4.5. Фінансові аспекти житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство — це велика, багато­галузева, складна система економіки держави, розвиток і функціонування якої потребують значних фінансових ре­сурсів

63

Фонди житлово-комунального господарства складають майже 1/4 всіх основних фондів держави. Житловий фонд України на початок 1996 р. становив 960,6 млн м^ загальної площі, у тому числі в містах і селищах міського типу — 605,9 млн м' (63,1 %), у сільській місцевості — 354,7 млн м' (36,9 %).

Разом з тим забезпеченість населення житлом зали­шається однією з найгостріших соціально-економічних про­блем.

Середня забезпеченість житлом одного мешканця стано­вить 18,5 м" загальної площі, в тому числі 17,5 м' у містах і 21 м' —у сільській місцевості. Обмеження максимального розміру житла — ІЗ, 65 м^ житлової площі на одну особу, яке може одержати сім'я, примушує громадян протягом сво­го життя вирішувати житлову проблему кілька років.

У структурі житлового фонду України 35,5 % становить державний житловий фонд (у тому числі 20,2 % належить місцевим Радам); житловий фонд громадських організацій дорівнює 2,1 %, Фонд житлово-будівельних та житлових кооперативів — 4, приватний житловий фонд — 58,4 %.

Скрутне становище у житловому будівництві зумовлено передусім гострим дефіцитом коштів і кредитних ресурсів та постійним зростанням вартості будівництва. З цих при­чин, наприклад, у Києві з 1994 р. зовсім припинено форму­вання житлово-будівельних кооперативів і запропоновано продаж збудованих будинків житловим кооперативам за повну вартість. Такий шлях не сприяє прискоренню темпів будівництва житла і поліпшенню житлових умов населен­ня. Скорочення пільгових кредитів на житло призводить до втрати перспективи розвитку житлового будівництва. У зв'яз­ку з цим поряд з бюджетними асигнуваннями з державно­го та місцевих бюджетів на фінансування будівництва жит­ла слід нарощувати обсяги довгострокового (на 15—20 ро­ків) кредитування за участю авторитетних комерційних структур, що здатні забезпечити ефективні кредитні схеми. До цього процесу слід активно залучати місцеві органи вла­ди на засадах іпотечного кредитування під заставу нерухо­мості.

Виходячи з ситуації, що склалася, в кінці 1994 р. Кабі­нет Міністрів України схвалив Концепцію житлової по­літики, що передбачає докорінне реформування цієї жит-

64

тєво важливої сфери економіки. Житлове будівництво має стати одним з приорітетів соціально-економічної політи­ки і фактором, що сприяє стабілізації національної еконо­міки.

Надзвичайно гострою залишається проблема обслугову­вання населення міським транспортом. Станом на 1 січня 1995 р. інвентарний парк рухомого складу міського елек­тротранспорту налічував майже 12 тис. одиниць. До 1991 р. Україна щорічно отримувала для оновлення 200 трамвай­них вагонів і 400 тролейбусів, які виготовлялися за її межа­ми. Починаючи з зазначеного року, парк їх майже не онов­лювався, морально і фізично застарів, 40 % потребує заміни. Для розв'язання цієї проблеми розпочато розробки, пов'язані з виготовленням заводами України вітчизняних зразків тро­лейбусів і трамвайних вагонів та комплектуючих виробів для їхнього ремонту.

За останні 2 роки освоєно виробництво більш як 2 тис. найменувань продукції комунального призначення, у тому числі такої, що раніше не виготовлялася в Украші (тро­лейбуси і трамваї, а також запасні частини до імпортно­го рухомого складу, насоси для системи тепло- і водо­постачання, водовідведення, високоефективні водогрійні котли та теплообмінні агрегати, асенізаційні та підміталь-но-прибиральні машини, побутові лічильники води, теп­ла, газу). Впровадження цих та інших розробок на під­приємствах галузі дало змогу заощадити за 1995 р. майже 150 млн кВт електроенергії та майже 160 тис. т умовного палива.

Протягом 1994 р. значно ускладнилася ситуація водного забезпечення всіх ланок життєдіяльності економіки.

Вирішення цієї проблеми пов'язано зі спорудженням дру­гої черги каналу Дніпро — Донбас, введення в дію якої дасть можливість вирішити проблему питної води в Донбасі. Од­нак у зв'язку з недостатніми централізованими капітальни­ми вкладеннями введення в дію цієї будови у 1995 р. стало нереальним. Проте є можливість швидше ввести в дію пус­ковий комплекс для подавання 1,7 м^ води за 1 с до Добро-пільської фільтрувальної станції. Це потребує значних капі­таловкладень.

Не менш гострою є проблема маловоддя у Криму, що призвело д з призупинення на початку грудня 1994 р. подачі

65

води до міст Сімферополя, Севастополя, Ялти та Алушти. Населення цих міст користувалося привозною водою.

З метою поліпшення ситуації у водопостачанні Криму в державному бюджеті мають передбачатися відповідні кош­ти, зокрема для завершення будівництва комплексу водо­провідних споруд від Вілинського водозабору до Загорсько-го гідровузла, каналізаційних очисних споруд у містах Саки, Сімферополь, Старий Крим, Бахчисарай і Керч, а також спорудження об'єктів Сонячногірського водосховища тошо.

Завдання і запитання для самостійної роботи

1. Перелічіть проблеми незалежності органів місцевого самоврі вання, що потребують нагального вирішення?

2. Які місцеві бюджети є в Україні?

3. Розкрийте структуру доходів місцевих бюджетів.

4. Яка структура витрат місцевих бюджетів?

5. Охарактеризуйте роль місцевих бюджетів у регулюванні еконо­мічного і соціального розвитку територій.

6. Запишіть у словник визначення таких термінів: місцеві податки і збори, місцеві бюджети, місцеве самоврядування, загальнодержавні подат­ки і доходи, бюджетні норми, бюджетні нормаяиви, позабюджетні фонди.