11.1. Поняття та особливості гіпотези

На теоретичному рівні пізнання навколишньої дійсності велику роль відіграє гіпотеза.

Гіпотеза – це припущення про існування такого закономірного порядку або причини відомого кола явищ, яке при даному рівні науки не може бути об’єктом безпосередньої перевірки і доведення, але пояснює певну сукупність явищ, що існують зараз, існували в минулому, або існуватимуть у майбутньому.

Гіпотеза має ряд особливостей:

1. Гіпотеза є складною формою мислення – системою понять, суджень, умовиводів.

2. Осередком системи понять, суджень, умовиводів у гіпотезі є об’єднуюча ідея про можливий закономірний зв’язок між явищами, яка формулюється у формі судження-припущення, що має проблематичний характер і є основним у всій системі суджень.

3. Гіпотеза пов’язана з науковим передбаченням, тому її значення полягає не лише в поясненні існуючих явищ, а й у передбаченні нових, ще невідомих на даному етапі розвитку науки.

4. Гіпотеза належить до правдоподібних умовиводів.

5. Формулювання гіпотези пов’язане з дослідженням і порівнянням різних сторін і властивостей предметів.

11.2. Умови істинності гіпотези

1. Гіпотеза формулюється тоді, коли в цьому виникає практична потреба, коли існуюча теорія неспроможна пояснити нові відкриті факти, а практика розвитку науки цього вимагає.

2. Гіпотеза повинна бути обґрунтованим припущенням, яке спирається на наукові знання, факти, закони.

3. Гіпотеза не повинна суперечити визнаним науковим положенням і теоріям.

4. Гіпотеза повинна претендувати на максимально можливу широту охоплення явищ дійсності.

5. Гіпотеза повинна втілюватись у досконалий логічний понятійний апарат і бути максимально ущільненою і простою формою пояснення фактів.

6. Гіпотеза повинна бути припущенням, яке в принципі може бути перевірене.

11.3. Етапи формування гіпотези

Незалежно від сфери дослідження гіпотеза у своєму формуванні проходить такі етапи:

1. Добір і нагромадження фактів, що потребують пояснення і створюють основу для формулювання загального положення – припущення, яке пояснювало б ці факти.

2. Формулювання припущення про можливий взаємозв’язок і причину спостережуваних явищ.

3. Формулювання можливих наслідків, які могли б випливати з гаданої причини, якщо б вона насправді існувала. Чим більш виведено наслідків, що підтверджуються практикою, тим вищою буде імовірність гіпотези.

4. Доведення істинності висунутого припущення і наслідків, виведених з нього. Ця стадія гіпотези має особливе значення тому, що на ній визначається не лише її пояснювальна роль, а й роль у передбаченні нових явищ.

11.4. Види гіпотез

Основою класифікації гіпотез може бути кількість охоплених нею предметів або глибина їх змісту. За першою основою гіпотези поділяються на загальні, часткові і гіпотези для одиничного випадку.

Загальна гіпотеза – це припущення про можливу причину або закономірний порядок, що стосується всієї даної множини (класу) предметів.

Часткова гіпотеза – це припущення про певні властивості або причинні взаємозв’язки між певними частинами або одиничними фактами явищ даної множини.

Гіпотеза для одиничного випадку стосується лише одного якогось випадку і може бути перевіреною лише одним певним експериментом.

За глибиною і характером змісту гіпотези поділяються на робочі і наукові.

Робоча гіпотеза – це умовне припущення, яке висувається на початку дослідження на основі узагальнення обмеженої кількості експериментальних даних без розкриття глибокої суті їх, вона несе в собі певну частку абсолютної істини і створює передумови формулювання наукової гіпотези, є лабільною та динамічною.

Наукова гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення про певні закономірності чи причинні зв’язки природничих або суспільних явищ, які внаслідок певних обставин не можуть бути в даний час предметом безпосереднього вивчення. В основі наукової гіпотези лежать знання про суть досліджуваних явищ і закони, що діють у цій сфері.

Особливе місце в процесі пізнання належить математичній гіпотезі. Вона застосовується в науках, закони яких виражені у вигляді точних математичних рівнянь (фізика, хімія і т. ін.). Суть цієї гіпотези полягає у зміні співвідношень між змінними величинами математичної формули законів, в узагальненні здобутих результатів і в екстраполяції їх на можливі нові об’єкти даної сфери. Отже, математична гіпотеза – це припущення про можливий характер нового закону, зроблене на основі зміни співвідношення між змінними величинами математичного рівняння вже діючого закону в цій сфері і поширення припустимої форми нового закону на нові, ще не досліджені явища цієї сфери.

Наближеною до гіпотези формою знання є версія – одне з кількох можливих різних пояснень або тлумачень якогось певного факту, явища чи події на основі випадкових і поверхових ознак.