1.3. Закон України «Про вищу освіту»

Діяльність, яка пов’язана с науково-викладацької діяльністю, регламентується Законом України «Про вищу освіту».

Це другий закон, що регулює співвідношення суб’єктів науково-освітньої діяльності в галузі вищої, спеціальної та загальної освіти. Закон України «Про вищу освіту» «спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечує потреби суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях».

Розглянемо структуру закону, який містить 14-ть розділів.

Розділ першій визначає загальні положення. У ньому сформульовано основні терміни та їх визначення. Визначено, що законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, визначено державну політику в галузі вищої освіти. У цьому розділі гарантовано право громадян на вищу освіту, визначено, що мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та закону України про мови.

У другому розділі розглянуто та визначено структуру та рівні вищої освіти, документи про вищу освіту. Розглянуто післядипломну освіту й правові аспекти, пов’язанні з нею.

Третій розділ містить систему стандартів вищої освіти, стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів, а також організацію науково-методичного забезпечення вищої освіти.

Управління в галузі вищої освіти детально висвітлено та визначено в четвертому розділі. В ньому розглянуто систему вищої освіти та її складові, визначено систему управління, визначено повноваження Вищої атестаційної комісії України, яка забезпечує виконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації

У п’ятому розділі розглянуто положення щодо організації вищих навчальних закладів: мету й головні завдання діяльності вищого навчального закладу, рівні акредитації, структурні підрозділи навчальних закладів, забезпечення державою їх діяльності

Шостий розділ присвячено питанням, пов’язаним з керуванням навчальним закладом. Він містить наступне: права та обов’язки керівників вищого навчального закладу, факультету, відділення. Особливо розглянуто питання, пов’язані з діяльністю різнорівневих вчених рад; обговорено права, обов’язки, повноваження, коло питань, які вони повинні розглядати. Розглянуто питання самоврядування, в тому числі студентське самоврядування, його спрямованість.

Сьомий розділ містить питання щодо організації навчально-виховного процесу. У ньому розглядаються форми навчання у вищих навчальних закладах.

У восьмому розділі визначено учасників навчально-виховного процесу: педагогічні і науково-педагогічні працівники; особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші), їх посади, права, обов’язки, питання кваліфікації.

Дев’ятий розділ присвячено питанням підготовки наукових і науково-педагогічних працівників. Він містить питання аспірантури, асистентури, стажування й докторантури. У тому ж розділі визначено, що науковими ступенями в Україні є такі: кандидат наук, доктор наук. Їх присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій та затверджуються Вищою атестаційною комісією України. Вченими званнями є наступні: старший науковий співробітник, доцент, професор. Визначено порядок присудження вченого звання.

Також розглянуто зміст, структуру й повноваження спеціалізованої вченої ради.

У десятому розділі визначено питання, пов’язані з організацією та проведенням наукової і науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах, зокрема, мету й завдання наукової і науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах, організацію й управління науковою і науково-технічною діяльністю.

Одинадцятий розділ цілком присвячено фінансово-економічним відносинам у системі вищої освіти: правовому режиму майна вищих навчальних закладів, фінансуванню вищих навчальних закладів, наданню платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаним з нею іншим галузям діяльності.

Дванадцятий розділ визначає питання, пов’язані з міжнародним співробітництвом, зокрема, державну політику в галузі міжнародного співробітництва у системі вищої освіти, основні напрями міжнародного співробітництва в галузі вищої освіти, зовнішньоекономічну діяльність у галузі вищої освіти.

У тринадцятому розділі визначається відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту. У статі 69 говориться, що «особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту, несуть відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вищого навчального закладу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовується відповідно до законодавства. Невиконання вищим навчальним закладом головних завдань діяльності, вимог стандартів вищої освіти є підставою для позбавлення його ліцензій».

Чотирнадцятий розділ містить прикінцеві положення, спрямовані на впровадження закону в практичну діяльність, а також механізми впровадження закону.

Розглянемо детальніше окремі питання закону.