1. За абсолютною висотою:

- низькі гори - 500 – 1000 м ( напр., Середній Урал ) ;

• середні гори - 1000 - 2000 м ( напр., Карпати, Кримські гори ) ;

• високі гори - 2000 - 5000 м ( напр., Алтай, Альпи ) ;

• найвисокі гори - понад 5000 м ( напр., Кордильєри, Анди, Тянь-Шань, Памір, Гімалаї ) .

2. За походженням :

А) Складчасті гори – виникли внаслідок зминання у величезні складки потужної товщі осадових порід ( під впливом внутрішніх сил Землі). До них , як правило, належать молоді гори альпійської складчастості, які знаходяться у Альпійсько-Гімалайському та Тихоокеанському поясах.

Б) Складчасто-брилові гори – виникли в результаті омолодження та відродження старих зруйнованих складчастих гір при підйомі їх окремих блоків на різні висоти в умовах повторного горотворення у альпійський час.

Напр., Тянь-Шань, Алтай, Урал, Сіхоте-Алінь, Аппалачі, Великий Вододільний хребет, Скандинавські гори, Скелясті гори та інші.

В) Брилові гори – виникли в результаті підняття на значну висоту жорстких брил земної кори. Вони характерні для старих докембрійських платформ, окремі блоки яких в результаті тектонічних рухів були підняті на значну висоту з утворенням горстів та грабенів. Напр., Ефіопське нагір’я, Драконові гори, гори у районі оз. Байкал.

3. За віком гори бувають:

• молоді – гори, які виникли у альпійську складчастість і належать до Альпійсько-Гімалайського та Тихоокеанського геосинклінальних поясів;

• старі – до них належать відроджені та омолоджені гори.

Нагір’я – великі за площею гірські підняття з єдиною потужною складчастою основою, над якою височать гірські хребти та знаходяться широкі міжгірські улоговини.

Нагір’я частіше за все являють собою заново підняті на значні висоти досить зруйновані у минулому гірські споруди. Напр., Тибет, Вірменське, Ефіопське, Іранське, Корякське, Мексиканське та ін.

Рівнини

Рівнини – це значні ділянки земної поверхні з невеликими коливаннями висот та незначними похилами.

В тектонічному відношенні рівнини відповідають стійким платформенним ділянкам, які не проявляли суттєвої активності у альпійський час.

Рівнини класифікують за різними ознаками.

1. За абсолютною висотою:

А) Низовини – мають абсолютні висоти до 200 м. Напр., Придніпровська, Причорноморська, Амазонська, Туранська, Польська, Північно-Германська, Індо-Гангська низовини та ін.

Також до низовин належать западини – низовини, що мають від’ємні абсолютні висоти. Напр., Прикаспійська, Курінська, Нідерландська западини.

Б) Височини - мають абсолютні висоти від 200 до 500 м. Напр., Придніпровська, Середньоруська, Валдайська височини та ін.

Також до височин належать кряжі , які мають такі ж абсолютні висоти , але витягнуті у певному напрямку та складені зім’ятими у складки міцними породами. Напр., Донецький, Тіманський, Єнісейський кряжі.

В) Плоскогір’я – рівнини, які утворилися на місці зруйнованих мільйони років тому назад високих гір і являють собою значні ділянки земної кори, які високо припідняті над довколишньою місцевістю та мають плоску або слабо хвилясту поверхню, розчленовану глибокими річковими долинами. Плоскогір’я розташовані, як правило, на висотах від 500 до 2000 м. Напр., плоскогір’я Декан в Індії, Анатолійське плоскогір’я в Туреччині, Середньосибірське плоскогір’я в Росії та ін.

Також до рівнин за особливостями будови відносять й плато.

Плато – височини, утворені шарами осадових порід, що залягають майже горизонтально, з плоскою поверхнею та крутими схилами. Плато, як правило, мають абсолютні висоти від 250 до 3000 м. Плато утворюються на плитах платформ при їх піднятті по розломах. Напр., плато Устюрт, Колорадо, Путорана та ін.

2. За зовнішнім виглядом:

• плоскі рівнини – мають практично абсолютно рівну поверхню ( напр., Берегові рівнини США, Західносибірська низовина ;.

• хвилясті ;

• горбисті;

• східчасті.

3. За загальним похилом поверхні:

• горизонтальні; - опуклі;

• похилені; - ввігнуті.

4. За походженням:

А) Первинні – рівнини, які утворились в результаті підняття морського дна . Напр., Прикаспійська, Причорноморська низовини.

Б) Вторинні – рівнини, які утворились в результаті дії зовнішніх рельєфоутворюючих сил:

• денудаційні – рівнини, які утворились на місці зруйнованих гір. Напр., Казахський дрібносопковик, рівнини Канадського й Балтійського щитів;

• алювіальні – рівнини, які складені наносами річок. Напр., Велика Китайська рівнина, Індо-Гангська, Месопотамська, Ла-Платська низовини;

• льодовикові ( моренні ) – утворені на місцях проходження льодовиків у історичному минулому. Напр., північ Північної Америки до Великих озер, північ Європи до середньовисотних гір;

• водно-льодовикові – утворені з пісків, що залишилися від проходження водно-льодовикових потоків. В цілому вони плоскі й заболочені. Напр., Поліська низовина.

Людина своєю активною господарською діяльністю також бере участь у формуванні особливих форм рельєфу, створених за допомогою технічних засобів – техногенних форм рельєфу.

Найбільш розповсюдженими серед них є такі: кар’єри , насипи, виїмки, терикони ( насипи у вигляді пірамід з відвалів гірничорудних розробок), греблі.