Тема 8. Метод паралельного мислення Едварда де Боно. «Шість капелюхів мислення». Локус контролю та його вплив на самоорганізацію особистості.

Зародження ідеї паралельного мислення.

«Шість капелюхів мислення» (Six Thinking Hats) – один з найпопулярніших методів мислення, розроблених Едвардом де Боно. Цей метод дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь-яку розумову роботу, як індивідуальну, так і колективну.

Навколо історії створення оригінальних методик зазвичай складаються легенди. Є вона і в методі «Шість капелюхів мислення». Її автор – Едвард де Боно народився на Мальті. Він ріс скромним хлопчиком, не відрізнявся міцним здоров'ям і силою, і товариші по іграх зазвичай ігнорували його пропозиції. Едвард дуже засмучувався і хотів, щоб всі його ідеї вислуховувались, і справа ніколи не доходила б до суперечок і бійки. Але коли думок багато, а ті, що сперечаються, знаходяться в різних вагових категоріях (у дітей зазвичай правий той, хто сильніший, а у дорослих – той, хто вище рангом), складно знайти такий спосіб обговорення, під час якого всі пропозиції будуть почуті, а прийняте рішення всіх задовольнить. Едвард де Боно зайнявся пошуком такого універсального алгоритму. Коли він подорослішав, то вигадав оригінальний метод, який дозволяє підвищити ефективність розумового процесу.

Що зазвичай відбувається в голові людини, коли вона думає? Думки народжуються, збиваються в купу, одна ідея суперечить іншій. Де Боно вирішив розділити всі ці процеси на шість типів. На його думку, будь-яка проблема обов'язково викликає у людини сплеск емоцій, змушує її збирати факти, шукати варіанти рішень, а також аналізувати позитивні та негативні наслідки кожного з цих рішень. Ще один тип мислення пов'язаний з упорядкуванням ідей. Якщо хаос, який панує в голові, привести до ладу, розкласти думки по поличках і змусити їх текти в суворій послідовності, то пошук рішення стане більш швидким і продуктивним. Методика де Боно дозволяє послідовно «включати» різні типи мислення, а отже, ставить хрест на суперечках до посиніння.

Щоб методика краще запам'ятовувалася, потрібен був яскравий образ. Едвард де Боно вирішив пов'язати типи мислення з кольоровими капелюхами. Справа в тому, що в англійській мові капелюх зазвичай асоціюється з видом діяльності – капелюх кондуктора, полісмена тощо. Словосполучення «надягти чий-небудь капелюх» означає займатися конкретною діяльністю. Людина, подумки надягаючи капелюх певного кольору, вибирає в даний момент тип мислення, який з ним асоціюється.

Методика «Шість капелюхів» універсальна – наприклад, її використовують на нарадах, щоб структурувати групову роботу і заощадити час. Вона також застосовується і індивідуально, адже бурхливі дебати йдуть і в голові кожної людини. Фактично її можна використовувати для структурування будь-якого креативного процесу, де важливо відокремлювати логіку від емоцій і придумувати нові оригінальні ідеї.

Особливості застосування методики «Шість капелюхів мислення».

В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Традиційне мислення ґрунтується на полеміці, дискусії і зіткненні думок. Однак при такому підході часто виграє не краще рішення, а те, яке більш успішно просувалося в дискусії. Паралельне мислення – це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.

Зазвичай, коли ми намагаємося думати над вирішенням практичного завдання, ми стикаємось з кількома труднощами.

По-перше, ми часто взагалі не схильні думати над рішенням, замість цього обмежуємось емоційною реакцією, яка зумовлює нашу подальшу поведінку.

По-друге, ми відчуваємо невпевненість, не знаючи, з чого почати і що робити.

По-третє, ми намагаємося одночасно утримувати в уяві всю інформацію, пов'язану з завданням, бути логічними, стежити, щоб наші співрозмовники були логічними, бути креативними, бути конструктивними і так далі, і все це звичайно не викликає нічого, крім плутанини.

Метод шести капелюхів – це простий і практичний спосіб подолати подібних труднощі за допомогою розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений капелюхом свого кольору.

Метод шести капелюхів пропонує замість того, щоб думати про все одночасно, навчитися оперувати різними аспектами нашого мислення по черзі. В кінці роботи всі ці аспекти будуть зібрані разом і ми отримаємо оптимальне рішення.

Білий капелюх використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати. Якщо пропонується надіти білий капелюх – це значить, що необхідно висловлювати лиш неупереджені та об'єктивні факти. Спочатку до такого способу мислення звикнути складно, оскільки потрібно очистити свої висловлювання від будь-яких емоцій і легковажних суджень.

Чорний капелюх дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням і обережності. Він захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, ним не зловживати.

Мислення в чорному капелюсі призначено для того, щоб представляти все в чорному світлі. Тут треба в усьому бачити недоліки, брати під сумнів слова і цифри, шукати слабкі місця і до всього чіплятися. «Місія» чорного капелюха – нанести на карту ситуації як можна більше зон ризику.

Жовтий капелюх вимагає від нас переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін розглянутої ідеї. Жовтий капелюх – противага чорному, він дозволяє бачити вигоди і корисні сторони. Подумки надівши жовтий капелюх, людина перетворюється на оптиміста, шукає позитивні перспективи, але своє бачення повинна обґрунтувати.

Зелений капелюх – це капелюх творчого пошуку. Якщо ми проаналізували переваги і недоліки, ми можемо надіти цей капелюх і подумати, які можливі нові підходи до ситуації, що склалася. Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, загалом, даємо креативності зелене світло. Наприклад, «Пропоную робити гамбургери квадратними», «У мене з'явилася пропозиція працювати по суботах, а вихідним днем зробити середу або четвер».

У режимі червоного капелюха в учасників з'являється можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо розглянутого питання, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити. Червоний капелюх надягають рідко і на досить короткий проміжок часу (максимум на 30 секунд), щоб група могла висловити свої емоції. На відміну, скажімо, від чорного та жовтого капелюха свої емоції ніяк обґрунтовувати не потрібно.

Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і позначити нові цілі.

Синій капелюх управляє процесом мислення, завдяки йому всі дії учасників обговорення прагнуть до єдиної мети. Для цього існує керівник або управляючий процесом, який весь час у синьому капелюсі. Подібно диригенту, він управляє оркестром, дає команди надіти той чи інший капелюх.