10. Військова реформа 1864-1874 рр.

Поразка Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. продемонструвала повну непридатність її збройних сил до воєнних дій. З огляду на це, було проведено військову реформу. Розпочато її в 1864 р.: був скорочений строк служби рекрутів до 15 років, поліпшено технічне оснащення армії тощо. Та рекрутська повинність, як і раніше, залишалася способом комплектування армії.

1 січня 1874 р. було прийнято Статут про військову повинність. Замість станової рекрутської повинності запроваджувалася загальна військова повинність для всього чоловічого населення. Призов на військову службу здійснювався щорічно за жеребом серед осіб, яким виповнився 21 рік. Той, хто не витягував жереба, зараховувався до ополчення та брав участь тільки в навчальних зборах.

Термін служби в піхоті встановлювався в шість років, на флоті -до семи років. Особи, що відбули службу, зараховувалися в запас; на дев'ять років - для осіб, які проходили службу в сухопутних військах, і на три роки - для тих, хто служив на флоті. Дня осіб, які мали вищу освіту, термін служби скорочувався до шести місяців, а із середньою освітою - до півтора року.

Ігнорувався національний фактор при комплектуванні армії. Офіцер­ський корпус комплектували з осіб, які одержали спеціальну освіту у воєнних або юнкерських училищах і, зазвичай, належали до дворян.

Удосконалювалася система управління військами. Усю країну було поділено на військові округи.

Унаслідок реформи збройні сили Росії перетворилися на армію буржуазного зразка, але зі збереженням деяких феодальних пере­житків (дворянського офіцерського корпусу, системи поведінки офіцерів із солдатами, тілесних покарань тощо).

11. Фінансова реформа

У 60-х рр. XIX ст. в Росії були здійснені перетворення у фінан­совій сфері, що спрямовувалися на її прилаштування до розвитку капіталістичних відносин.

У зв'язку з підготовкою та проведення селянської реформи були створені Селянський і Дворянський банки, а в 1860 р. - Державний банк і мережа комерційних банків. Відбувалося впорядкування державних фінансів: запроваджувався єдиний загальнодержавний бюджет. Усі гроші держави зосереджувались у Державному банку, що приймав вклади, надавав кредити, вів облік векселів тощо. Був скасований подушний податок із селян і міщан, ліквідовані винні відкупи й уведено вільний продаж горілки, але зі сплатою до казни акцизи. Запроваджені акцизи на багато товарів широкого вжитку. Згодом було встановлено державну монополію на винно-горілчані вироби.

До кінці XIX ст. здійснювалися заходи, спрямовані на зміцнення грошової системи. Зокрема, було введено золотий стандарт, тобто вільний обмін карбованця на золото (запроваджено золоті карбованці).

12. Контрреформи в 1880-1890-х рр.

Із середини 70-х рр. XIX ст. спостерігався підйом селянського руху. 1 березня 1881 р. народовольці вбили імператора Олександр її. Царський уряд переходить до реакційної політики.

Контрреформи 1880-1890 рр. в Росії - це зміна внутрішньої політики, перегляд і відмова від багатьох прогресивних явищ, які були за­проваджені під час здійснення буржуазних реформ 60-70-х рр. XIX ст. Розпочинаються Контрреформи з прийняття в 1881 р. Положення про заходи з охорони державного порядку і громадянського спокою, що передбачали в разі посягань на державний лад або безпеку ви­значених осіб уведення на певній місцевості чи по всій країні стану посиленої або надзвичайної охорони. Уся повнота влади при цьому передавалася генерал-губернаторові, зростали права поліції та жан­дармерії, обмежувалися права громадян, застосовувалися карально-репресивні заходи проти правопорушників. Було створено Особливу нараду (міністр внутрішніх справ і чотири чиновники від Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстицій), що мала право застосову-вати адміністративні заслання.

У 1892 р. вийшов Закон "Про воєнний стан", який дозволяв запроваджувати режим воєнного стану в областях, де виникли революційні заворушення.

У1889 р. було прийнято Положення про земських дільничних начальників, які замінювали мирових суддів. На них покладалися поліцейсько-судові функції (що суперечило принципам судової реформи 1884 р.).

У 1890 р. переглянуто Положення про повітові і губернські земські установи. Замість цензового принципу формування першої курії виборців був запроваджений становий. Відтоді курію утворювали тільки дворяни. Для міських виборців (друга курія) був підвищений майновий ценз. Щодо селянської курії, посилюється контроль адміністрації - губернатор сам призначав гласних від селян - виборщиків.

Губернатор або міністр внутрішніх справ одержали право при­зупиняти чи скасовувати будь-яке рішення органів місцевого само­врядування.

Згідно з прийняттям у 1892 р. нового "Міського положення", виборчі права мали лише ті міщани, котрі володіли нерухомістю, а також власники торговельно-промислових підприємств, які мали гільдійські посвідчення. Рішення міських дум піддягали затвердженню губернським управлінням.

У 1866 р. з компенсації суду присяжних були вилученні справи про пресу, в 1874 р. із відання загальних судів-справи про протизаконні громадські утворення й участь у них, у 1878 р. - справи про протидію чи опір владі. Усі ці та багато інших категорій справ були передані до військово-окружних суддів. У1887 р. суду було надано право розглядати деякі категорії справ таємно, за закритими дверима.

9