4.1.6 Поняття про дозиметрію та радіометрію. Оцінка

радіаційної обстановки

Радіаційні речовини та їх іонізуюче випромінювання не мають ні кольору, ні запаху, тому не можуть бути виявлені за допомогою органів чуттів людини. Люди, які знаходяться у зонах радіаційного зараження, як правило, нічого не відчувають, тому не помічають небезпеки, на яку вони наражаються.

Наявність на місцевості радіаційних речовин виявляють за допомогою спеціальних дозиметричних приладів.

Виявлення наявності та зони радіаційних випромінювань має назву - дозиметрія.

Вимірювання ступеня забруднення різних об’єктів радіаційними речовинами має назву – радіометрія.

Виявлення РР ґрунтується на їх здібності іонізувати речовини оточуючого середовища. Для виявлення та вимірювання РР застосовуються наступні методи: фотографічний, хімічний, сцінтілляційний та іонізаційний.

Фотографічний метод базується на зміні ступеня радіаційних випромінювань. Гамма-проміні, впливаючи на молекули бромистого срібла, яке міститься у фотоемульсії, вибивають з них електрони. Внаслідок чого створюються кристалики срібла, які спричиняють почорніння фотоплівки під час її проявлення.

Порівнюючи почорніння плівки з еталоном, можливо виявити придатну дозу радіації.

Хімічний метод базується на змінах кольору деяких хімічних речовин індикатора під впливом радіаційних випромінювань. В опроміненому середовищі кількісно накопичуються нові речовини, які при додаванні індикаторів дають різного ступеню забарвлення, по інтенсивності якого вимірюють дозу.

Сцінтілляційний метод базується на тому, що під впливом радіаційного випромінювання деякі речовини випускають фотони видимого світла. Виникаючі при цьому спалахи світла /сцинтиляції/ реєструються.

Іонізаційний метод базується на явищі електропровідності під дією радіоактивного випромінювання. Цей метод є головним для виявлення та вимірювання ядерних випромінювань. Суть цього методу полягає в тому, що під дією радіаційних випромінювань в ізольованому об’ємі виникає іонізація газів, внаслідок якої нейтральні молекули розпадаються на позитивні іони та електрони. Якщо в опроміненому об’ємі створити електричне поле, то під впливом цього поля електрони, які мають негативний заряд будуть переміщатися до аноду, а позитивно заряджені іони до катоду. Таким чином між електронами виникає електричний струм, так званий іонізований струм. Чим більша інтенсивність радіаційного опромінювання, тим більша сила іонізованого струму. Це дає можливість, вимірюючи силу іонізованого струму, виявити інтенсивність радіації.

Під радіаційною обстановкою розуміють масштаби і ступінь радіаційного зараження (забруднення) місцевості, що впливають на дію формувань, роботу об’єктів господарської діяльності і життєдіяльність населення.

Оцінити радіаційну обстановку – означає проаналізувати різноманітні варіанти дій формувань, об’єктів господарської діяльності в умовах радіаційного зараження і обрати найбільш доцільні з них, такі, що виключають радіаційне ураження людей.

Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена як за результатами прогнозування наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах, так і за даними радіаційної розвідки. Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає лише орієнтовні, приблизні дані про розміри і ступінь радіоактивного зараження(забруднення) місцевості, що можуть істотно відрізнятися від фактичних, тому що при цьому методі використовуються таблиці, аналітичної графіки, дозиметричні і розрахункові лінійки. При прогнозуванні можна з достатньою точністю встановити напрямок і швидкість руху радіоактивної хмари, час її підходу до того чи іншого населеного пункту, час початку випадання радіоактивних опадів, визначити розміри зон радіоактивного зараження і найбільш імовірне їх розташування на місцевості.

Оцінка радіаційної обстановки здійснюється в певній послідовності:

а) визначають розміри зон радіоактивного зараження;

б) зони радіоактивного зараження наносяться на відповідну карту

(схему);

в) визначається час початку зараження (випадання радіоактивних опадів).

Розміри зон радіоактивного зараження визначаються за допомогою таблиць і радіаційної лінійки. Побудову зон зараження на картах здійснюють з урахуванням масштабу. Час випадання радіоактивних опадів, або час підходу радіоактивної хмари (t _ВИП) визначається за формулою:

t _ВИП = R / V,

де R - відстань від місця аварії чи вибуху до району розташування, км;

V – середня швидкість вітру, км/год.

Після випадання радіоактивних опадів визначається фактична радіаційна обстановка. Визначення радіаційної обстановки здійснюється за даними радіаційної розвідки.

Розвідка здійснюється безперервно постами радіаційного і хімічного спостереження і спеціально підготовленими групами (ланками) радіаційної розвідки. Для проведення розвідки особовий склад поста оснащується засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної і хімічної розвідки, комплектами знаків огородження, індивідуальними дозиметрами, засобами зв’язку.

4.1.7.Протирадіаційний захист населення

Протирадіаційний захист - це комплекс заходів, спрямованих на захист населення від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань у випадку використання ядерної зброї.

Мета протирадіаційного захисту - забезпечення максимально можливого збереження життя та працездатності населення країни.

Шляхами досягнення протирадіаційного захисту є зниження впливу радіаційних уражуючих факторів ядерної зброї на населення до безпечних величин, а також підвищення стійкості організму людини до впливу іонізуючих випромінювань.

Захист людини від гамма-випромінювань на території радіоактивного сліду будується на кількох принципах. Найбільший ефект може дати застосування так званого фізичного захисту - використання екранів, які поглинають частину гамма-випромінювань від зараженої місцевості. Такими екранами є стіни та перекриття будівель, протирадіаційні сховища та ін. Внаслідок часткового поглинання гамма-випромінювань стінами та перекриттями будівель рівень радіації усередині буде менший, ніж зовні.

Принцип фізичного захисту людей на зараженій території реалізується шляхом укриття людей у сховища, спеціальні чи пристосовані протирадіаційні укриття, підземні виробки, чи просто у будинки.

До захисних заходів від зовнішнього та внутрішнього опромінення відносяться:

• виключення з раціону зараженого молока та молочних продуктів;

• використання питної води тільки після радіометричного контролю;

• дотримання санітарно-гігієнічних норм зберігання продуктів та захист продуктів від пилу та бруду;

• використання протигазів, респіраторів та інших засобів захисту органів дихання;

• використання засобів індивідуального захисту шкіри та слизових оболонок.

Крім фізичного захисту, для послаблення шкідливих наслідків опромінення, при вимушеній праці на зараженій РР місцевості, використовують засоби медичного захисту – радіозахисні лікарські препарати та природні сполуки .

Радіозахисні засоби – це фармакологічні препарати які підвищують резистентність організму до опромінення.

Для профілактики зовнішнього опромінення використовують:

1)радіопротектори (антиоксиданти) – цистамін, глютатіон, метіонін; 2)природні сполуки (адаптогени) – китайський лимонник, жень-шень, елеутерокок;

3)вітаміни (С, А, В, Е) ;

4) мікроелементи (селен, мідь, цинк, залізо).

Населенню, яке перебуває на території радіоактивного забруднення рекомендовано використовувати в щоденному раціоні часник, цибулю, моркву, обліпиху, яблука, чорноплідну горобину, ожину та продукти бджільництва.