1.2.2. Права і обов’язки вченого.

У статті 5 закону чітко визначено поняття «вчений», його права і обов’язки. Звернемо особливу увагу на розкриття поняття «вчений». Згідно зі статтею 5 закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» «вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.

Вчений має право:

• обирати форми, напрями й засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей і загальнолюдських цінностей;

• об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;

• брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;

• здобувати визнання авторства на наукові й науково-технічні результати своєї діяльності;

• публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;

• брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників;

• отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;

• здобувати державне й громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:

• не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;

• додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на інтелектуальну власність».

Розглянемо детальніше права вченого з боку морально-етичних принципів, можливості взаємодії, поваги до інших вчених, їх точок зору та ін. У законі чітко визначено, що права вченого можуть бути розглянути у трьох напрямках таких як:

• права на вибір напрямків, способів, форм, методів виразу своїх творчих можливостей, організації досліджень, науковій роботи (вчений може працювати самостійно або у творчих групах, колективах). Основне - це ефективність роботи та комфортність в науковій діяльності;

• права на авторство та державне і громадське визнання (у тому числі можливість займати відповідні заслугам посади);

• право на свободу доступу до інформаційного простору (доступ до інших досліджень та розповсюдження своїх результатів).

Зверніть увагу на те, наскільки широкими є права вченого, на те, що вони практично гарантують найбільш сприятливі умови ефективної наукової праці. А обов’язки, на перший погляд, виглядають значно меншими, то чим вони є насправді. Що означає «не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю»? Це не тільки охорона праці, і захист працівників у час проведення досліджень та експериментів, це і відповідальність за наслідки відкриття, це прогнозування негативних наслідків його використання як з боку людського фактору (хімічна, бактеріологічна, ядерна зброя), так і з боку екологічних наслідків (руйнування озонового шару, знищення родючого слою землі). Вчений пов’язаний з наслідками своїх відкриттів і несе за це відповідальність, тому він зобов’язаний прогнозувати наслідки своєї діяльності. Крім того, не залежно від посади, вчений зобов’язаний відноситись з повагою до інших вчених, поважати їх точку зору, незалежно від того, наскільки вона співпадає зі своєю або загальноприйнятою (можливість виходу за межі існуючого, спираючись на попередній досвід і є наукове мислення). Вчений повинен поважати авторське право. Права вченого в основному направлені на створення сприятливих умов для успішної, ефективної роботи, можливості висловити свою думку.