Визначення відносного порога тактильної чутливості

Обладнання: 10 дощечок із різним покриттям.

Методика проведення. Психолог виготовляє 10 невеликих дощечок, розміром 12 х 12 см з різним покриттям (наприклад, оксамит, вельвет, фла­нель, хутро, шовк, наждак, груба тканина тощо). Потрібно зробити по

2 однакові дощечки з деяких матеріалів. Піддослідний із заплющеними очима визначає на дотик, які 2 дощечки з 10 запропонованих однакові. Протягом декількох секунд дозволяється проводити долонею по дошці.

Оцінювання результатів. Результати 5 спроб записуються в індивіду­альну картку піддослідного: за впізнання з 1-ї спроби надається 5 балів,

3 2-ї спроби — 4 бали, з 3-ї спроби — 3 бали, з 4-ї 2 бали, з 5-ї спроби — 1 бал.

Визначення зорової чутливості

Обладнання: дві таблиці з однаковими відтінками сіро-чорного кольору (див. додаток 1, на с. 61), одну з яких потрібно розрізати на частини.

Методика проведення. Піддослідному пропонується розглянути першу таблицю та підібрати з частин другої таблиці картку з відтінком позначеного психологом кольору. Пропонується зробити декілька спроб та визначити, у яку сторону йде відхилення від еталона, у сто­рону більшої чи меншої інтенсивності кольору.

Оцінювання результатів. Різниця між номером картки та еталона на таблиці буде показником здатності дитини до встановлення різниці у відтінках. Коефіцієнт розрізнення світлових відчуттів дорівнює

Обробка результатів. Оцінювання проводиться в цілому по класу.

Відкидаються 25% кращих результатів та 25% найгірших. 50% резуль­татів, що залишилися, складають учні із середнім рівнем сприйняття.

Заданими Г.Романової, результати виконання тесту «тло із хвиля­ми» (для дітей 9—10 років) приблизно такі (табл. 1).

Таблиця І

Фігури	трикутники	квадрати	кола
Час, с	20	26	29
Кількість	3.	4	4

Неправильний підрахунок кількості квадратів за першою таблицею або більш повільний, ніж наведений, підрахунок трикутників, квадратів . та кругів за другою таблицею, свідчать про послабленість сприймання. За різних психопатологічних станів сприймання таблиць утруднюється.

Визначення точності локалізації слухових подразників Обладнання: дві монети, секундомір.

Методика проведення. Піддослідний, заплющивши очі, нерухо­мо сидить на стільці. Психолог, затиснувши дві монети між указівним та великим пальцями, на одній відстані од голови піддослідного (близь­ко 50 см) то ліворуч, то праворуч, то знизу, то згори, то спереду, то ззаду брязкає монетами (кожен із напрямів повторюється 3—5 разів, але не поспіль). Дитина повинна вказати напрямок, де, на її думку, знаходиться джерело звуку. Після того як піддослідний упорався з цим завданням, йому пропонується повторити дослід у нових умовах.

Оцінювання результатів. Фіксується кількість правильних відповідей та латентний (прихований) час, який потрібен був піддослідному, щоб визначити напрямок джерела звуку. Потім підраховується правильність локалізації кожного напрямку звуку окремо (наприклад, кількість правильно визначених напрямків зву­ку згори) за формулою:

де А — кількість правильних відповідей за одним напрямком звуку; В — кількість дослідів у цьому напрямку.

Наприкінці порівнюються загальні результати при бінауральному (на два вуха) та моноуральному слухові, а також результати для різ­них напрямків. Робляться висновки про ступінь точності локалізації

позначені цифрами, відповідають за розмірами та формою фігурам, позначеним літерами.

Оцінювання результатів. Підраховується кількість правильно вибраних, схожих за розміром та формою, геометричних фігур та від цієї кількості віднімається кількість помилково вибраних фігур. Різни­цю треба поділити на загальну кількість фігур (16). Чим ближчий ре­зультат до 1, тим вищий рівень спостережливості: 0—0,33 — низький рівень, 0,34—0,66 — середній рівень, 0,67—1,0 — високий рівень.