41. Змістові теорії мотивації.

Змістовні теорії мотивації вивчають потреби людини і пропонують ієрархічну класифікацію цих мотивів. В їхній основі лежать потреби людини, тобто відчуття нестачі того, без чого людині важко жити, або через що вона відчуває певний дискомфорт, а також прагнення людини подолати відповідні негаразди, які можуть бути подолані за умов, якщо людина буде впевнена, що вона зможе досягти бажаного. Вони дають змогу робити певні висновки про механізм мотивації людини. Розрізняють потреби:

1. Первинні, або потреби природного походження – це їжа, вода, тепло.

2. Набуті, або соціальні – це спілкування, знання, досвід, самореалізація.

Найвідомішими змістовними теоріями мотивації є такі:

1) теорія ієрархій потреб Маслоу;

2) теорія ERG Альдерфера;

3) теорія потреб Девіда МакКлеланда;

4) теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

Теорія Маслоу визначає п'ять основних ступенів ієрархії людських потреб, які побудовані за принципом "важливості", починаючи з нижнього рівня (біогенні потреби) до верхнього рівня (психогенні потреби). У теорії ієрархії потреб перший і основний рівні займають фізіологічні потреби. Вони необхідні для підтримання біологічного, щоденного життя людини: їжа, повітря, вода. Другий рівень - потреби в захищеності, самозбереженні та безпеці.

3 – соц..потреби. 4- потреби в шануванні, 5 – потреби в самовираженні.

Теорією ERG Альдерфера стверджується, що потреби людини мають ієрархічну структуру. В теорії ERG:виділені лише три групи потреб робітника:

- потреби в існуванні(потреби в їжі, нормальних умовах праці);

- потреби в спілкуванні( потреби в дружніх соціальних і між особових відносинах);

- потреби в зростанні( потреби в самореалізації, самовдосконаленні);

В теорії потреб Девіда МакКлеланда запропоновано три інші види потреб:1) потреби в успіху (досягненнях), (розуміються потреби в усвідомленні особистих досягнень, а не у винагородженні таких досягнень). 2) потреби у владі, (тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути і впливовим, “мати вагу”);3) потреби в приналежності, (тобто потреби в дружніх, товариських між особових стосунках з колегами по роботі).

42. Поняття та типи повноважень, делегування повноважень. Повноваження – обмежене право використовувати ресурси організації та спрямувати зусилля деяких її співробітників на здійснення певних завдань. Розрізняють лінійні і апаратні повноваження. Лінійні повноваження — це повноваження, що передаються безпосередньо від начальника підлеглому і далі іншим підлеглим. Такі повноваження надають керівникові узаконену владу для спрямування діяльності безпосередніх підлеглих на досягнення поставлених цілей. Апаратні повноваження — це повноваження, які передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників. Апаратні повноваження включають в себе формування результативного, консультативного, обслуговуючого та особистого апарату. Апаратні повноваження бувають рекомендаційні, обов’язкові, паралельні, функціональні. Делегування повноважень – передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.