3. Доходи підприємства поділяються на:

• валовий дохід

• дохід (виручку) від продажу (реалізації) продукції;

• інші операційні доходи,

• фінансові доходи;

• та інші доходи.

1. Валовий дохід, як фінансова категорія – це новостворена працею вартість, яка у процесі реалізації продукції набуває грошового виразу у вигляді перевищення виручки над витратами минулої уречевленої праці.

В сучасних умовах, валовий дохід визначають як – сукупний грошовий виторг підприємства, одержаний від діяльності основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та від реалізації додаткових послуг.

ВД визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами і амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості продукції.

ВД = В – МВ - АВ

Валовий дохід – це основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства і державного бюджету.

Чистий дохід – виражає у грошовій формі вартість додаткового продукту, і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і ЗП, або як різниця між валовим доходом і ЗП.

ЧД = ВД – ЗП, або

ЧД = Д – ПДВ – АЗ – І ЗП – ІВ, де

Д – виручка від реалізації продукції;

ІЗП – інші збори або податки з обороту;

ІВ – інші вирахування з доходу.

2. Дохід (виручка) від продажу (реалізації) продукції.

Підприємство отримує від продажу товарної продукції дохід, що забезпечує основну частку його надходжень у будь-якій формі.

Сума доходу (виручки) від продажу продукції визначається за формулою:

ДП = Тн + Тоц – Тк, де

Тоц – товарна продукція відповідного періоду, що обліковується в гуртових цінах;

Тн, Тк – вартість проданих залишків готової продукції на початок і кінець періоду.

3. Інший операційний дохід.

• До іншого операційного доходу відносять:

• Доходи від продажу іноземної валюти;

• Доходи від реалізації інших обігових активів;

• Суми орендної плати (оперативний лізинг).

4. Інші фінансові доходи включають:

• дивіденди отримані;

• відсотки отримані.

5. Інші доходи.

До них відносять:

• Дохід від реалізації фінансових інвестицій;

• Дохід від реалізації необігових активів;

• Дохід від реалізації майнових комплексів;

• Дохід від неопераційної курсової різниці;

• Дохід від безкоштовного отримання активів;

• Інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

В окремих випадках підприємства можуть отримувати надзвичайні доходи від подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

Тема 7. Факторний аналіз показників фінансового стану підприємств

1. Характеристика фінансового стану підприємств.

2. Платоспроможність підприємств

3. Кредитоспроможність підприємств.

1. Фінансовий стан підприємства –– це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, і визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та характеризується системою показників, що відображають наявність розміщення і використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану –– це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, яка складається з 2 взаємозв’язаних розділів: фінансового і управлінського аналізу.

Фінансовий аналіз підприємства доцільно проводити в такій послідовності:

- попередній аналіз;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз ліквідності балансу;

- аналіз фінансових коефіцієнтів.

Результатом попереднього аналізу є загальна оцінка фінансового стану підприємства, а також визначення платоспроможності структури балансу підприємства.

Аналіз балансу підприємства доцільно проводити з використанням відносних величин. Зменшення валюти балансу за певний період як правило є результатом зниження обсягу виробництва, що може бути однією з причин неплатоспроможності підприємства. При аналізі структури пасивів реалізуються наступні цілі:

- визначаються співвідношення між залученими і власними джерелами коштів підприємства. значна питома вага залучених джерел(більше 50%) свідчить про ризикову діяльність підприємства;

- визначається забезпеченість запасів і витрат підприємства власними джерелами, а також з врахуванням довгостроковості і короткостроковості кредитування;

- розглядаються причини утворення кредитної заборгованості, її питома вага, динаміка, частка просторової заборгованості.

Аналіз структури пасивів проводиться у взаємозв’язку з аналізом активів.

2. По типу фінансової стійкості і її зміні можна судити про надійність підприємства з так званої платоспроможності. Аналіз фінансової стійкості починають з показників, які відображають суть стійкості фінансового стану. У відповідності до показників забезпеченості запасів і затрат власних і залучених джерел фінансування розрізняють наступні типи фінансової стійкості:

- абсолютно стійкий фінансовий стан(запаси і затрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів);

- нормально стійкий фінансовий стан(запаси і затрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів і довгострокових кредитів);

- нестійкий фінансовий стан(запаси і затрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових коштів);

- кризовий фінансовий стан(запаси і затрати не забезпечуються за рахунок всіх джерел фінансування).

3. Аналіз ліквідності балансу дозволяє оцінити кредитоспроможність підприємства. Ліквідність визначається покриттям зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов’язань. У відповідності до цього розраховуються такі види активів і пасивів:

- найбільш ліквідні активи(НЛА) –– грошові кошти та цінні папери підприємства;

- активи, які швидко реалізуються(ШРА) –– дебіторська заборгованість;

- активи, які повільно реалізовуються(ПРА) –– ТМЦ;

- активи, які важко реалізовуються(ВРА).

Пасиви:

найбільш термінові зобов’язання(МТЗ) –– кредиторська заборгованість;

короткострокові пасиви (КП) –– короткострокові кредити;

довгострокові пасиви( ДП);

постійні пасиви(ПП) –– власний капітал.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі 4 умови одночасно:

НЛА=НТЗ ШРА>=КП ПРА>=ДП ВРА<=ПП.

Коефіцієнт ліквідності балансу визначається за такою формулою:

Ал=(НЛА+0,5ШРА+0,3ПРА)/(НТЗ+0,5КП+0,3ДП)

Коефіцієнт ліквідності служить для комплексної оцінки платоспроможності балансу.

Залучення кредитів є однією з форм фінансового забезпечення підприємницької діяльності. Воно здійснюється на основі встановлення фінансових взаємовідносин між підприємством та кредитною установою шляхом укладення між ними відповідних договорів.

В залежності від вказаного в кредитному договорі терміну погашення виділяють: онкольний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий кредити.

Розрізняють такі види банківських кредитів: контокорентний, ломбардний, іпотечний, платіжний, револьверний, ролловерний, кредитна лінія.

В процесі підприємницької діяльності підприємства здійснюють взаємне кредитування. Це відбувається у зв’язку з різницею в часі між відвантаженням продукції (виконанням робіт, наданням послуг) та її фактичною оплатою. Тому в грошовому обороті підприємства, поряд з кредитами банків, є засоби інших кредиторів, в тому числі підприємств-постачальників та інших контрагентів.

Комерційний кредит – це відповідна кредитна угода між двома підприємствами – продавцем (кредитором) та покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту є вексель, що визначає фінансові зобов’язання постачальника стосовно кредитора.

За способом оформлення виділяють такі види комерційного кредиту:

Комерційний кредит з відстрочкою платежу за умовами контракту отримав найбільше розповсюдження в господарській практиці. Він регулюється умовами договору на постачання товару і не вимагає спеціального оформлення.

Комерційний кредит по відкритому рахунку використовується у господарських відносинах підприємства з його постійними постачальниками при багаторазових поставках завчасно обумовленого переліку продукції невеликими партіями.

Комерційний кредит з оформленням заборгованості векселем полягає у тому, що підприємство-покупець, отримавши товар, виписує вексель з вказівкою терміну платежу.

Комерційний кредит у формі консигнації являє собою вид комісійної операції, при якій підприємство-постачальник відвантажує товар на склад торгового підприємства з дорученням реалізувати його