4. Поняття цінової дискримінації.
Важливим наслідком існування монопольної влади є можливість проведення фірмою цінової політики. На відміну від конкурентної фірми, яка приймала ціну як дану, монополіст сам встановлює ціну, тобто є прайсмейкером. Основною метою цінгової політики монополіста є перерозподіл частини надлишку споживача на користь виробника. Це завдання фірма реалізує за допомогою цінової дискримінації.
Цінова дискримінація — встановлення різних цін для різних покупців, яке не обумовлене відмінностями у витратах.
Умовами цінової дискримінації є:
сегментація ринку — поділ покупців на окремі групи згідно з їх готовністю платити (наприклад, за віком, соціальним статусом, рівнем доходів тощо);
усунення можливостей для перепродажу товару.
Розрізняють три види цінової дискримінації: першого, другого і третього ступеня.
Цінова дискримінація першого ступеня (досконала цінова дискримінація) — це продаж кожної одиниці товару за її ціною попиту. Якщо монополіст спроможний встановлювати різну ціну за кожну одиницю товару, кожен споживач платить саме стільки, скільки він був готовий заплатити.
Р
MC
РС
D
QМ = QС Q
Весь надлишок споживача привласнює виробник. Відтак монополіст не має підстав обмежувати випуск продукції, і обсяг виробництва буде таким же, як і за чистої конкуренції QМ = QС. Таким чином, цінова дискримінація першого ступеня пом'якшує недоліки монопольної влади — рівноважний обсяг виробництва товару збільшується, незворотні втрати відсутні. Проте загальний добробут суспільства зростає за рахунок додаткових прибутків монополіста, тоді як надлишок споживачів взагалі дорівнює нулеві. Практично реалізувати досконалу цінову дискримінацію (оцінити готовність платити кожного споживача) надто складно.
Цінова дискримінація другого ступеня — продаж за різними цінами партій товару. Вона також сприяє збільшенню обсягу виробництва і зростанню прибутку монополіста, хоча йому і не вдається привласнити весь надлишок споживача.
Р
Р1
Р2
Р3
D
Q1 Q2 Q3 Q
Зі збільшенням кількості партій, на які монополіст здатен розбити свій товар, цінова дискримінація другого ступеня наближається до дискримінації першого ступеня. На практиці дискримінація першого ступеня набуває вигляду оптових скидок (що більша партія, то нижча ціна одиниці товару), кумулятивних скидок (наприклад, місячні картки для проїзду у громадському транспорті), дискримінації у часі (наприклад, різні ціни на ранкові та вечірні сеанси в кіно).
Ц
інова
дискримінація третього ступеня —
продаж товару за різними цінами групам
покупців з різною еластичністю попиту
(ця дискримінація є найпоширенішою).
МR, Р
Р2
Р1
MC
D1 D2
Q МR1 МR2 Q
Споживачі, чий попит на товар менш еластичний, платять вищу ціну (диференціація цін авіаквитків, тарифів на телефонний та мобільний зв'язок і за доступ до мережі Інтернет). Іншими способами збільшення прибутку монополіста є особливості ціноутворення у пікові періоди (встановлення найвищих цін у періоди найвищого попиту на товар чи послугу), міжчасова цінова дискримінація (встановлення спочатку високої ціни для певної частини нетерплячих покупців і наступне зниження ціни для основної групи споживачів), запровадження двокомпонентних тарифів (встановлення плати за право придбання товару чи послуги з наступною додатковою оплатою кожної одиниці блага), продаж товарів у комплекті.