- •1. Сім’я як соціальний інститут.
- •2. Поняття та ознаки шлюбу.
- •3.Умови укладення шлюбу:
- •4. Перешкоди до укладення шлюбу.
- •5. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •6. Поняття, види, особливості, підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •7. Субєкти сімейних правовідносин.
- •8. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
- •9. Поняття та правова природа недійсності шлюбу.
- •11. Порядок підтвердження недійсності або визнання недійсним шлюбу
- •10. Підстави недійсності шлюбу
- •12. Правові наслідки недійсності шлюбу
- •13. Санація недійсного шлюбу
- •15. Розірвання шлюбу через органи рагцу
- •16. Розірвання шлюбу в судовому порядку.
- •18.Правові наслідки припинення шлюбу.
- •25. Особисті (немайнові) права та обов’язки подружжя.
- •34. Поділ майна подружжя.
- •35. Види боргів подружжя.
- •30. Поняття, форма та порядк укладення шлюбного договору.
- •39 Аліментні зобов’язання подружжя.
- •III. Спеціальні умови надання утримання одному з подружжя пов'язані з фактом проживання з ним дитини-інваліда.
- •21. Судове визнання батьківства.
- •23. Підстави, порядок і правові наслідки позбавлення батьківських прав.
- •24. Підстави, порядок і правові наслідки відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
- •38. Відносини між батьками і дітьми щодо майна, яке перебуває у володінні сімї.
- •41. Аліментні обов’язки синів та дочок щодо батьків.
- •44. Порядок та поняття усиновлення.
- •47. Визнання усиновлення недійсним.
- •48. Скасування усиновлення.
- •45. Усиновлювачі.
- •49. Встановлення та припинення опіки над дітьми.
- •50. Встановлення та припинення піклування над дітьми.
- •51. Патронат.
- •55. Особисті (немайнові) правв та обов’язки інших членів сімї та родичів.
- •14. Поняття і підстави припинення шлюбу.
- •20. Добровільне визнання батьківства.
- •22. Оспорювання батьківства. (материнства)
- •36.Особисті (немайнові) права дітей в сімї. 37.Особисті (немайнові) права та обов’язки батьків.
- •40. Аліментні зобовязяння батьків щодо дітей.
- •46. Правові наслідки усиновлення. Повне та неповне усиновлення.
- •26. Відносини щодо набутого майна у фактичних шлюбних відносинах.
- •27. Спільна сумісна власність подружжя.
- •29. Речі для професійних занять та речі індивідуального користування подружжя.
- •43. Поняття та особливості аліментних зобовязень.
- •42. Аліментні обов’язки синів та дочок щодо батьків.
- •52. Прийомна сімя.
- •53. Дитячий будинок сімейного типу.
- •54.Відносини фактичого виховання.
- •33. Укладення подружжяя угод щодо спільного майна з третіми особами.
35. Види боргів подружжя.
При поділі спільного майна подружжя суд має враховувати також його боргові зобов'язання, визначати, які з них є особистими, а які - спільними. Власне поділ спільного майна може бути спричинений необхідністю погашення заборгованості одного або обох із подружжя перед третіми особами. Правові засади регулювання цих відносин закладені в ст. 31 КпШС України. Так, згідно з ч. 1 ст. 31 КпШС України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його роздільне майно і на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка належала б йому при поділі цього майна. Зрозуміло, що визначення частки подружжя-боржника за таким зобов'язанням має здійснюватися за правилами ст. ст. 28-29 КпШС України, які розглядалися вище. Тут варто лише додати, що дружина, який не є боржником, на наш погляд, має переважне право залишити за собою майно, на яке звертається стягнення, за умови сплати грошової компенсації позивачу-кредитору. В усіх випадках роздільним має вважатися борг, зумовлений скоєнням одним із подружжя злочину. Відповідно до ч. З ст. 31 КпШС України при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбано на кошти, здобуті злочинним шляхом. Зрозуміло, що коли такого факту не буде встановлено, то стягнення може бути звернено лише на частку у спільному майні того з подружжя, який скоїв злочин. Згідно із законом стягнення може бути звернене і на все майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли рішенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видано в інтересах усієї сім'ї, а одержане використано на її потреби (ч. 2 ст. 31 КпШС України). Таким чином, при розгляді справ цієї категорії насамперед необхідно встановити обставини, які б засвідчили спільність боргових зобов'язань подружжя. Юридичною наукою вже напрацьовані певні критерії розмежування спільних і роздільних боргів подружжя. Так, спільними вважаються ті борги, які виникають: 1) з угод, укладених подружжям спільно; 2) із заподіяння шкоди спільними діями подружжя; 3) із безпідставного придбання чи збереження подружжям спільного майна за рахунок іншої особи; 4) із зобов'язань, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди неповнолітніми дітьми подружжя. Для перелічених випадків характерно те, що боргові зобов'язання тут виникають зі спільної для обох із подружжя правової підстави, а тому не можуть з'явитися сумніви щодо необхідності визнання їх спільними боргами. Однак на практиці спільність боргу може бути також результатом самостійних правових дій лише одного з подружжя. У такому разі, якщо ці дії підпадають під вимоги ч. 2 ст. 31 КпШС України, безперечно, можуть виникнути проблеми стосовно того, що необхідно розуміти під зобов'язанням одного з подружжя таким, що видано в інтересах усієї сім'ї.
30. Поняття, форма та порядк укладення шлюбного договору.
Шлюбний договір може розглядатися як згода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків подружжя, пов'язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням. Законодавство визначає форму шлюбномо договору. Згідно зі ст.. 94СК шлюбний договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується. Існують деякі особливості укладення шлюбного логовору, суб’єктом якого є неповнолітня особа. Для його укладення потрібна письмова згода батьків або піклувальника неповнолітнього, посвідчена нотаріусом.(ч.2 ст.92СК). відповідно до ч.1 ст.92 субєктами шлюбного договору можуть бути дві категорії осіб: які подали до державного органу РАГЦС заяву про реєстрацію шлюбу (нареченої)та які зареєстрували шлюб. Особливості дії шлюбного договору у часі. Згідно із ст.. 95 СК дія шлюбного договору, що його було укладено до реєстрації шлюбу, починається з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. За бажанням сторін шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, може поширюватися на відносини, які виникнуть не з моменту реєстрації шлюбу, а пізніше, наприклад, через п'ять років після реєстрації шлюбу. Немає перешкод для того, щоб шлюбний договір, укладений в період шлюбу, за бажанням сторін поширював свою дію на відносини, що виникли раніше — з моменту реєстрації шлюбу. Такий договір не буде суперечити закону. Строку дії шлюбного договору. Відповідно до ст. 96 СК, у шлюбному договорі, по-перше, може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків подружжя та, по-друге, за бажанням сторін у договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Подружжя може укласти шлюбний договір лише на певний час, наприклад, на перші п'ять років після реєстрації шлюбу. Після їх спливу подружжя вправі укласти новий договір або погодитися з законним (легальним) режимом свого майна, який встановлено законодавством України. Важливим правило щодо можливості встановлення сторонами в договорі прав та обов'язків, які будуть виникати після припинення шлюбу.
