Визначення сприймання часу

Обладнання: секундомір або годинник із секундною стрілкою.

Методика проведення. Піддослідний повинен визначити відрізки часу (від стуку до стуку), наприклад, 40. 60 та 90 секунд. Для цього психолог відмічає ударом олівця по столу початок і кінець часового відрізка, піддослідний визначає його тривалість.

Обробка результатів. Результати оцінюються за формулою точ­ності часу С:

де А — різниця між пред'явленим подразником (відрізок часу в се­кундах) і відрізком часу, який назвав піддослідний (знак не враховуєть­ся); В — відрізок часу, заданий психологом.

За даними психолога К.Сергеева, в середньому 1 хвилина сприй­мається: у 1 класі — як 11 секунд, у 3 класі — як 25 секунд, у 5 класі — як 31 секунда (дорослі сприймають як 35 секунд).

Кращими вважаються результати, наближені до об'єктивного часу.

Визначення сенсорної збудженості Обладнання: таблиці, секундомір (див. додаток 4, на с. 63). Методика проведення. Піддослідному пропонується розгляну­ти таблиці «квадрати, що рухаються» та «фон із хвилями». Коли дитина розглядає першу таблицю, друга таблиця затуляється білим папером. Піддослідному пропонується підрахувати за таблицею кількість квадратів у кожному рядку. Враховується час на виконання підрахунків та вегетативні реакції піддослідного. За другою табли­цею треба підрахувати кількість кружечків, квадратиків та трикутни­ків, що розташовані хвилями. Слід враховувати також суб'єктивні відчуття піддослідних.

роботи достатньо таблиці на аркуші паперу. Дитині пропонується роз­глянути таблицю з картинками протягом хвилини та записати слова­ми, що зображено на картинках.

Оцінювання результатів. Нормальне сприймання — 7 + 2 об'єкти: 0—5 — низький рівень обсягу сприймання. 6—8 — середній. 9 та біль­ше — високий рівень.

Визначення цілісності сприймання

Обладнання: таблиці-малюнки (див. додаток 8, на с. 65—66).

Методика проведення. Піддослідний дивиться на малюнки, які сприймаються як цілісні образи, хоча в них відсутні деякі деталі або малюнок перевантажений деталями. Спочатку показують більш прості картинки-малюнки з чітким зображенням деталей, потім дрібні ма­люнки, котурні, силуетні, закреслені, накладені одне на одного.

Контурний малюнок (собаки) показу юті, поступово: один малюнок пред'­являється, інші затулені аркушем паперу. Якщо піддослідний не впізнав собаку з першого малюнка, йому показують другий малюнок і гак далі.

Оцінювання результатів. Залежно від патологічних розладів пси­хіки сприймання зображення малюнків силуетних, контурних, незавер­шених, перекреслених або накладених одине на одного утруднено. Сприймання порушено у хворих із явищами психічної слабкості, астенічних станів, аментивних та аментивноподібних синдромів.

УВАГА

Для експериментального дослідження властивостей уваги молод­шого школяра використовуються такі методики:

1) з метою дослідження стійкості уваги — «Коректурні спроби» за таблицею Б.Бурдона, за В.Анфімовим і «Кільця Ландольта» та «Чор­но-білі таблиці Шульте»;

2) з метою дослідження обсягу уваги — «Чорно-білі таблиці Шульте»;

3) з метою дослідження точності уваги та працездатноеті-втомлю-ваності — «Таблиця Крепелша»;

4) з метою дослідження переключення та розподілу уваги — «Ко­ректурні спроби» за В.Анфімовим. методика Р.Нємова та «Чорно-чер­вона таблиця Шульте-Горбова».

Визначення стійкості уваги Обладнання: коректурні таблиці Б.Бурдона або В.Анфімова (див. додаїкі 9а, 96, на с. 66—67), секундомір.

джерела звуку в різних напрямках та про розташування джерела зву­ку, при яких помилки були більш значущими. Якщо С = 100 — висо­кий рівень розрізнення звукових подразників, С = 80 — вище серед­нього, С = 60 — середній, С = 40 — нижче середнього, С = 20 — низький рівень розрізнення звукових подразників.