Тема 3. Організаційно – виробнича структура та ресурсне забезпечення підприємств

1. Організаційна структура управління підприємства.

2. Фінансовий менеджмент на підприємстві

3. Суть і значення грошових розрахунків в організації господарської діяльності підприємства.

4. Платіжна дисципліна в управлінні фінансами.

Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значним чином залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною е централізація всіх управлінських функцій і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є його власником (або співвласником). Фінансова робота являє собою систему економічних заходів з визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства і здійснення контролю за їх цільовим ефективним використанням.

До основних завдань фінансової роботи належать наступні:

• мобілізація фінансових ресурсів в розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в обсягах в обсягах, встановлених планами;

• пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності підприємства;

• своєчасне виконання фінансових зобов’язань;

• контроль за збереженням, використанням оборотних активів і прискоренням їх оборотності;

• контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів;

• своєчасне виконання зобов’язань перед працівниками.

Фінансова робота на підприємстві, як правило ведеться за такими основними трьома напрямками:

• фінансове планування і прогнозування;

• оперативна фінансова робота;

• аналіз і контроль за фінансовою діяльністю підприємства.

2. Фінансовий менеджмент - це система принципів, засобів та форм організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається шляхом використання усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Головними завданнями фінансового менеджменту є виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій Із цінними паперами; удосконалення взаємовідносин з фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх Із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для забезпечення діяльності власного підприємства, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації, щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували зміни кон'юнктури й упевнилися в можливості порівняно швидкої та вигідної реалізації цінних паперів підприємства.

Спільним для усіх підприємств є визначення головної мети фінансового менеджменту - раціонального використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

3.Способи і форми розрахунків

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві впливають стадії виробництва та споживання.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: безготівкову і готівкову. Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий є інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. Грошовий оборот на кожному підприємстві відбувається в таких напрямах:

- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Готівкою підприємства проводять розрахунки з оплати праці, виплати пенсій, премій, дивідендів, матеріальних допомоги, надання коштів на відрядження. Крім цього підприємства отримують готівку з поточного рахунку на покриття частини адміністративних витрат і для проведення розрахунків за сировину, матеріали тощо.

Розрахунки готівкою підприємства організують відповідно до Інструкції НБУ про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України, а також постанов НБУ.

Платежі між підприємствами у безготівковій формі виникають у результаті розрахунків між постачальником і покупцем за відвантажену продукцію для виконання фінансових зобов’язань тощо.

Ці розрахунки здійснюються за допомогою записів на рахунках у банку шляхом списання коштів з рахунку платника і переказу їх на рахунок постачальника.