Тема 3. Поняття. Поняття як форма мислення. Загальна характеристика поняття План

1. Поняття і предмет. Принцип утворення понять.

2. Поняття і слово.

3. Зміст та обсяг поняття.

4. Види понять.

5. Відношення між поняттями.

3.1. Поняття і предмет. Принцип утворення понять

Поняття є формою абстрактного мислення. Ознакою предмета називається те, в чому предмети схожі один з одним або те, чим вони один від одного відрізняються. Кожен предмет має багато різноманітних ознак. Їх поділяють на одиничні і загальні. Одиничні – це ті ознаки, які характеризують окремий предмет, а загальні – це такі ознаки, які належать певній групі предметів. Ознаки також можна поділити на суттєві і несуттєві. Суттєвими називаються ознаки, які необхідно належать предмету і виражають його сутність. Ознаки, котрі можуть належати, а можуть і не належати предмету і які не виражають його природу, називаються несуттєвими. Отже, поняття – це форма мислення, в якій відображаються суттєві ознаки предметів.

Виникнення понять – об’єктивна закономірність становлення і розвитку людського мислення. Іншими словами, цей процес має свої передумови й умови, а також причини.

Утворення поняття – не простий дзеркальний акт відображення предметів дійсності, а складний процес. Він передбачає активність суб’єкта, містить у собі безліч логічних прийомів. Найважливішими з них виступають аналіз і синтез, порівняння, абстрагування й узагальнення.

Аналіз – це мислене розкладання предмета на його ознаки.

Синтез – мислене з’єднання ознак предмета в одне ціле.

Порівняння – мислене зіставлення одного предмета з іншим, виявлення ознак подібності і розходження в тому або іншому відношенні.

Абстрагування (від лат. abstractio – відволікання) – мислене спрощення предмета шляхом виділення в ньому одних ознак і відволікання від інших. Результат цього процесу називається абстракцією, що служить синонімом поняття.

Узагальнення – мислене об’єднання однорідних предметів, їхнє групування на основі тих або інших загальних ознак. Усі ці логічні прийоми тісно пов’язані між собою, утворюють єдиний процес. Його кінцевим підсумком виявляється думка, що має безмежно різноманітний зміст, але має одну й ту ж саму форму – поняття.

Поняття виконують дві основних функції: пізнавальну і комунікативну.

3.2. Поняття і слово

Будучи відображенням предметів дійсності, поняття нерозривно пов’язано зі словом. Слово – матеріальний носій поняття, мовний засіб закріплення думки, її збереження, а також передачі іншим людям. Поза словом немає поняття.

Відносини між поняттям і словом рухливі і багатоманітні. Поняття може бути виражено або одним словом (наприклад, «держава»), або словосполученням, що складається з двох і більш слів: «правова держава», «федеративна правова держава» і т. д.

Але якщо всяке поняття виражається словом (або словосполученням), то не всяке слово виражає поняття. Існують слова синоніми, які виражають одне й теж поняття, але звучать по різному, наприклад «батьківщина» – «вітчизна», «юрист» – «правознавець».

У свою чергу, те саме слово може позначати кілька понять. Наприклад, «коса» – це і знаряддя праці хлібороба, і піщана смуга на березі ріки або моря, і вид жіночої зачіски. «Закон» – це й об’єктивний закон природи або суспільства, і юридичний закон. Подібні слова називаються омонімами.

Неодмінною умовою правильного мислення служить точне мовне оформлення понять, вираження їх у відповідних їм словах і сполученнях слів. І навпаки, неодмінною умовою правильної мови виступає вживання слів відповідно до тих понять, що вони виражають. Так, синонімія важлива для вираження різних відтінків думки, виділення різних ознак відображеного в ній предмета. Однак вона містить у собі небезпеку логічних помилок: змішання понять, підміни понять і т. д.

Що стосується омонімів, то вони неминучі в мові. Але їхнє вживання теж вимагає обережності, інакше і тут можливі логічні помилки.

Якщо те саме слово вживається в різних значеннях одночасно, то така помилка називається в логіці амфіболією (двозначністю). На використанні таких слів-омонімів нерідко засновані гостроти, жарти, анекдоти.

Багатозначність слів створює істотні труднощі у науці і техніці. Тому тут прагнуть до однозначності у вживанні тих або інших слів, за якими стоять поняття. Це досягається шляхом розробки системи термінів – слів, що мають той самий зміст, принаймні в межах даної науки або галузі техніки.