н та іноземців. Критерій lex patria запроваджується з метою поширення дії нац. законів на власних гр-н, що перебувають за кордоном. Критерій lex domicilii має за мету підпорядкування законам даної д-ви іноземців, які перебувають на її території. У деяких країнах діє «змішана» система коліз. прив'язок — lex patria та lex domicilii. Застосування коліз. прив'язки lex patria притаманне передусім країнам конт. Європи. В Україні цив. дієздатність іноз. гр-нина визначається за законом країни, гр-нином якої він є (ч. 1 ст. 566і ЦивК). Прив'язка lex domicilii, яка застосовується переважно у країнах англо-амер. сім'ї права, дедалі частіше дістає відображення у зак-ві й ін. країн: держав з федерат, устроєм (Швейцарія) та множинністю прав, систем (Китай). Особистий закон особи без громадянства (апатрида) визначається здебільшого як право країни, в якій особа має пост, місце проживання або звичайне місце перебування; особистий закон біженця — як право країни, в якій він має звичайне місце перебування. За наявності в особи двох і більше громадянств її особистим законом може вважатися право країни, в якій ця особа постійно проживає або з якою вона має тісніший зв'язок. З принципу особистого закону в міжнар. приват, праві існує кілька винятків. Так, діє правило, згідно з яким особа не може посилатися на свою недієздатність за законом країни громадянства для обгрунтування недійсності угоди, укладеної нею за кордоном, якщо ця особа є дієздатною за законом місця укладення угоди. Дане правило має сприяти збереженню чинності угод. З цією ж метою зак-во деяких держав дає можливість відступати від принципу особистого закону та застосовувати закон суду. Крім того, в багатьох сучасних кодифікац. актах з питань міжнар. приват, права проведено принцип, відповідно до якого компетентний закон, визначений згідно з місц. коліз. нормами (в тому числі О. с. ф. о.), як виняток, не повинен застосовуватися, якщо за всіма обставинами справи очевидно, що вона перебуває у більш тісному зв'язку з ін. правопорядком.