2.2. Створення символічної логіки

Другий етап – це поява математичної (або символічної) логіки.

Справжню революцію в логічних дослідженнях викликало створення в другій половині XIX ст. математичної логіки, що одержала ще назву символічної.

Зростаючі успіхи в розвитку математики і проникнення математичних методів в інші науки вже в другій половині XVII ст. настійно висували дві фундаментальні проблеми. З одного боку, це застосування логіки для розробки теоретичних основ математики, а з іншого боку – математизація самої логіки як науки. Найбільш глибоку і плідну спробу розв’язати проблеми, що постали, здійснив німецький філософ і математик Г. Лейбніц (1646–1716).

Ідеї Лейбніца почали розроблятися в XVIII ст. і першій половині XIX ст. Однак найбільш сприятливі умови для розвитку символічної логіки склалися лише з другої половини XIX ст.

Німецький філософ по праву вважається основоположником математичної (символічної) логіки. Саме Лейбніц запровадив метод формалізації у логіці. У XIX ст. математична логіка одержала інтенсивний розвиток у роботах Д. Буля, Э. Шредера, П. С. Порецького, Г. Фреге й інших логіків.

Математична (або символічна) логіка вивчає логічні зв’язки і відносини, що лежать в основі дедуктивного (логічного) висновку. Найбільш важлива відмінна риса другого етапу полягає в розробленні і використанні нових методів вирішення традиційних логічних проблем. Це розробка і застосування так званої формалізованої мови – мови символів, тобто буквених та інших знаків.

2.3. Становлення діалектичної логіки

Як самостійна логічна наука, якісно відмінна від формальної логіки своїм підходом до мислення, діалектична логіка почала формуватися лише наприкінці XVIII – початку XIX ст.

Першим, хто спробував увести діалектику в логіку, був німецький філософ І. Кант (1724–1804). Розглядаючи багатовікову історію розвитку логіки, починаючи з Арістотеля, він насамперед підвів підсумки цього розвитку.

Але в цьому безсумнівному достоїнстві логіки Кант знайшов і її основний недолік – обмежені можливості як засобу дійсного пізнання і перевірки його результатів. Тому поряд із «загальною логікою», що Кант вперше в її історії назвав також «формальною логікою», необхідна спеціальна, або «трансцендентальна логіка». Головне завдання цієї логіки він вбачав у дослідженнях таких, на його думку, дійсно основних форм мислення, як категорії.

Спробу виробити цілісну систему нової, діалектичної логіки почав інший німецький філософ – Г. Гегель (1770–1831). У своїй основній праці «Наука логіки» він насамперед розкрив фундаментальну суперечність між наявними логічними теоріями і дійсною практикою мислення, що на той час досягла значних висот. Засобом розв’язання цього протиріччя і стало створення ним – правда, у своєрідній, релігійно-містичній формі, – системи нової логіки. У її центрі – діалектика мислення в усій його складності й суперечливості.

Питання для самоконтролю

1. Коли і де виникла логіка?

2. Хто є засновником логіки?

3. Назвіть причини виникнення логіки.

4. Скільки етапів пройшла у своєму розвитку формальна логіка?

5. Яку логіку називають «традиційною» формальною логікою?

6. Що включає в себе традиційна формальна логіка?

7. Хто є родоначальником індуктивної логіки?

8. Ким була систематизована і розвинута індуктивна логіка?

9. Коли була створена математична логіка?

10. Хто був засновником математичної логіки?

11. Що вивчає математична логіка?

12. Коли виникла діалектична логіка?

13. Хто був засновником діалектичної логіки?