4.Бюджетна політика

Державний бюджет – це річний план державних видатків і джерел їх фінансового забезпечення (покриття).

В залежності від адміністративно-територіального поділу країни бюджети бувають: 1. Центральні; 2. Регіональні; 3. Місцеві.

Між цим існують відносини щодо:

1. Розподіл доходів на випадок надходжень і частки в них окремих бюджетів.

2. Перерозподілу доходів центральним бюджетом.

3. Розподілу видів податків між центральним і місцевими бюджетами.

Державний бюджет завжди є компромісом, який відображає співвідношення сил основних груп носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між:

1. Власником і працюючими по найму щодо оподаткування власності, доходів і зарплати, бюджетних видатків на соціальні цілі;

2. Загальнодержавними і місцевими інтересами, між промисловими та сільськогосподарськими регіонами – щодо розподілу податків і бюджетних дотацій, орієнтирів державної територіальної структурної політики;

3. Інтересами окремих галузей і компаній – щодо податків та субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних премій.

Кожен такий компроміс супроводжується політичною боротьбою, передвиборчою і в стінах парламенту, фракційною партій і в засобах масової інформації.

Основні показники державного бюджету:

1. Частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет;

2. Покриття бюджетних видатків доходами;

3. Структура бюджетних видатків.

Структура видатків бюджету:

1. Соціальні послуги;

2. Витрати на господарські потреби;

3. Витрати на оборону і матеріальне забезпечення зовнішньої політики;

4. Адміністративно-управлінські витрати;

5. Платежі по державному боргу.

Видатки державного бюджету виконують функцію політичного, соціального і господарського регулювання, а також забезпечення загальних умов життя населення:

1. Управління;

2. Виконання силових і політичних функцій;

3. Системи освіти і наукових досліджень;

4. Міжнародних зв’язків;

5. Оборони.

На соціальні цілі спрямовані на матеріального становища різних соціальних змін. Поряд з вирішенням соціальних завдань ці видатки суттєво впливають на розміри і структуру

Види господарських видатків:

1. Державний кредит – надається на конкретні цілі, які сформульовані в державних економічних програмах і має переваги перед приватним кредитом по:

   1. Величині процентної ставки;

   2. Вимогах до забезпечення;

   3. Строках і порядку повернення;

2. Державні субсидії – безповоротна цільова передача бюджетних коштів суб’єктам приватного господарства. Вони надаються у вигляді дотацій виробникам або споживачам для:

   1. Зниження цін;

   2. Заохочення інвестицій;

   3. Підготовки і перепідготовки кадрів;

   4. Підтримки активності на зовнішніх ринках;

3. Державні гарантії (поруки) деякі державні органи виступають у вигляді приватної фірми. Якщо фірма повертає кредит у зазначений термін не повністю або взагалі не повертає, борг повертає державна установа – гарант.

Всі інші видатки державного бюджету впливають на народне господарство не як ціленаправлені акції державного регулювання економіки, а у вигляді побічного ефекту. Наприклад, озброєнь і на будівництво військових об’єктів витрати на адміністративно-управлінський

В міжнародній організації впливають на структуру і розміри попиту в різних галузях.

Механізм дії бюджетної політики.

При проекту державного бюджету на всіх рівнях необхідно враховувати цілі кон’юнктурної політики:

1. При високій кон’юнктурі повинні бути погашені всі борги держави або тимчасово обмежені надходження до бюджету (створення резервного фонду кон’юнктури).

2. В період спаду ділової активності бюджетний дефіцит повинен підтримувати сукупний попит.

Бюджетна політика направлена на те щоб шляхом дефіцитів у період спаду або надлишків під час піднесення стабілізувати економічний процес.

Дієвість бюджетної політики залежить від:

1. Відносних розмірів витрачених коштів (їх частки у ВВП);

2. Структури видатків;

3. Ефективності використання кожної одиниці витрачених коштів.

Бюджетна політика в цілому відіграє в державному регулюванні економіки меншу роль ніж політика державних доходів і вплив на приватні капіталовкладення.