Державні фінанси України

Василик О.Д. К.В.Павлюк.

Державні фінанси України./ -К.: Вища школа, 1997. -383c.

Київ, 1998

Розділ 1 СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ.

1.1. Державні фінанси україни, склад і зміст їх

Державні фінанси — складова частина фінансової систе­ми, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни. Вона має свої особливі принципи організації та функціонування. Це зумовлено функціями і роллю держави у регулюванні та забезпеченні демократичних економічних і соціальних умов життя населення, створенні сприятливих умов для діяль­ності виробничих і невиробничих структур.

Фінанси виникли і тривалий час розвивалися як система мобілізації коштів, матеріальних і фінансових ресурсів для потреб правлячої еліти різних форм державних утворень і оборони певної території. Для зазначених цілей вводились різні форми податків, зборів і платежів. Використання їх не підлягало жодному контролю з боку населення, тому протя­гом майже шести століть під поняттям "фінанси" у свідо­мості людей відкладалися різноманітні форми зиску і не­справедливого зменшення доходів населення.

Термін "фінанси" походить від латинського Лпапііа, що означає обов'язкову сплату грошей. Вперше в теперішньому розумінні його почали застосовувати ще наприкінці XIII ст. в Італії. Він означав мобілізацію грошових засобів держа­вою для виконання своїх функцій.

Фінанси — продукт наявності держави і товарно-гро­шових відносин. Вони досягли свого найвищого розвитку в XIX ст., коли функції держави значно розширились і удосконалились, а товарно-грошові відносини зайняли па­нівне становище в економічних системах. Фінанси стали універсальним і дуже активним елементом економічного життя.

Набули високого розвитку методи і форми мобілізації коштів та розподілу їх для задоволення потреб населення, удосконалення і розширення виробничих процесів у державі. Наприкінці XVIII ст. в результаті посилення демокра­тичних засад у житті суспільства з'являється фінансове і

З

насамперед бюджетне ораво. Мобілізація і використання фінансових ресурсів дістають правовий грунт, стають об'єк­том контролю з боку законодавчих структур. Дані про дер­жавні фінанси оприлюднюються. Щодо питань мобілізації та використання державних фінансів ведеться жорстока бо­ротьба між правлячими колами і різними соціальними гру­пами населення. Набула розвитку і відокремилася в самос­тійну галузь знань фінансова наука.

У цей період розширюються межі державних фінансів. Держава стає власником великої кількості майна, цілих га­лузей економіки, землі, природних багатств. Вона бере на себе забезпечення ряду соціальних потреб населення. З дер­жавними фінансами практично стає пов'язаний кожний гро­мадянин.

Сфера фінансової діяльності кожного члена суспільства значно розширюється в умовах ринкової економіки. У зв'яз­ку з цим зростає потреба у спеціальних знаннях, вмінні пра­вильно оцінювати явища і процеси в галузі фінансів, які здійснює держава.

Сьогодні фінанси слід розглядати насамперед як еконо­мічну категорію, що відображає сукупність відносин, пов'яза­них зі створенням, розподілом і використанням фондів фі­нансових ресурсів.

Форми мобілізації ресурсів можуть бути різні. Так, дер­жава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачаються ці ресурси через асигнування на різні заходи загальнодержавного значення, тобто оборону, утворення органів влади і управління, забез­печення громадського порядку, збереження навколишнього середовища, надання громадянам безплатних послуг у сфері освіти, медичної допомоги, оволодіння професією, а також грошових виплат у формі допомоги.

В економічному житті держави фінанси є досить склад­ним явищем. За допомогою їх держава перерозподіляє знач­ну частину валового внутрішнього продукту, який виступає головним об'єктом фінансових відносин. У зв'язку з цим фінанси прийнято розглядати як систему відносин, що скла­лася в суспільстві в процесі розподілу і перерозподілу вало­вого внутрішнього продукту. З одного боку, суб'єктом цих відносин є держава, а з іншого — населення і підприєм­ницькі структури.

4

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ

Зведений

бюджет

України

Фінанси державного

сектора

економіки

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення

Державний кредит

Резервні

та страхові

фонди

Правові засади державних фінансів

Апарат управління державними фінансами

Рис. 1. Склад і структура державних фінансів України

Держава для виконання властивих їй функцій повинна мати у своєму розпорядженні певну величину фінансових ресурсів, що створюються в її народногосподарському комп­лексі (рис. 1). З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність, законодавче визначаючи форми мобілізації доходів і витрат для досягнення економічного і соціального про­гресу в державі.

Державні фінанси — головна ланка фінансової системи держави. Вона опосередковує майже 80 % усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за до­помогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: державний бюджет, центра­лізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної та комуналь­ної форм власності, державний кредит, державне особисте і майнове страхування.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу фун­кціонування, проте вони тісно пов'язані між собою. Осно­ву державних фінансів становлять фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється більше ніж 90 % валового національного про­дукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. В умовах становлення ринкової економіки частка держав­ного сектора зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме вирішальна роль у процесах роз­поділу і перерозподілу, здійснюваного за допомогою фі­нансів.

Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її ад-

5

міністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рів­нем розвитку демократичних засад у державі.

Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Державному бюджету належить центральне місце в сис­темі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економіч­ної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет харак­теризує фінансове становище держави. Проте бюджет — дуже складна економічна категорія, до якої не можна під­ходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи дер­жави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи та соціального захисту населення (далі — Фонд Чорно­биля), Фонд сприяння зайнятості населення. Фонд конвер­сії, Валютний фонд, валютні фонди місцевого самовряду­вання, позабюджетні фонди місцевих органів самовряду­вання. Вони певною мірою доповнюють державний бюд­жет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не вико­ристовуються. По суті перелічені фонди є новою складо­вою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Державний кредит являє собою заборгованість держави перед своїми громадянами і господарськими структурами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавст­вом. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування боргу.

Державне майнове і особисте страхування є одним з ме­тодів створення страхових фондів для збереження майна громадян і господарських структур. Держава виступає стра­хувачем і розпорядником страхових фондів.

6