5. Модель Бертрана, рівновага в умовах олігополії
Модель ламаної кривої попиту і розірваної кривої граничної виручки в більшій мірі пояснює, чому олігополісти не бажають змінити ціну, якщо змінюється величина їх граничних витрат. Вона добре ілюструє жорсткість цін в олігополії, і ніяк не пояснює суті олігополістичного ціноутворення. Модель запропонували незалежно один від одного у 1939 р. англійські економісти Р. Л. Холл з К. І. Хітчєм та американець IIол М. Суїзі. Як і в моделях Курно і Бертрана, у цій моделі припускається, що учасники ринку виходять із своїх очікувань щодо можливої реакції конкурентів на їх дії. Кожен із виробників приймає своє рішення із передбачення, що конкурент або ж не відповідає на дії першого олігополіста, або ж відповідає тими ж діями, що їх робить перший олігополіст.
Якщо припустити, що конкурент не реагує на дії першого олігополіста, тоді, наприклад, при зниженні ціни першим олігополістом він може суттєво розширити обсяг продажів за рахунок скорочення долі ринку конкурента. Підвищення ціни на продукцію призведе до втрати долі ринку і зниження обсягу продажів. Отже, якщо конкуренти не реагують на цінову політику, то крива попиту (D1) буде еластичною. 11.5.).
Коли ж припустити, що конкурент буде реагувати на дії першого олігополіста, коли перший олігополіст знижує ціну, конкурент також знижує її, таким чином, олігополіст не зможе збільшити обсяг реалізації і не змінить долю ринку на свою користь. Якщо олігополіст буде підвищувати ціну на свій товар, то відповідне підвищення ціни конкурентом також буде наслідувати очікуваний результат. Отже, якщо конкуренти будуть реагувати па зміну ціни першим олігополістом, то крива попиту буде менш еластичною (D2). Здоровий глузд говорить про те, що реакція конкурента на цінову політику олігополіста буде такою: якщо олігополіст підвищує ціну, конкурент залишить цю дію без уваги, і олігополіст втратить частину своїх покупців (крива попиту буде більш еластичною). Коли ж він буде знижувати ціну на свій товар, конкурент послідує за його діями і теж знизить ціну на свій товар (крива попиту буде менш еластичною). Отже, в точці О крива попиту завжди буде мати злам. У цих умовах при досягненні обсягу продажів (QO) крива граничної виручки буде мати розрив.
Ціна
(Р)
MC1 MC2
РO O
MR D2 D1
QO Обсяг продаж (Q)
Модель ламаної кривої попиту
Модель Штакельберга. На відміну від попередніх, модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Це дозволяє сильнішому із них взяти на себе роль лідера на ринку. Лідер, як економічний суб’єкт, що має певну монопольну владу, визначає для себе обсяг виробництва і ціну, що максимізують його прибуток. Він діє як монополіст. Інші конкуренти стають аутсайдерами. Вони мають діяти як виробники на ринку досконалої конкуренції, визначаючи той обсяг продажів, який буде максимізувати їхній прибуток при визначеній лідером ціні. Тобто, вони пристосовуються до заданої лідером ціни. Їх поведінка аналогічна поведінці фірм на ринку досконалої конкуренції.
Єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу економічної сили, який би дозволив йому, незважаючи на спроби конкурентів, утримуватися на незалежній позиції. У такому разі рівноважні обсяги випуску визначаються не на основі аналізу реакції конкурентів, а на підставі максимізації прибутку лідера, у формулі монополії замість випуску аутсайдера знаходиться рівняння його реакції. Далі як і у моделі Курно визначаються обсяги лідера і аутсайдерів, за яких вони будуть максимізувати прибуток і ціну реалізації. Але на відміну від моделі Курно аутсайдер, у зв’язку з його пасивною поведінкою, буде отримувати менший прибуток, аніж лідер.