2.3. Зміст та особливості застосування методів економічного аналізу

В економічному аналізі використовуються різноманітні методи дослідження, що обумовлює необхідність їх науково обґрунтованої класифікації. В теорії економічного аналізу поширені різні підходи до класифікації методів аналізу. Один з них передбачає розподіл методів економічного аналізу на:

Неформалізовані методи аналізу засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносять: експертні оцінки, сценарії, психологічні, морфологічні методи тощо. При використанні цих методів можливий певний суб’єктивізм, оскільки вони в значній мірі базуються на особистому досвіді, інтуїції та знаннях аналітика. Тому їх застосування в аналітичній практиці досить обмежене.

До формалізованих методів відносять методи, в основу яких покладені достатньо визначені формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки таких методів, які виходячи із змісту можна також підрозділити на наступні групи:

• класичні методи економічного аналізу (балансовий метод, ланцюгові підстановки, абсолютних різниць, диференціювання, логарифмування, інтегральний метод тощо);

• традиційні методи економічної статистики (середні і відносні величини, групування, графічний, індексний);

• економетричні методи (матричні методи, методи теорії виробничих функцій, міжгалузевого балансу);

• методи економічної кібернетики та оптимального програмування (лінійне та динамічне програмування, методи системного аналізу);

• методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень (теорія ігор, теорія масового обслуговування, теорія графів тощо).

2.4. Метод порівняння

Спосіб порівняння – це один з основних прийомів економічного аналізу, що дозволяє оцінити економічні явища чи процеси шляхом зіставлення його з іншими явищами чи процесами. Як базу для порівняння використовують:

• планові значення (показники);

• нормативні показники;

• показники минулих років;

• показники роботи за квартал, місяць, рік;

• аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

• аналогічні показники передового в галузі підприємства;

• відповідні показники закордонних підприємств;

• паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників

Виділяють декілька видів порівняльного аналізу:

- горизонтальний, що полягає у побудові рядів динаміки аналізованого показника з метою визначення тенденцій та напрямів розвитку економічних явищ і процесів;

- вертикальний, що базується на поділі економічних явищ на складові елементи з метою вивчення їхньої внутрішньої структури.

- трендовий, базою якого є розрахунок показників темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу з метою дослідження його динаміки.

2.5. Метод групування та деталізації показників.

Обробка, систематизація та аналіз економічної інформації неможливо здійснити без такого методу економічного аналізу як групування. Групуванням називається розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками, з метою виявлення взаємозв’язку між окремими економічними явищами, вивчення їхньої внутрішньої будови.

У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

- для визначення соціально-економічних типів явищ – типологічні; (групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності).

- для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них – структурні (розподіл робітників за освітою, за віком, за статтю, групування активів та посивів балансу за розміщення та джерелами формування майна);

- для визначення зв’язків та залежностей між явищами – факторні (залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи).

Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.

Цей метод є одним з основних у розчленуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов’язана з процесом їхнього пізнання для виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за такими напрямками:

• за складовими факторами (виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду);

• по підрозділах (передбачає розчленування будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій);

• в часі (їх розподіл по кварталах, по декадах).