- •1. Сім’я як соціальний інститут.
- •2. Поняття та ознаки шлюбу.
- •3.Умови укладення шлюбу:
- •4. Перешкоди до укладення шлюбу.
- •5. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •6. Поняття, види, особливості, підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •7. Субєкти сімейних правовідносин.
- •8. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
- •9. Поняття та правова природа недійсності шлюбу.
- •11. Порядок підтвердження недійсності або визнання недійсним шлюбу
- •10. Підстави недійсності шлюбу
- •12. Правові наслідки недійсності шлюбу
- •13. Санація недійсного шлюбу
- •15. Розірвання шлюбу через органи рагцу
- •16. Розірвання шлюбу в судовому порядку.
- •18.Правові наслідки припинення шлюбу.
- •25. Особисті (немайнові) права та обов’язки подружжя.
- •34. Поділ майна подружжя.
- •35. Види боргів подружжя.
- •30. Поняття, форма та порядк укладення шлюбного договору.
- •39 Аліментні зобов’язання подружжя.
- •III. Спеціальні умови надання утримання одному з подружжя пов'язані з фактом проживання з ним дитини-інваліда.
- •21. Судове визнання батьківства.
- •23. Підстави, порядок і правові наслідки позбавлення батьківських прав.
- •24. Підстави, порядок і правові наслідки відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
- •38. Відносини між батьками і дітьми щодо майна, яке перебуває у володінні сімї.
- •41. Аліментні обов’язки синів та дочок щодо батьків.
- •44. Порядок та поняття усиновлення.
- •47. Визнання усиновлення недійсним.
- •48. Скасування усиновлення.
- •45. Усиновлювачі.
- •49. Встановлення та припинення опіки над дітьми.
- •50. Встановлення та припинення піклування над дітьми.
- •51. Патронат.
- •55. Особисті (немайнові) правв та обов’язки інших членів сімї та родичів.
- •14. Поняття і підстави припинення шлюбу.
- •20. Добровільне визнання батьківства.
- •22. Оспорювання батьківства. (материнства)
- •36.Особисті (немайнові) права дітей в сімї. 37.Особисті (немайнові) права та обов’язки батьків.
- •40. Аліментні зобовязяння батьків щодо дітей.
- •46. Правові наслідки усиновлення. Повне та неповне усиновлення.
- •26. Відносини щодо набутого майна у фактичних шлюбних відносинах.
- •27. Спільна сумісна власність подружжя.
- •29. Речі для професійних занять та речі індивідуального користування подружжя.
- •43. Поняття та особливості аліментних зобовязень.
- •42. Аліментні обов’язки синів та дочок щодо батьків.
- •52. Прийомна сімя.
- •53. Дитячий будинок сімейного типу.
- •54.Відносини фактичого виховання.
- •33. Укладення подружжяя угод щодо спільного майна з третіми особами.
20. Добровільне визнання батьківства.
Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою. Порядок визначення походження дитини залежить, перш за все, від того, перебувають батьки дитини у шлюбі між собою чи ні. Майже не викликає питань визначення походження дитини, коли вона народжується жінкою, яка перебуває у шлюбі, зареєстрованому у встановленому законом порядку. В ч. 1 ст. 122 СК закріплена загальна презумпція щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, вважається такою, яка походить від подружжя. При цьому мати дитини не повинна надавати доказів походження дитини від свого чоловіка, а останній — доводити своє батьківство. Сама наявність шлюбу між матір’ю дитини та чоловіком є доказом походження дитини від цього чоловіка. Батько й мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в Книзі реєстрації актів про народження за заявою будь:кого з них. Якщо ж мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв’язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, то її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини. Факт перебування жінки у шлюбі встановлюється, як правило, на момент народження дитини. Однак, якщо на момент народження дитини жінка не перебуває у шлюбі (наприклад, її чоловік помер до народження дитини або шлюб визнаний недійсним), при визначенні батьківства юридичне значення має факт зачаття дитини у шлюбі. При цьому строк із моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним до моменту народження дитини не повинен перевищувати десяти місяців1Виняток з цього правила встановлений ст. 124 СК України, згідно з якою, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство ж попереднього чоловіка може бути визначене наступним чином:
— у добровільному порядку при подачі до органу реєстрації цивільного стану спільної заяви попереднього чоловіка та чоловіка у повторному шлюбі;
— у примусовому порядку за наявності судового рішення про визначення батьківства попереднього чоловіка.
Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка регулюється ст. 123 СК України. Виходячи з того, що у спільній заяві:зобов’язанні подружжя бере на себе рівні права і обов’язки батьків з виховання і утримання майбутньої дитини, у разі застосування до них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій вони обоє записуються батьками дитини. При цьому один із них може усвідомлювати, що він не є біологічним батьком (матір’ю) народженої дитини. Так, у разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано до організму його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя. У разі ж імплантації до організму іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя. У разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію.
Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися:
— за спільною заявою матері та батька дитини (ст. 126 СК України);
— за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (ст. 127 СК України);
— у судовому порядку (ст. 128 СК України).
Отже, законодавець закріплює два порядки визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою:
— добровільний;
— судовий.
