4.5. Поділ понять

При вивченні будь-якого поняття перед нами нерідко постає завдання розкрити його обсяг, тобто розподілити предмети на окремі групи. Логічна операці,я яка розкриває обсяг поняття, називається поділом.

Поділ має свою структуру, яка зумовлена сутністю самої операції і її роллю в пізнанні. У ньому розрізняють ділене, основа поділу і члени поділу.

Ділене – це родове поняття, обсяг якого розкривається через складові його види (наприклад – «ліс»).

Члени поділу – отримані в результаті самої операції види родового поняття («хвойний», «листяний», «змішаний»).

Основа поділу – ознака, за якою відбувається ця операція («вид» дерев).

Поділ варто відрізняти від уявного розчленування. Перше є розподіл роду на види. А родовидові відносини характеризуються тим, що те, що можна сказати про рід, можна сказати і про вид. Так, конституція унітарної держави характеризується всіма ознаками конституції взагалі.

Друге – є розчленування цілого на частини. Наприклад, конституція поділяється на розділи, глави і статті. А відношення цілого і частини характеризується наступним: те, що можна сказати про ціле, не можна сказати про частини (окрема стаття, глава або навіть розділ – це ще не конституція). Інше розходження: поділ не поширюється на одиничні предмети (вони неподільні), а розчленовування – поширюється.

Залежно від характеру ознаки, покладеної в основу поділу, розрізняються наступні його види.

1. Поділ за наявністю або відсутністю ознаки, що служить основою поділу. Це відносно простий вид поділу, але широко розповсюджений у науках і повсякденному мисленні. Так, природа поділяється на живу і неживу, хімічні елементи – на метали і неметали, елементарні частки – на заряджені і незаряджені і т. ін.

2. Поділ за видозміною ознаки, покладеної в основу цієї операції. Він також часто використовується в науках і на практиці. Так, зовнішній світ поділяється на природу і суспільство, суспільство на типи – первісне, рабовласницьке, феодальне і т. ін., люди поділяються на групи за расовою, соціальною, професійною, територіальною ознакою.

3. Змішаний поділ, коли використовуються обидва види поділу одночасно. Наприклад, політичні інститути поділяються на державні і недержавні, недержавні, у свою чергу, поділяються на партійні і непартійні (те й інше – дихотомічний поділ), а непартійні – на професійні, жіночі, молодіжні і т. ін. (поділ за видозміною ознаки).

Слід звернути увагу на особливий вид поділу – дихотомію (буквально: поділ навпіл). Дихотомічний поділ спирається на крайній, так би мовити, випадок варіювання ознаки, що є основою поділу: з одного боку, виділяються предмети, що мають цю ознаку, з іншого боку – не мають її.

У випадку звичайного поділу люди можуть поділятися на чоловіків і жінок, на дітей і дорослих і т. ін. При дихотомії безліч людей поділяється на чоловіків і «нечоловіків», дітей і «недітей» і т. ін.

4.6. Правила поділу понять

1. Поділ повинний бути співмірним. Це значить, що обсяг діленого повинний цілком вичерпуватися членами поділу. Якщо цього правила не дотримуються, то можливі дві основні помилки:

а) неповний поділ, тобто коли пропущений один із членів поділу, наприклад при перерахуванні видів влади упущена одна з трьох – законодавча, виконавча або судова;

б) поділ із зайвими членами, коли додано зайвий член, наприклад до трьох гілок влади додамо «четверту» – засоби масової інформації. При всьому їхньому важливому впливі на політику вони не мають владних повноважень. Це лише образ.

2. Поділ повинен відбуватися лише на одній основі. Цим забезпечується його визначеність. Порушення даного правила означає помилку, яка називається перехресним, або плутаним, поділом. Наприклад, якщо ми розділимо населення на чоловіків, жінок, старих і дітей – це буде змішання основ за статтю і віком.

3. Члени поділу повинні виключати один одного. Вони можуть бути лише несумісними, супідрядними поняттями. Наприклад, якщо ми розділимо студентів на відмінників, що встигають, і невстигаючих, то це неправильно: відмінники теж устигаючі.

4. Поділ повинний бути послідовним і безперервним. Від роду варто спочатку переходити до найближчих видів, а потім від них – до найближчих підвидів. Якщо це правило порушується, виникає логічна помилка – стрибок у поділі. Так, якщо право ми спочатку розділимо на галузі – трудове, карне, цивільне, а потім, наприклад, цивільне – на право власності, зобов’язальне право, спадкове право і т. ін., той це правильний, послідовний і безперервний поділ. Але якщо після трудового, карного відразу назвемо спадкове право, то це і буде означати стрибок у поділі.

Розглянуті правила необхідні для того, щоб забезпечити сувору науковість поділу.