Сибірська виразка Загальне гостре інфекційне захворювання домашніх тварин і людей.

1

2

3

Збудник – паличка сибірської виразки, стійка до впливу високої температури і дезинфікуючих роз-чинів. Людина може захворіти сибірською виразкою при дог-ляді за хворими тваринами, при зітк-ненні з предметами і сільськогосподарсь-кими продуктами, м'ясом, шкірою, вов-ною, які заражені спорами. Можна та-кож заразитися при вдиханні пилу, що містить спори збуд-ника. У літню пору – від укусів ґедзів і мух-жигалок.

Інкубаційний період від декількох часів до декількох днів, але частіше від 2-3 днів до 8 діб й пізніше. Це залежить від стану організму, шляхів зараження й кількості мікробів, які потрапили до організму.

Існує три форми захво-рювання: шкірна, леге-нева, кишкова. Симпто-ми: поява червоних свер-блячих плям, далі – пу-хирців, які наповнюються кров’янистою рідиною. На місці пухирців з часом з'являється чорна скорин-ка – ділянка омертвілої шкіри. Так утворюється сибіревиразковий карбун-кул. Характерна риса – безболісність. Одночасно з цим підвищується тем-пература до 40-44^оС. За-гальний стан важкий. При легкому перебігу після шостого дня хвороби тем-пература знижується до норми, карбункул роз-смоктується, виразка руб-цюється. Легенева форма починається з ознобу і швидкого підйому тем-ператури до 40^оС і вище. Одночасно з'являється ка-шель, голос стає охри-плим. Кишкова форма теж розвивається гостро: з'являються сильний різ-кий біль у животі, блю-вота, часті криваві рідкі випорожнення кишок. При легеневій і кишковій формах хвороби на 3-5-у добу настає смерть.

Проведення профілак-тичних вакцинацій жи-вою сибіревиразковою вакциною населення і тварин у районах, де бувають спалахи цієї хвороби. Належний ве-теринарний і санітар-ний контроль. Дезин-фекція приміщення, по-суди, перев’язуючого матеріалу, медичного інструмента. Мертву худобу спалюють або закопують на глибину більш ніж 2 метра.

1

2

3

Збудник – вірус. Джерело – хвора людина, вірусоносій. Заразитися СНІДом можна – при стате-вому акті без презер-ватива, при перели-ванні крові від хво-рого СНІДом, внут-рішньоутробно під час годування материнським молоком, через нес-терильні інструменти багаторазового вико-ристання і т.і.

Інкубація – від 2-4 тижнів до 10 років.

Безсимптомне носійство протягом багатьох років. Початок захворювання – завзятий, сухий кашель, тривала лихоманка, піт-ливість уночі, різке зни-ження ваги, частий головний біль, зниження пам'яті і працездатності, зниження зору, збільшен-ня печінки і селезінки. Виникають ускладнення такі як пневмонія, энте-роколіт, захворювання нервової системи, онко-логічні захворювання.

Сьогодні СНІД відно-ситься до невилікува-них інфекцій. Лікуван-ня зводиться до бо-ротьби з ускладнен-нями. В даний час у світі існують декілька препаратів для лікуван-ня СНІДу, йдуть клі-нічні випробування нових пре-паратів і вакцин. Про-філактика – виключен-ня безладних статевих контактів, використан-ня одноразових голок, шприців, інструментів, перевірка крові донора на СНІД, санітарно-просвітня робота.

Назва речовини

їх властивості.

Шляхи потрапляння в організм.

Клініка

Перша допомога

Хлор - газ, стелиться по землі, заповнюючи заглиб. проникаючи в негерметичні приміщення; важче повітря.

Надходить до організму через дихальні шляхи.

Малі та середні концентрації викликають печіння і різь в очах, відчуття стиснення та біль за грудниною, першіння в горлі, сльозовиділення, сухий мучительний кашель, спазм голосової щілини. Великі концентрації – набряк легенів, втрата свідомості, смерть від зупинки дихання, внаслідок набряку легенів парами СL.

Надіти протигаз та швидко винести на свіже повітря, заборонити самостійно пересуватися. Якщо немає протигазу, надіти ватно-марлеву пов’язку, змочену в 2 % розчині питної соди (20 г. соди на 1 л. води) Інгаляцію кисню не проводити.

Аміак – безбарвний газ різко подразнюючий запах. Застосов. в промисл. та при виготовленні добрив.

Надходить через дихальні шляхи.

Невелика концентрація – фарингіт, ларингіт, трахеїт, бронхіт (продов. 3-5 д.н.)

Високі концентрації – кашель, біль, стиснення в груднині, слизово-гнійний бронхіт, спазм голосової щілини, пневмонія, набряк легенів.

Ватно-марлева волога пов’язка, термінова евакуація. Ізолюючий протигаз. Якщо його не має, ватно-марлева пов’язка, змочена в 5% розч. лимонної кислоти чи в 5% розч. укусу.

Азотна кислота, оксиди азоту.

Надходить через шкіру, дихальні шляхи, травний шлях.

На шкірі коагулюють білки, утворюючи сухий щільний струп, забарвлений в зелено-жовтий колір. Струп – безболісний. Опіки можуть бути 3-4ст. При потраплянні на рогівку –сліпота. Вдихування – мозкові та серцево -судинні розлади, токсичний набряк легенів. Легка ст. ларингіт, трахеїт, головокружіння (провж. 3-5 д.н) Ст. сер.важкості – бронхопневмонія. Важка ст. – набряк легень.

Швидка сан. обробка. Протерти очі розчином 2% соди, пити воду в великій кількості. Надіти протигаз, евакуація.

Ртуть – метал сріблясто білого кольору. В 13.5 разів важча за воду. При ударі поділяється на дрібні кульки. Температура плавлення +38,9⁰С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується.

Надходить через органи дихання та шлунково кишковий шлях. Токсичні пари ртуті та її солі.

Через 8-24 години починається загальна слабкість, головний біль, підвищується температури;згодом – біль у животі, розлад шлунку біль у яснах, апатія й емоційна нестійкість, тремтять руки. В тяжких випадках розвивається гостра ниркова недостатність.

Необхідно вивести з приміщення всіх людей, відчинити навстіж усі вікна. Захистити органи дихання вологою марлевою пов’язкою.