Тема 8. Фінансово – економічне планування на підприємстві

1. Сутність, завдання та методи фінансового планування

2. Перспективне фінансове планування

3. Поточне фінансове планування

4. Оперативне фінансове планування

1. Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Мета фінансового планування – забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх форму­вання і розподіл, відносини з ланками фінансово-кредитної системи, фонди коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення й оборотні ак­тиви, планування їх обсягів і джерел фінансування, визначення джерел фінан­сування соціальної і культурно-побутових сфер підприємства.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

-- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Основними етапами фінансового планування є:

- аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом за попередній звітний період;

- складання проекту фінансового плану на запланований рік;

- розгляд і затвердження фінансових планів;

- виконання фінансових планів.

У практиці фінансового планування застосовуються наступні методи: економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання.

Метод економічного аналізу дозволяє визначити основні залежності, тенденції у русі натуральних та вартісних показників, внутрішні резерви підприємства.

Сутність нормативного методу полягає в тому, що на основі раніше встановлених норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючих суб’єктів у фінансових ресурсах та їх джерелах.

Метод балансових розрахунків застосовується для визначення майбутньої потреби у фінансових засобах і базується на прогнозі надходжень засобів та витрат за основними статтями балансу на певну дату у перспективі.

Метод грошових потоків носить універсальний характер при складенні фінансових планів та є інструментом прогнозування розмірів та термінів надходжень необхідних фінансових ресурсів.

Метод багатоваріантності розрахунків передбачає розроблення альтернативних варіантів планових розрахунків, з тим, щоб вибрати з них оптимальний, при цьому можуть задаватись різні критерії вибору.

Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно виразити тісноту взаємозв’язку між фінансовими показниками та основними чинникам, що їх визначають.

Фінансове планування залежно від мети і завдань можна розділити на перспективне, поточне та оперативне.

2. Перспективне фінансове планування є головною формою реалізації мети підприємства і передбачає визначення показників, пропорцій та темпів розширеного відтворення.

В сучасних умовах воно охоплює період від 1 до 3 років (іноді до 5 років). Перспективне планування включає розроблення фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні етапи:

- визначення періоду реалізації стратегів;

- аналіз чинників зовнішнього фінансового середовища підприємства;

- формування стратегічної мети фінансової діяльності;

- розроблення фінансової політики підприємства;

- розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

- оцінювання розробленої фінансової стратегії.

Основу перспективного планування складає прогнозування - полягає у дослідженні можливого фінансового стану підприємства на тривалу перспективу.

Результатом перспективного фінансового планування підприємства є розроблення чотирьох основних прогнозованих фінансових документів: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал. Для їх складання важливо правильно визначити обсяг майбутніх продаж. Обсяг майбутніх продаж можна розрахувати, використовуючи наступні методи:

1.Евристичні – засновані на усередненні даних, отриманих при інтерв’юванні різних учасників ринку: працівників торгівлі, спеціалістів маркетингових служб, покупців.

2.Аналіз рядів часу використовуються для обліку тимчасових коливань обсягів продажу продукції. Включає метод екстраполяції (полягає у розповсюдженні висновків, отриманих в результаті спостережень за обсягом продажу на протязі обраного періоду часу, на майбутнє), аналіз сезонності та циклічності (дозволяє виявити зміни в обсязі продажу, що пов’язані з тимчасовим споживанням продукції).

3.Економетричні моделі служать для визначення кореляції розміру продаж від зміни зовнішнього середовища підприємства, в тому числі і макроекономічних змінних, а також галузевих показників.

3. Система поточного фінансового планування підприємства заснована на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей вид фінансового планування полягає у розробленні конкретних видів поточних фінансових планів, які дають можливість підприємству визначити на наступний період джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів та витрат, забезпечити його постійну платоспроможність, а також визначити структуру активів та капіталу підприємства на кінець планового періоду.

Як правило, поточний фінансовий план складається на період, що дорівнює одному року. Процес поточного планування можна розглянути на прикладі складення річного плану руху грошових коштів.

План руху грошових засобів відображає два грошові потоки: надходження та виплату грошових коштів.

У розділі надходжень відображаються: виручка від реалізації продукції (робіт, послуг); виручка від реалізації основних засобів та нематеріальних активів; доходи від позареалізаційних операцій та інші доходи, які передбачається отримати протягом року чи кварталу. При необхідності залучаються позикові кошти, здійснюється випуск цінних паперів.

У витратній частині – витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), суми податкових платежів, погашення боргових суд, сплата відсотків за банківський кредит за рахунок прибутку, напрямки використання чистого прибутку.

Як у доходній, так і у витратній частинах плану відображаються надходження та витрати грошових засобів за трьома видами діяльності: поточній, інвестиційній та фінансовій.

4. Оперативне фінансове планування включає складання та виконання платіжного календаря, касового плану та розрахунок потреби у короткостроковому кредиті.

Процес складання платіжного календаря можна розділити на шість етапів:

- вибір періоду планування (квартал, місяць, декада);

- планування обсягу реалізації продукції (робіт. послуг) з використанням спеціальної методики з урахуванням обсягів виробництва у попередньому періоді та зміни залишків готової продукції;

- розрахунок обсягу можливих грошових надходжень;

- оцінювання грошових витрат, що очікуються у плановому періоді;

- визначення грошового сальдо – різниці між сумами надходжень та витрат за період планування;

- підведення підсумків.

На багатьох підприємствах поряд з платіжним календарем складається податковий календар, в якому вказується, коли і які податки потрібно сплатити підприємству.

Касовий план – план обігу готівки, що відображує надходження та виплату готівки через касу. Касовий план є необхідним для підприємства з метою контролю за надходженням та витратами готівкових грошей.