3. Аналіз використання виробничої потужності підприємства

Від рівня матеріально-технічної бази підприємства, ступеня використання його виробничого потенціалу залежать усі кінцеві результати господарювання, зокрема обсяг випуску продукції, рівень її собівартості, прибуток, рентабельність, фінансовий стан тощо.

Якщо виробничі потужності підприємства використовують недостатньо повно, то це призводить до збільшення частки постійних витрат в їхній загальній сумі, зростання собівартості продукції і, як наслідок, зменшення прибутку. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які зміни відбулися у виробничих потужностях підприємства, наскільки повно їх використовують, і як це впливає на собівартість, прибуток, рентабельність, беззбитковий обсяг продажів, зону безпеки підприємства та інші показники.

Джерелами інформації для аналізу є „Баланс виробничої потужності”, „Звіт про продукцію”, „Звіт про витрати”, „Звіт про прибутки і збитки” та інші.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції при реально наявному обсязі виробничих ресурсів і досягнутому рівні техніки, технології та організації виробництва. Вона може виражатися в людино-годинах, машино-годинах або в обсязі випуску продукції в натуральному чи вартісному вираженні. Виробнича потужність підприємства може бути постійною. Вона змінюється разом з удосконаленням техніки, технологій та організації виробництва і стратегій підприємства.

Ступінь використання виробничих потужностей характеризується такими показниками:

Вивчають динаміку цих показників, виконання плану їхнього рівня і причини їхньої зміни, такі як введення в дію нових і реконструйованих підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Фактори зміни її величини можна встановити на основі звітного балансу виробничої потужності, який складають у натуральному і вартісному вираженні в зіставних цінах за видами продукції, які випускають у цілому по підприємству:

де П_к, П_п. – виробнича потужність відповідно на кінець і початок періоду;

П_б – збільшення потужності за рахунок будівництва нових і розширення діючих підприємств;

П_отз – збільшення потужності за рахунок впровадження оргтехзаходів;

ΔП_ас – зміна потужності у зв’язку зі зміною асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

П_в – зменшення потужності у зв’язку з вибуттям машин, обладнання та інших ресурсів.

4. Аналіз використання технологічного обладнання

Показники, що характеризують використання технологічного обладнання. Порядок обчислення й аналізу їх. Розрахунок впливу факторів на зміну випуску продукції.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовуване у виробництві, те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

• коефіцієнт використання наявного обладнання:

• коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:

Різниця між кількістю наявного та встановленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

• календарний фонд часу – максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

• режимний фонд часу – (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

• плановий фонд – час роботи обладнання за планом. Відрізняється від режимного часу на перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

• фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного – можливістю кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового – резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:

коефіцієнт використання календарного фонду часу:

коефіцієнт використання режимного фонду часу:

коефіцієнт використання планового фонду часу:

частка простоїв у календарному фонді:

де , , , - відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу обладнання;

ПР – простої обладнання.

Під інтенсивним завантаженням обладнання розуміють випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину (1 машино-годину). Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт інтенсивності його завантаження:

де , - відповідно фактичний і плановий середньогодинний виробіток.

Узагальнюючий показник, що комплексно характеризує використання обладнання, - коефіцієнт інтегрального навантаження як добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного завантаження обладнання: