Голопристанська районна станція юних туристів

Херсонської області

Навчально-тренувальні змагання з азимутального орієнтування

Методичні рекомендації

м. Гола Пристань, 2008

Навчально-тренувальні змагання з азимутального орієнтування. Методичні рекомендації. – райСЮТур, Гола Пристань: 2008 – 30 с.

У запропонованих матеріалах розглядається методика організації та проведення навчально-тренувальних змагань з азимутального орієнтування. Рекомендації розраховані на відповідальних за туристсько-краєзнавчу роботу у школах, керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напрямку.

Укладачі: Запорожець О.С., методист Голопристанської районної станції юних туристів,

Позднишова С.І., заступник директора з навчально-виховної роботи.

Відповідальний за випуск: Хижнюк Г.М., директор Голопристанської районної станції юних туристів.

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………..4

1. Компас – надійний друг …………………………………………….. 6

   1. Історична довідка ……………………………………………….6

   2. Сучасний компас ………………………………………………. 7

   3. Визначення азимуту за допомогою компаса ………………… 7

   4. Вправи для удосконалення навичок роботи з компасом та визначення відстаней …………………………………………. 9

2. Навчально-тренувальні змагання з азимутального орієнтування ..17

Висновки ………………………………………………………………..23

Список літератури ……………………………………………………...24

Додатки ………………………………………………………………….25

Вступ

Спортивне орієнтування в наш час набуває все більшого розвитку і є видом, який поширений не лише в країнах колишнього Радянського Союзу, а й в усьому світі, хоча, як вид – орієнтування і не відноситься до олімпійських видів спорту. Успішно розвивається цей вид і в нашій країні. Спортсмени-орієнтувальники мають можливість постійно удосконалювати свої вміння та покращувати результати на змаганнях зі спортивного орієнтування різного рівня, які проводяться на території Херсонської області (етапи Кубку області з паркового орієнтування, Чемпіонати та першість області зі спортивного орієнтування по видам, Чемпіонати України, Всеукраїнські змагання: „Кубок Олешшя”, „Олешківська Січ”, „Таврійська осінь”, „Кримські канікули” та ін.)

Широка доступність, захоплююча боротьба на дистанції, краса природи рідного краю, з якою так близько стикаються спортсмени на дистанції, - все це надає популярності спортивному орієнтуванню, заняття яким сприяє розумовому та фізичному розвитку, зміцненню здоров’я, допомагає пізнавати та розуміти природу.

Якщо раніше в спортивному орієнтуванні успіху досягали в основному спортсмени, які мали добру фізичну підотовку, то сьогодні – при високому рівні насиченості карти та технічної складності дистанції – неможливо перемогти без надійного фундаменту топографічної підготовки. Це зобов’язує керівника не лише навчити юних орієнтувальників швидко і правильно читати карту, але й прививати їм навички тактичного мишлення, вміння швидко приймати рішення на дистанції.

Велику роль для юних оієнтувальників відіграє вміння вільно користуватись компасом, орієнтуватися не лише по карті, а й за азимутом. Ці навички також стають у нагоді юним туристам та краєзнавцям, які навчаються за „Орієнтовними навчальними програмами туристсько-краєзнавчих об’єднань учнівської молоді”, затвердженими Міністерством освіти України. Від досконалого вміння користуватись компасом залежить на скільки впевнено діти будуть себе почувати під час орієнтування на маршрутах багатоденних туристсько-спортивних походів та краєзнавчих експедицій.

Однією з вдалих форм, які можна застосовувати для удосконаленння вмінь та навичок користування компасом, є проведенння навчально-тренувальних змагань з азимутального орієнтування, методику проведення яких ми пропонуємо.

Перевагою цих змагань є те, що їх можна проводити на невеликих ділянках місцевості (спортивних залах, шкільних подвір’ях, стадіонах). При необхідності всі розміри можна збільшити в декілька разів. Це надасть можливість проводити такі змагання у лісі.

Перед проведенням навчально-тренувальних змагань на практичному занятті необхідно закріпити набуті знання та вміння за темами: „Компас”, „Правила користування компасом”, „Визначення відстаней на карті і на місцевості (за допомогою лінійки, візуально та кроками)”, „Азимут”, „Визначення азимуту та рух за вказаним азимутом”.

1. Компас – надійний друг

1.1. Історична довідка

Компас – один з найдавніших винаходів людства і користуватись ним люди навчились давно.

Вважається, що компаси були вигадані на Далекому Сході в епоху династії Хань приблизно у перші роки нашої ери.

У старовинних книгах перший компас називався «синаном», що означає «той, який вказує на південь». Він мав вигляд ковша, зробленого з магнітної руди, з гладкою нижньою частиною. Ківш встановлювали на ретельно відполіровану мідну або дерев’яну поверхню таким чином, щоб коротка ручка могла вільно обертатися. Напрями частин світу позначали на площині знаками зодіаку, а поділки відповідали градусам сучасного компасу. Форма «синану» повторювала розташування зірок Великої Ведмедиці. Під час поштовху ківш починав обертатися, а заспокоївшись, вказував точно на південь.

У 80-х роках ХХ століття у Мексиці під час розкопок давнього поселення ольмеків біля сучасного міста Сан-Лоренсо було знайдено оброблений уламок магнітного залізняка довжиною близько трьох сантиметрів. Американський археолог Майкл Д.Кау, якому була передана знахідка для вивчення, прийшов до висновку, що цей чорний відполірований уламок – частина доволі великого приладу. Вірогідно, найдавнішого компасу. Вздовж магніту тягнеться паралельно його бокам вісьовий жолоб. Він міг служити для орієнтації всього приладу.

Відомо, що в Центральній Америці індійське плем’я ольмеків будувало міста так, що їх вулиці і будівлі були зорієнтовані відносно сторін світу. Особливо часто це робилося при спорудженні храмів, навколо яких і будувалися міста.

Якщо підтвердиться, що прилад, знайдений у Мексиці, - давній компас, тоді час винаходу компасу прийдеться перенести як у часі, так і у просторі. В аналізі фізичних якостей знахідки взяв участь фізик Джон Б.Карлсон. Згідно його дослідам, вік предмету складає близько трьох тисяч років.

До 11 століття було відкрито, якщо залізом потерти по магнетиту, то воно набуває якості притягувати. Це дозволило удосконалити компас: з’явилась стрілка з штучного магнетиту. Її робили у вигляді рибки, яка плаває у сосуді з водою. «Голова» рибки вказувала на південь. Інший варіант стрілки – голка, яку за допомогою воску кріпили посередині звисаючої шовкової нитки.

На початку 14 століття італієць Флавио Джайя удосконалив компас: до стрілки, надітої на вертикальну шпильку, прикріпив легке паперове коло – картушку. На ній були нанесені чотири напрямки світу і румби. Стрілка з картушкою уміщувалась у сухій круглій коробці – казанці.

У Росії компасна справа почала стрімко розвиватися за Петра І. З’явився «Устав компасных дел мастера», був виданий царський наказ «…Впредь на кораблях заменять железо около компаса медью и не ставить оного ближе 14 футов от компаса».

В удосконаленні вітчизняних моделей компасу велику роль відіграла робота М.В.Ломоносова та інших вчених. Лейтенант флоту І.П.Белавенець першим розпочав науково розробляти проблеми суднового магнетизму. За що був нагороджений золотим компасом з 32 діамантами – по одному на кожному румбі. З того часу прилад в основі своїй залишився без змін.