3. Монополія і монопольна влада. Джерела монопольної влади. Показники виміру монопольної влади.

Монопольна влада це можливість монополіста встановлювати ціну на свій товар, змінюючи обсяг його. Ступінь монопольної влади окремого продавця залежить від наявності близьких замінників його товару і від його частки в загальних продажах на ринку. Володіння; монопольною владою не означає, що дана фірма повинна бути чистою монополією. Передумову монопольної влади виступає те, щоб крива попиту на продукцію даної фірми мала нахил униз. У цьому випадку фірма має можливість змінювати ціну (підвищувати, знижувати) на свій товар за допомогою зміни обсягу товару, пропонованого нею. Володіння монопольною владою – це можливість встановлювати ціну на свій товар.

Якщо конкурентна фірма може максимізувати прибуток, лише змінюючи обсяг випуску, то фірма-монополіст може досягти цієї мети, змінюючи або обсяг випуску або рівень ціни. Така можливість випливає з теорії монопольного попиту. Оскільки монополіст виступає єдиним виробником даного продукту, то попит на його продукт буде збігатися з ринковим попитом, а крива попиту на виробництво продукту монополіста буде збігатися з кривої ринкового попиту, що є спадною. Це означає, що обсяг продаж можна збільшити лише знижуючи ціни. Внаслідок цього граничний доход менший, ніж ціна товару (МR < Р), тому крива граничного лежить завжди нижче кривій попиту.

МR, Р

МR D

Q

Для вимірювання монопольної влади використовують ряд показників.

Індекс Лернера (був запропонований у 1934 р. економістом Лернером). Показником монопольної влади вважається величина, на яку монопольна ціна, що максиміує прибуток, перевищує граничні витрати.

.

Чисельне значення коефіцієнта Лернера завжди знаходиться між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми Р = МС і L = 0. Чим більше L, тим більша монопольна влада.

Даний коефіцієнт монопольної влади може бути також виражений у термінах еластичності попиту, з яким зіштовхується фірма:

,

де Е_D означає еластичність попиту фірми, а не усього ринкового попиту.

Для характеристики монопольної влади використовують і показник, який характеризує ступінь концентрації ринку. Цей показник названо іменами вчених Герфіндаля та Хіршмана, які запропонували його. При розрахунках індексу Герфіндаля-Хіршмана використовуються дані про долю фірми на ринку продукції. Вважається, що чим ця доля більша, том більше можливостей для виникнення монопольної влади. Індексу Герфіндаля-Хіршмана розраховують за формулою:

,

де І_НН – індекс Герфіндаля-Хіршмана;

S₁ – доля на ринку самої крупної фірми;

S₂ – доля наступної за величиною фірми;

S_N – доля найменшої за величиною фірми/

Якщо у галузі лише одна фірма (чиста монополія)я, то S₁ = 100%, а І_НН = 10000. Якщо 100 фірм то S₁ = 1%, а І_НН = 100. така ситуація близька до досконалої конкуренції.